Доблесні в нашому свідченні про Спасителя
Старійшина Крістоффель Голден
Сімдесятник
З виступу “Бути доблесними” в Бізнес-коледжі СОД 17 червня 2014 р. Повний текст виступу англійською мовою знаходиться на сайті ldsbc.edu.
Кожного з нас буде покликано діяти в моменти, які будуть тяжкими, проте вирішальними. Ці моменти визначать, ким ми є і ким ми стали.
Ілюстровано Деном Берром
Багато років тому, коли я був юнаком, мене покликали служити, або, як ми це називали, “мобілізували”, в Південноафриканські війська. Мене направили у групу солдатів, які були хорошими людьми, проте мали вульгарну мову та поведінку, яка часто проявляється у людей, хто служить в армії.
Оточений таким впливом, я зрозумів, що жити за церковними стандартами не завжди легко. Проте з самого початку свого служіння в армії я із задоволенням відстоював свої вірування. Я дав усім зрозуміти, що не буду робити нічого, що, як я знав, було неправильним. Я радий сказати, що чоловіки в моєму загоні—деякі неохоче спочатку—з часом почали поважати мої стандарти.
Однієї чудової, темної, безхмарної, сповненої зорями ночі у військовому тренувальному таборі наша група стояла навколо вогнища. Дехто з присутніх пив пиво, в той час як я попивав безалкогольний напій. Розмова була приємною, без непристойностей.
Під час нашого візиту декілька чоловіків з іншого підрозділу приєдналися до нашої веселої групи. Один з цих чоловіків повернувся до мене і, помітивши безалкогольний напій в моїй руці, поглузував з мене, що я не пив пиво з іншими. Перш ніж я встиг відповісти, один з моїх друзів здивував мене, дорікнувши тому чоловікові.
“Ми думаємо, що вам краще піти, сер,—сказав він.— Ми нікому не дозволимо так говорити з Крісом! Він—єдина людина серед нас, хто живе як справжній християнин”.
Після того чоловік, якому докоряли, тихо побрів геть в темряву ночі. В той момент, хоч я і трохи зніяковів від неочікуваного компліменту, але був глибоко вдячний за те, що вибрав слідувати настанові Павла бути “зразком для вірних” (1 Тимофію 4:12).
Ви також стикаєтеся з вибором, особливо зараз у вашому житті, коли ваш дух налаштований на великі можливості, які очікують вас, і сприйнятливий до них. Питання полягає в тому, що ж ви захочете написати про себе через 5, 10 чи 20 років—або навіть наприкінці свого життя?
Що означає бути доблесними?
В одному з найдивовижніших видінь, записаних в Святому Письмі, пророк Джозеф Сміт описав стан тих, хто успадкує целестіальне царство після їхнього воскресіння і суду. Цей самий розділ в Ученні і Завітах (розділ 76) також розкриває умови і обставини тих, хто не гідний целестіального царства, натомість є кандидатами для террестріального і телестіального царств.
Говорячи про тих, хто успадкує террестріальне царство, в одкровенні нас навчають, що вони “є шанованими людьми землі, кого було засліплено лукавством людей … [і] хто отримує від [Божої] слави, але не від Його повноти” (УЗ 76:75–76). Потім ми дізнаємося про цей вражаючий принцип: “Це ті, хто не є доблесними у свідченні про Ісуса, отже, вони не отримують вінця над царством нашого Бога” (УЗ 76:79; курсив додано).
Уявіть це собі на мить. Чи відмовимося ми від слави целестіального царства, з усіма його глибокими і вічними благословеннями, лише тому що ми не були доблесними в свідченні про Ісуса тут, на землі, в нашому короткому, смертному, випробувальному стані?
Що означає бути доблесними в свідченні про Ісуса? Сучасний апостол Господа проголосив:
“Це означає бути мужнім і сміливим, направляти всі свої сили, енергію та здібності на боротьбу зі світлом, змагатися добрим змагом віри. … А наріжним каменем доблесті у справі праведності є послух всьому закону всієї євангелії.
Бути доблесним у свідченні про Ісуса означає “прий[ти] до Христа, і вдосконалю[ватися] в Ньому”, відринути від себе “всю безбожність” і “любити Бога” з усією своєю “могутністю, розумом і силою” (Мороній 10:32).
Бути доблесним у свідченні про Ісуса означає з непохитністю вірити в Христа і Його євангелію. Це означає знати про істинність і божественність Господньої роботи на землі. …
Бути доблесним у свідченні про Ісуса означає “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей”. Це означає “витерпіти до кінця” (2 Нефій 31:20). Це означає жити згідно з нашою релігією, застосовувати те, що ми проповідуємо і дотримуватися заповідей. Це прояв “чистої побожності” в житті людей, що означає дбати про “сир[іт] та вдовиц[ь] в утисках їхніх” і берегти себе “чистим від світу” (Якова 1:27).
Бути доблесним у свідченні про Ісуса означає приборкати свої пристрасті, контролювати бажання і піднятися над усім тілесним і нечистим. Це означає подолати світ, як зробив це Він—наш Взірець, Який Сам був найбільш доблесним з усіх дітей нашого Батька. Це означає бути морально чистим, сплачувати десятину й пожертвування, шанувати Суботній день, молитися зі щирим серцем, покласти всього себе на олтар, якщо нас покличуть це зробити.
Бути доблесним у свідченні про Ісуса означає ставати на сторону Господа в усьому. Голосувати, як Він голосував би. Думати, як думає Він, вірити, як вірить Він, казати те, що сказав би Він, і робити те, що зробив би Він в такій ситуації. Це означає бути однодумцем Христа і бути з Ним єдиним, як Він є одним з Його Батьком”1.
Зараз я хочу додати дещо, чого Спаситель, Господь Ісус Христос, навчав під час Свого земного, смертного служіння:
“Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.
І: вороги чоловікові—домашні його!
Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її” (Матвій 10:34–39).
Нашою метою в смертності є ніщо більше чи менше ніж підготуватися для того, щоб знову жити в присутності нашого улюбленого Небесного Батька, як рівні спадкоємці разом з Ісусом Христом. Це славне існування у вічних сім’ях поруч з нашою дружиною або чоловіком і нашими дітьми та родичами доступне кожному, незважаючи на те, що дехто отримає ці благословення в певний час за завісою смертного життя.
Такі благословення вимагають від нас взяти на себе свого хреста і залишатися доблесними до кінця в свідченні і служінні нашому Господу і Спасителю.
Приготуйтеся діяти
Дорога, яку кожен з нас має прокласти, сповнена незліченними можливостями і обтяжена численними труднощами. Щодня нам потрібно приймати багато рішень—деякі з них малі і здаються неважливими, інші мають глибокий і тривалий ефект.
Кожного з нас буде покликано діяти в моменти, які будуть тяжкими, проте вирішальними, і це є яскравим фактом. Ці моменти визначать, ким ми є і ким ми стали. Вони часто приходять тоді, коли діяти правильно і доблесно видається незручним і непопулярним. Ви дізнаєтеся, коли будете писати історію власного життя, що найвирішальніші моменти, з якими вам тільки доведеться зіткнутися, матимуть місце тоді, коли ви будете наодинці.
Я розповім вам про когось, хто залишився на самоті в час великого протистояння. Десь в листопаді 1838 року пророк Джозеф Сміт та інші, серед яких був старійшина Парлі П. Пратт (1807–1857) були скуті й ув’язнені в Річмонді, штат Міссурі, США.
Старійшина Пратт записав наступний випадок, який стався під час їхнього ув’язнення:
“В одну з тих виснажливих ночей ми лежали, вдаючи, що спимо, поки минула вже північ; наші вуха та серця страждали від того, що впродовж годин ми чули непристойні жарти, жахливі богохульства, страшні прокляття та брудну лайку наших охоронців, з полковником Прайсом на чолі, коли вони розповідали одне одному про грабежі, вбивства, розбій і т.д., які вони вчиняли серед “мормонів” у Фар-Уесті [штат Міссурі] та околицях. Вони навіть вихвалялися гвалтуванням їхніх дружин, і дочок, і дівчат, а також тим, що стріляли в голови чоловікам, жінкам і дітям або забивали їх до смерті.
Я слухав це, доки мене не сповнила така огида, такий шок і жах та такий дух обуреної справедливості, що я ледве втримався від того, щоб не підскочити на ноги і не докорити охоронцям, але нічого не казав Джозефу чи комусь іншому, хоча я й лежав поруч з ним і бачив, що він не спав. Раптом він підвівся на ноги і сказав голосом грому чи ревучого лева, вимовивши, наскільки я можу згадати, такі слова:
“ЗАМОВКНІТЬ, ви, породження пекла. В ім’я Ісуса Христа я забороняю вам і наказую вам мовчати; я більше і хвилини не житиму, слухаючи такі слова. Припиніть ці розмови, інакше або ви помрете, або я помру ЦІЄЇ МИТІ!”
Він замовк. Він стояв на весь зріст у грізній величі. Закутий в ланцюги, без зброї; спокійний, незворушний, з гідністю ангела, він дивився на охоронців, які опустили свою зброю або покидали її на підлогу; коліна їх тремтіли і вони, відступивши в кут або припадаючи до його ніг, просили вибачення та втихомирилися аж до зміни варти”2.
Сміливість, яку показав пророк Джозеф Сміт не заброньована лише для пророків або літніх членів Церкви. Випадок з життя Президента Джозефа Ф. Сміта (1838–1918) підтверджує це. Восени 1857 року, коли 19-річний Джозеф Ф. повертався додому з місії на Гавайях, США, він приєднався до каравану фургонів в Каліфорнії, США. То були неспокійні часи для святих. Армія Джонстона вирушила на Юту, і багато людей недобре ставилося до Церкви.
Одного вечора декілька хуліганів заїхали верхи до табору каравану фургонів, лаючись і погрожуючи кожному мормону, якого знайдуть. Більшість людей з фургону сховалися в кущах, проте Джозеф Ф. подумав про себе: “Чи слід мені тікати від цих людей? Чому я повинен боятися їх?”
Прийнявши рішення, він підійшов до одного із зловмисників, який, з пістолетом в руці, запитав: “Ти “мормон?”
Джозеф Ф. відповів: “Так, сер. Завзятий і запеклий, мормон до мозку кісток”.
Потім хуліган схопив його за руку і сказав: “Ну, ви … … найприємніша людина, яку я коли-небудь зустрічав! Потисни руку, юначе! Я радий бачити чоловіка, який відстоює свої переконання”3.
Ви зараз знаходитеся в одному з найважливіших моментів вашого життя! Ви зараз пишете і ще напишете вашу особисту історію—момент за моментом, день за днем. Часом вам доведеться діяти, а в певних випадках вам доведеться тихо сидіти в стороні. Можливостей буде достатньо, рішення треба буде прийняти і з труднощами доведеться стикнутися!
Згідно з великим планом щастя нашого Небесного Батька, завжди пам’ятайте, що ви ніколи не будете на самоті! Багато хто в цьому житті і ще більше за завісою смертності, навіть сьогодні, захищає вашу справу перед Господом. Вам була дана велика сила через обряди, які ви отримали, та завіти, які ви уклали. Понад усе, ваш улюблений Небесний Батько і Його Син—наш Спаситель Ісус Христос, наш Захисник—завжди з вами, щоб допомогти у вашому житті. В глибоко зворушливому навчанні, під час земного служіння Спасителя, Він запросив кожну живу душу, а, отже, й кожного з нас:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Mатвій 11:28–30).
Я додаю своє урочисте свідчення про живу реальність нашого Вічного Небесного Батька і Його Сина, Господа Ісуса Христа. Я також свідчу, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів всіма можливими способами є Господньою відновленою Церквою і царством Бога на землі.
Нехай же я і всі ті, хто розділяє це свідчення, завжди залишимося доблесними в цій великій справі.