Чому непрощення є більшим гріхом, ніж скривдження людини?

Господь навчав: “Ви повинні прощати один одного; бо той, хто не прощає своєму братові його провини, стоїть засуджений перед Господом; бо на ньому залишається більший гріх.

Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей” (УЗ 64:9–10).

Коли ми не прощаємо, тоді своє обмежене судження ставимо вище за досконале Господнє судження. Він має досконале бачення серця кожної людини та її обставин, і суд належить лише Йому. Він згодом застосує досконалу справедливість і досконалу милість до всіх—як до тих, хто кривдив інших, так і до тих, хто був скривджений.

Крім того, вимагаючи від нас прощення, Господь допомагає нам вибирати щастя, а не нещастя, облишити наші гіркі образи й обурення та отримати зцілення завдяки Його благодаті. Тоді ми відкриємо для себе, як нагадує нам старійшина Кевін Р. Дункан, сімдесятник, що “Спокута Спасителя існує не лише для тих, кому треба покаятися; вона також і для тих, кому потрібно простити” (“Цілюще миро прощення”, Ліягона, трав. 2016, с. 35).