Міст до надії та зцілення
З належною допомогою жертви сексуального насильства можуть знайти зцілення, якого вони так щиро бажають.
Ілюстрації Крістіни Бернаццані
Уявіть, що ви стоїте на краю скелі й хочете подолати глибоку прірву, за якою, як вам казали, на вас чекає велике щастя. Шукаючи способу перебратися через прірву, ви знаходите купу матеріалів, які, якщо їх правильно поєднати, складуться в міст через прірву.
Якщо ви не знаєте, як побудувати міст, ті матеріали не матимуть для вас ніякої користі, а ви відчуватимете поразку й безнадію. Однак якщо людина, яка є досвідченим мостобудівником, допоможе вам, ви поглибите свої знання й розуміння і разом справитеся із завданням.
Упродовж минулих 18 років моя робота полягала в тому, щоб надавати матеріали й скерування, допомагаючи людям подолати вир емоцій та розумові страждання. Вважаю, що серед усіх людей, з якими я працювала, найбільш травмованими були жертви сексуального насильства. Я бачила, як сильно це випробування впливає на здатність людини добре витерпіти до кінця.
Однак я також побачила, що завдяки Спасителю тривале полегшення від наших труднощів і страждань можливе. Його любов підносить людей з темряви до світла.
Чому сексуальне насильство так глибоко травмує?
Жертви насильства розповідали мені про життя, сповнене депресією, сумнівами в собі та іншими глибокими емоційними стражданнями. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) допоміг нам зрозуміти, чому сексуальне насильство спричиняє такий глибокий біль:
“Існує жахливе, порочне сексуальне насильство. Його важко осягнути розумом. Воно суперечить порядності, яка має бути в кожному чоловіку та жінці. Це порушення того, що є священним і божественним. Воно руйнує життя дітей. Воно є недостойним і гідне найсуворішого засудження.
Ганьба тому чоловіку або жінці, які чинять сексуальне насильство над дитиною. Цим кривдник не лише спричиняє найсерйозніший вид травми. Він чи вона також стоять засудженими перед Господом”1.
Сила дітонародження—це священна й божественна сила, яку Небесний Батько надав Своїм дітям. Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Сила породження є духовно важливою. … Наш Небесний Батько і Його Улюблений Син є творцями і довірили кожному з нас частинку Їхньої сили творити”2. Тож не дивно, що порушення цієї священної сили “гідне найсуворішого засудження” і “спричиняє найсерйозніший вид травми”.
Розуміння травми
Ілюстрації © nuvolanevicata/iStock/Getty Images
Сексуальне насильство—це будь-який вид непогодженої взаємодії з доторканням або не доторканням до людини, під час чого ця людина використовується для сексуального задоволення іншої особи. Дуже часто жертви сексуального насильства потерпають від плутанини в думках і також у почуттях стосовно своєї негідності і сорому, які надто важко зносити. Біль і страждання, з якими живуть жертви, часто посилюються зауваженнями інших людей, які не розуміють сексуального насильства і його наслідків. Деяких жертв звинувачують у брехні або їм кажуть, що певною мірою вони самі винні в тому, що сталося. Інші люди помилково схиляються до того, що жертви повинні покаятися, нібито вони певним чином згрішили, ставши жертвою.
Багатьом пацієнтам, з якими я працювала і які переживали сексуальне насильство в дитинстві або юності, радили “переступити через це”, “залишити в минулому” або “просто пробачити і забути”. Такі висловлювання—особливо озвучені близькими друзями, членами сім’ї або провідниками Церкви—можуть призводити до того, що жертва ще більше замкнеться й потерпатиме від сильнішого сорому, замість того щоб отримати зцілення й мир. Як і серйозна фізична травма або інфікування, ця емоційна рана не загоїться, якщо на неї просто не зважати. Натомість збентеження, яке починається під час насильства, зростає, і в поєднанні з болісними почуттями, які виникають пізніше, мислення людини може змінюватися, зрештою формуючи нездорову поведінку. Часто жертви насильства не визнають того, що заподіяне їм було насильством, та однак у них розвиваються нездорова поведінка і болісні почуття.
Ганна (ім’я змінено) пережила сексуальне насильство в ранньому дитинстві. Як і інші жертви, вона росла, вважаючи себе жахливою, негідною людиною. Майже все своє життя вона намагалася багато служити іншим, аби залагодити своє почуття, що вона “недостатньо хороша”, аби Небесний Батько чи хтось інший її любили. У своїх стосунках вона відчувала постійний страх від того, що коли хтось по-справжньому дізнається, яка вона, то вважатиме її жахливою, якою вона себе вважала. Вона відчувала дуже сильний страх, що її не сприйматимуть, і через це боялася спробувати щось нове в житті або виконувати прості завдання, наприклад, подзвонити комусь по телефону. Господь благословив її художнім талантом, але вона його не розвивала через страх, що не знесе критики.
Понад 50 років почуття безпорадності, безсилля, страху, гніву, збентеження, сорому, самотності та ізоляції скеровували її повсякденні рішення.
Замінити біль миром
Спаситель зніс “муки, і страждання, і спокуси всякого роду”. Він зробив це, аби Він “міг знати у плоті, як допомогти Своєму народу” (Aлма 7:11–12). Він страждав не лише за наші гріхи, але також заради нашого зцілення, якщо причиною наших страждань буде чийсь гріх.
Якби Він був тут сьогодні, то я думаю, що Спаситель би плакав разом з тими, хто пережив сексуальне насильство, і благословляв би їх, так само, як Він плакав з нефійцями і благословляв їх (див. 3 Нефій 17). Хоча Його немає тут фізично, Його Дух може бути з нами, і Він відкрив шлях для нашого зцілення, почуття спокою та прощення.
Багатьом з тих, хто був травмований, дуже важко повірити, що біль, який вони несуть, можна замінити миром. Часто рани жертв насильства ніхто не помічає і не визнає упродовж років. Біль маскується усмішкою на обличчі, бажанням допомагати іншим та спробами жити так, ніби нічого не сталося, однак відчуття болю ніколи не зникає.
Давайте порівняємо процес емоційного зцілення з лікуванням та загоєнням фізичної травми. Уявімо, що в молодості ви зламали ногу. Замість того, щоб іти до лікаря й лікуватися, ви шкутильгали, поки гострий біль не зник, але ви завжди відчували легкий біль при кожному кроці. Через багато років вам захотілося спекатися цього болю, тож ви ідете до лікаря. Лікар має випрямити кістку, видалити всі можливі нарости, загіпсувати її та відправити вас на фізіотерапію, щоб зміцнити ногу.
Процес зцілення від насильства подібний у тому, що жертва повинна спочатку зрозуміти реальність болю і те, що з цим можна щось зробити. Процес включає визнання того, що сталося. Необхідно також дати вихід почуттям болю, страху і суму, визнати їх і оцінити. Часто дуже корисно звернутися до професійного консультанта, який спеціалізується на зціленні саме таких травм. (Зверніться до провідника священства, аби дізнатися, чи є у вашому регіоні Служба сім’ї СОД).
Незалежно від того, чи має жертва доступ до професійної допомоги, вкрай важливо молитися, вивчати життя Спасителя і Його Спокуту й регулярно зустрічатися з провідником священства. Він може допомогти в полегшенні тягарів та отримати натхнення щодо того, як допомогти жертві зрозуміти її божественну гідність і стосунки з Небесним Батьком та Спасителем. Як нещодавно навчала Керол М. Стівенс, перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги: “Зцілення може бути довгим процесом. Воно вимагатиме, щоб ви з молитвою шукали скерування і належної допомоги, у тому числі звернулися за порадою до належним чином висвяченого провідника священства. Навчаючись спілкуватися відкрито, встановлюйте належні межі та, можливо, шукайте професійної психологічної допомоги. Підтримувати духовне здоров’я під час усього процесу—життєво необхідно!”3
Для Ганни її життя стало таким нестерпним, що вона почала шукати допомогу. Завдяки свідченню вона знала, що може знайти мир і задоволення від життя, але не відчувала їх постійно. За допомогою молитви та після розмови з єпископом вона отримала пораду звернутися до психолога, де змогла здобути необхідні засоби, щоб вивести істину з темряви і розділити жахливий тягар, який вона несла наодинці. Таким чином вона змогла позбавитися болю та знайти мир, обіцяний Спасителем (див. Іван 14:27). Разом з миром і втішенням прийшло бажання і здатність простити.
Необхідність прощати
Жертвам насильства часто важко навіть чути про прощення, і нерідко його неправильно розуміють. Якщо жертва розглядатиме прощення як звільнення кривдника від відповідальності або ствердження, що зроблене більше не має значення, то вона не відчуватиме, що її підтримують. Хоча нам заповідано прощати (див. УЗ 64:10), у ситуаціях, де рана є глибокою, зцілення, як правило, має початися до того, як жертва зможе повністю простити кривдника.
Ті, хто страждає від болю, завданого насильством, можуть знайти втішення в такій пораді з Книги Мормона: “Я, Яків, буду говорити до вас, хто чистий серцем. Дивіться на Бога з твердістю розуму, і моліться Йому з надзвичайною вірою, і Він заспокоїть вас у ваших стражданнях, і Він захищатиме вашу справу, і нашле справедливий вирок на тих, хто прагне вашого знищення” (Кн. Якова 3:1). Необхідність у відновленні справедливості й право на відшкодування можна віддати Господу, аби Він міг замінити наш біль миром.
Згодом Ганна зрозуміла, що може перекласти на Господа потребу відновлення справедливості, а натомість знайти в житті почуття спокою, якого вона ніколи не відчувала. Раніше вона боялася приходити на сімейні події, де міг бути її кривдник. Тепер, завдяки її бажанню подолати серйозні емоційні травми на шляху до зцілення, вона більше не боїться бути в його присутності й може навіть виявляти йому співчуття у його похилому віці.
Вільні від непотрібних тягарів
Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, каже, що “повне зцілення прийде через вашу віру в Ісуса Христа, в Його силу і спроможність, через Спокуту, зцілити шрами того, що було несправедливим та незаслуженим. …
Він любить вас. Він віддав Своє життя, щоб ви могли звільнитися від непотрібних тягарів. Він допоможе вам зробити це. Я знаю, що Він має силу зцілити вас”4.
Супротивник хоче утримувати людей у путах болю та страждань, бо він сам нещасний (див. 2 Нефій 2:27). За допомогою нашого Спасителя Ісуса Христа біль справді можна замінити миром, тим миром, який може надати лише Спаситель, і ми зможемо жити в радості. “Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25). Якщо ми живемо в радості, легше буде зносити часи випробувань, і ми зможемо навчатися і зростати та ставати більше подібними до нашого Небесного Батька.
Я відчуваю величезне смирення, коли, перебуваючи поряд з людьми, які стали жертвою насильства, бачу диво зцілення, яке дійсно настає лише завдяки Спасителю. Якщо ви страждаєте, зверніться з молитвою по допомогу. Вам не треба нести важкий тягар наодинці. Я знаю, що Він зцілює, бо я бачила це на власні очі безліч разів.