Спасителева Спокута: фундамент істинного християнства
З виступу “Спокута” на семінарі для нових президентів місій, що відбувся у Центрі підготовки місіонерів у Прово 24 червня 2008 р.
Усі ми воскреснемо і станемо безсмертними завдяки викупительній жертві Ісуса Христа.
Гефсиманія, художник Дж. Кірк Річардс
Пророка Джозефа Сміта (1805–1844) запитали: “Які основоположні принципи вашої релігії?” Він відповів: “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день, і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”1.
Я хочу виступити на підтримку висловлювання пророка Джозефа. Центром усього, у що ми віримо, є наш Спаситель і Його викупительна жертва—“поблажливість Бога” (1 Нефій 11:16), через яку Батько послав Свого Сина на землю здійснити Спокуту. Головною метою життя Ісуса Христа було здійснення спокутної жертви. Спокута—це основа істинного християнства.
Чому Спасителева Спокута є центральним євангельським принципом у Церкві та в нашому житті?
Уложення віри 1:3.
У третьому Уложенні віри сказано: “Ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”.
“Спасенним” у цьому контексті означає досягнення найвищого ступеня слави в целестіальному царстві. Воскресіння надається як дар всім, хто приходить на землю, але щоб отримати вічне життя, повноту благословень вічного розвитку, кожна людина має виконувати закони, отримати обряди і укласти завіти євангелії.
Чому міг Ісус Христос, і лише Він, викупити гріхи світу? Він відповідав усім вимогам.
Бог любив Його і довіряв Йому
Ісус народився від Небесних Батьків у доземному світі. Він був Першонародженим нашого Небесного Батька. Його було обрано від самого початку. Він був послушним волі Свого Батька. У Писаннях часто розповідається про радість, яку Небесний Батько має у Своєму Синові.
У Євангелії від Матвія ми читаємо: “І ось голос почувся із неба: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Матвій 3:17).
У Луки записано: “І почувся ось голос із хмари, який промовляв: “Це Син Мій Улюблений,—Його слухайтеся!” (Лука 9:35).
А у храмі на землі Щедрій після Спасителевого Воскресіння народ почув голос Батька: “Ось Мій Улюблений Син, в Якому Я задоволений, в Якому Я прославив Своє ім’я—слухайте Його” (3 Нефій 11:7).
Моє серце дуже зворушують слова, в яких ідеться про те, що коли Ісус страждав у Гефсиманському саду, Батько, виявляючи велику любов і співчуття до Свого Єдинонародженого Сина, послав ангела, аби втішити і зміцнити Його (див. Лука 22:43).
Ісус скористався Своєю свободою волі, аби послухатися
Ecce Homo, художник Дж. Кірк Річардс
Ісус мав добровільно віддати за нас Своє життя.
На великій Нараді на небесах Люцифер, “син зірниці досвітньої” (Iсая 14:12; УЗ 76:26–27), сказав:
“Ось я, пошли мене, я буду Твоїм сином, і я викуплю все людство, так що жодна душа не пропаде, і певно я зроблю це; тож дай мені Твою шану”.
Але, ось, Мій Улюблений Син, Який був Моїм Улюбленим і Вибраним від початку, сказав Мені: “Батьку, хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки” (Moйсей 4:1–2; див. також Aвраам 3:27).
Через велику любов Сина до Свого Батька і до кожного з нас, Він сказав: “Пошли мене”. Коли Він сказав: “Пошли мене”, то виявив свою свободу волі.
“Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову,— Я цю заповідь взяв від Свого Отця” (Іван 10:15, 17–18).
Якби лише Спаситель захотів, легіони ангелів могли б забрати Його з хреста відразу ж додому до Його Батька. Але Він скористався Своєю свободою волі, аби принести Себе в жертву заради нас, виконати Свою місію в земному житті та витерпіти до кінця, завершуючи принесення викупительної жертви.
Ісус хотів прийти на землю, і Він відповідав усім вимогам. І коли Він прийшов, то сказав: “Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене” (Іван 6:38).
Ісуса було висвячено наперед
Петро навчав, що Ісус “призначений був іще перед закладинами світу” (див. 1 Петра 1:19–21).
Пророки усіх розподілів передвіщали пришестя Ісуса Христа і те, якою буде Його місія. Завдяки великій вірі Еноха йому було дане величне видіння народження, смерті, Вознесіння та Другого пришестя Спасителя:
“І ось, Енох побачив день пришестя Сина Людини, саме в плоті; і його душа зраділа, кажучи: Праведного піднесено, і Агнця вбито від заснування світу. …
І Господь сказав Еноху: Дивись, і він подивився і побачив Сина Людини, піднятого на хресті у спосіб людей;
І він почув гучний голос; і небеса затягнуло; і всі створіння Бога плакали; і земля стогнала; і скелі розкололися; і святі воскресли, і їх було увінчано праворуч Сина Людини вінцями слави. …
І Енох побачив Сина Людини, що возносився до Батька;
І сталося, що Енох побачив день пришестя Сина Людини, в останні дні, щоб перебувати на землі в праведності протягом тисячі років” (Moйсей 7:47, 55–56, 59, 65).
Приблизно за 75 років до народження Христа Амулек свідчив: “Слухайте, я кажу вам, що я знаю, що Христос прийде до дітей людських, щоб узяти на Себе провини Свого народу, і що Він спокутує гріхи світу; бо Господь Бог сказав це” (Aлма 34:8).
Ісус мав унікальні якості
КУДИ ЙОГО ЗАБРАЛИ?, художник Дж. Кірк Річардс
Лише Ісус міг принести викупительну жертву, оскільки народився від смертної матері, Марії, і отримав силу життя від Свого Батька (див. Іван 5:26). Завдяки цій силі життя Він подолав смерть, могила втратила свою силу, і Він став нашим Спасителем і Посередником та Господарем воскресіння—знаряддям, завдяки якому всі ми отримуємо спасіння і безсмертя. Усі ми воскреснемо і станемо безсмертними завдяки викупительній жертві Ісуса Христа.
Ісус добровільно спокутував первородний гріх
У Другому уложенні віри сказано: “Ми віримо, що людей буде покарано за їхні власні гріхи, а не за Адамову провину”.
Застосовуючи нашу свободу вибору, ми приймаємо рішення виявляти віру. Ми можемо старанно каятися; без Спокути—це неможливо.
У книзі Мойсея ми знаходимо вчення: “Звідти пішла чутка повсюди серед людей, що Син Бога спокутував первісну вину, через що відповідальність за гріхи батьків не може впасти на голови дітей” (Moйсей 6:54).
У книзі 2 Нефій міститься величне вчення:
“Бо через те що смерть зійшла на всіх людей, для того, щоб виконати милосердний план великого Творця, повинна бути і сила воскресіння, і воскресіння повинно обовʼязково прийти до людини з причини падіння; а падіння прийшло з причини порушення закону; і через те, що людина пала, вони були відсічені від присутності Господа.
Отже, повинно існувати нескінченне спокутування—без нескінченного спокутування це тління ніколи не зодягнеться у нетління. Отже, перше покарання, яке зійшло на людину, мусило б залишитися на безконечну тривалість. А якби так, то ця плоть повинна була б полягти, щоб гнити і розпадатися, перетворюючись на матір-землю, щоб ніколи більше не встати” (2 Нефій 9:6–7).
Ісус був єдиною досконалою істотою
В Ученні і Завітах Спаситель каже: “Батьку, подивись на страждання і смерть Того, Хто не вчинив ніякого гріха, Кого Ти так уподобав; подивись на кров Твого Сина, яку було пролито, кров Того, Кого Ти віддав, щоб Тебе було прославлено” (УЗ 45:4).
Ісус був єдиною людською істотою, яка була досконалою, без гріха. Жертва у Старому Завіті означала пролиття крові—що вказувало на жертву нашого Господа і Викупителя на хресті заради здійснення спокутної жертви. Коли у стародавніх храмах виконувалися жертвоприношення шляхом пролиття крові, священики приносили в жертву ягня без жодної вади, яке було досконалим в усьому. У Писаннях Спасителя часто називають “Агнцем Божим”, оскільки Він чистий (див., наприклад, Іван 1:29, 36; 1 Нефій 12:6; 14:10; УЗ 88:106).
Петро навчав, що нас викуплено “дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти,” (1 Петра 1:19).
Ісус Христос взяв на Себе гріхи світу
У наступних віршах пояснюється, що Своєю Спокутою Спаситель заплатив ціну за наші гріхи:
“Усі ми, немов вівці, заблукали; ми повернули кожний на свою власну путь; і Господь поклав на Нього беззаконня всіх нас” (Moсія 14:6).
“А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. …
Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.
І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. …
Бо як через непослух одного чоловіка багатохто стали грішними, так і через послух Одного багатохто стануть праведними” (Римлянам 5:8, 10–11, 19).
“Щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: “Він узяв наші немочі, і недуги поніс” (Maтвій 8:17).
“Але Бог не перестає бути Богом, і милість предʼявляє права на тих, хто кається, а милість приходить через спокуту; а спокута приводить до воскресіння померлих; а воскресіння померлих приводить людей назад у присутність Бога; і таким чином їх відновлено у Його присутність, щоб їх було суджено відповідно до їхніх діянь, відповідно до закону і справедливості. …
І таким чином Бог виконує Свої великі і вічні наміри, які були уготовані від заснування світу. І таким чином приходить спасіння і викуплення людей, а також їхнє знищення і нещастя” (Aлма 42:23, 26).
Ісус витерпів до кінця
Похмурий день. Голгофа, художник Дж. Кірк Річардс
Ісус Христос витерпів випробування, страждання, жертву і муки Гефсиманії, а також біль Голгофи на хресті. Тоді, нарешті, Він міг сказати: “Звершилось” (Іван 19:30). Він завершив Свою роботу в смертному житті і витерпів до кінця, таким чином здійснивши спокутну жертву.
У саду Він сказав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Maтвій 26:39).
В Ученні і Завітах сказано:
“Таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися—
Проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських” (УЗ 19:18–19).
Ісус сказав Своєму Батькові: “Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати” (Іван 17:4).
А потім, на хресті, “коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось! І, голову схиливши, віддав Свого духа” (Іван 19:30).
Ісус прийшов на землю, зберіг Свою божественність, аби Він міг здійснити спокутну жертву, і витерпів до кінця.
Пам’ятати Його під час причастя
Сьогодні ми згадуємо про Спасителеву спокутну жертву за допомогою хліба й води—символів Його тіла і крові—як це було запроваджено під час Останньої вечері Господа з Його апостолами.
“Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: “Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!”
По вечері так само ж і чашу, говорячи: “Оця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається” (Лука 22:19–20).
В Іван 11:25–26 ми читаємо:
“Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,—хоч і вмре, буде жити.
І кожен, хто живе та хто вірує в Мене,—повіки не вмре”.
Ми також читаємо: “Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам” (Іван 6:51).
“Життя світові” означає вічне життя.
Нам потрібно готувати себе й свої сім’ї щотижня, аби бути гідними приймати причастя і поновлювати свої завіти зі сповненим покаяння серцем.
Батько і Син люблять нас
Не сумнівайся, Хомо, художник Дж. Кірк Річардс
Батько послав Свого Сина на землю—в цьому полягає поблажливість—дозволивши, щоб Його розіп’яли і щоб Він пройшов крізь усе, через що Він мав пройти. У Євангелії від Івана ми читаємо:
“Промовляє … Ісус: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили” (Іван 14:6–7).
“Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого вблаганням за наші гріхи” (1 Івана 4:10).
Вблагання означає улагодження або умиротворення.
Висновок
Кожен, хто приходить на землю і отримує смертне тіло—воскресне. Але нам треба працювати, аби отримати благословення піднесення, виявляючи свою вірність, послух, каючись та застосовуючи свободу волі. Милість буде виявлено зі справедливістю, уможливлюючи покаяння.
Оскільки ми зробили вибір наслідувати Ісуса Христа і прийняти Його, як нашого Викупителя, ми беремо на себе Його ім’я під час хрищення. Ми приймаємо закон послуху. Ми обіцяємо, що завжди будемо пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей. Причащаючись, ми поновлюємо наші завіти.
Із поновленням наших завітів ми отримуємо обіцяння, що Його Дух завжди буде з нами. Якщо ми дозволяємо Його Духу приходити у наше життя і скеровувати його, ми можемо повернутися в присутність Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа, в чому і полягає Їхній план щастя для нас—план спасіння.