Голоси святих останніх днів
Писання принесли фізичне полегшення
Ілюстрація Аллена Гарнса
У дитинстві мені діагностували ювенільний ревматоїдний артрит. Я часто хворів, і мої батьки провели зі мною багато годин у кабінетах лікарів. Вони хвилювалися про моє здоров’я і почувалися безпорадними, оскільки були не в змозі виправити те, що було не так. Я ніколи не розумів по-справжньому те, що вони відчували, доки не настала моя черга безпорадно спостерігати боротьбу моєї матері з раком грудей.
Якось у вихідні я під’їхав машиною до маминого будинку в штаті Нью-Джерсі, щоб побути з нею, бо вона проходила курс хіміотерапії. Мені хотілося побути з нею і дати моїм братам перепочинок, бо вони щоденно піклувалися про неї. Під час лікування хтось повинен був спостерігати за її станом вночі. У вітальні для неї поставили ліжко. Я планував спати на дивані. Мама терпіла біль, і я нічого не міг зробити. Я почувався безпорадним і засмученим. Але в той самий час зросла моя любов до неї і вдячність, коли я згадав, що вона зробила для мене в дитинстві.
Дивлячись, як мама не може заснути, я відчув спонукання почитати їй Писання. Вона любила Писання, але була надто слабкою, щоб їх тримати або читати сама. Коли я запитав, що вона хоче, аби я почитав, вона сказала, що їй подобається книга Алми. Пробігши очима короткий зміст розділів, я відчув спонукання почитати з розділу 7.
Дух наповнив кімнату, коли я прочитав слова, що описували земну місію Христа: “І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості” (Алма 7:11–12).
Я продовжував читання, доки мама спокійно не заснула. Писання запросили Втішителя в її домівку і допомогли їй заснути. Я отримав сильніше свідчення про силу Писань і про Ісуса Христа, Який був готовий стати нашим Спасителем і втішати нас у всіх наших стражданнях.