Як зцілити близьких самогубця

Служба з питань сім’ї СОД

Коли людина вирішує позбутися болю шляхом самогубства, складний і надзвичайно болісний, сповнений горя процес починається для близьких постраждалого (їх зазвичай звуть близькими самогубця). У них посилюються почуття збентеження, провини, полишеності, відторгнення і гніву. Запитання, які залишаються без відповіді: Чому? Що я пропустив? Чому я не отримав спонукання? Як це вплине на вічну винагороду? тощо можуть викликати величезне збентеження, а також думки про те, що принаймні частково ця людина відповідальна за смерть близької людини.

Близькі самогубця мають тенденцію віддалятися від людей, відчуваючи сором через страх звинувачень, осуду і тавра ганьби. Близькі самогубця також можуть мати переживання, подібні до викликаних травмою, особливо людина, яка знаходить тіло. У своєму горі близькі самогубця також можуть подумувати про власне самогубство.

І хоч їхній біль та смуток є дуже глибокими, усе ж наш Спаситель “спустився нижче всього” (див. УЗ 88:6; 122:8) “щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Aлма 7:12), аби ми могли “для своєчасної допомоги знайти благодать” (Євреям 4:16).

Тим, хто в горі:

• Не звинувачуйте інших, перш за все себе.

• Попіклуйтеся про свій духовний стан: покладайтеся на дар свободи вибору, визнайте, що ви не знаєте всіх обставин (див. 1 Нефій 9:6), і довіряйте Господній силі зцілювати й заспокоювати (див. Филип’янам 4:7).

• Попіклуйтеся про свій фізичний стан: дотримуйтеся режиму харчування, сну та регулярно робіть фізичні вправи.

• Звертайтеся по допомогу до тих людей, яким довіряєте (членів сім’ї, друзів, єпископа) і дайте іншим допомагати вам подолати кризу.

• Залучайтеся до здорових розваг, щоб відволіктися.

• Поговоріть з психотерапевтом і/або знайдіть групу підтримки для родичів самогубців.

• Будьте терплячими під час свого процесу зцілення.

Тим, хто піклується про людину, яка в горі:

• Виявляйте співчуття, не звинувачуйте і не засуджуйте. Зрозумійте, як Господь “пристосову[є] Свої милості до умов дітей людських” (УЗ 46:15).

• Зустріньтеся з близькими самогубців і запитайте їх, як ви можете допомогти навіть у виконанні простих справ або піти з ними на якісь заходи.

• Будьте терплячими, слухайте і з розумінням ставтеся до почуттів, якими вони поділяться у вибраному ними темпі.

• Уникайте кліше і марних запевнень на зразок: “Все буде добре”, “Могло бути й гірше”, “Я знаю, що ти відчуваєш”, “Я розумію”, “На те воля Божа”, “Час лікує всі рани” тощо.

• Не намагайтеся знаходити відповіді на їхні запитання, на які важко відповісти.

• Не порівнюйте їхню скорботу зі своєю, навіть якщо вона й була пов’язана із самогубством.

• Поговоріть з ними про їхню близьку людину таким же чином, як ви говорили б про когось, хто пішов із життя іншим чином.

• Запевніть дітей померлої людини, що вони не відповідальні за її смерть.

• Запропонуйте їм свою допомогу в пошуку додаткових ресурсів, щоб полегшити їхній сум (консультація психотерапевта, група підтримки і т.п.).