Принципи служіння
Виявляти співчуття
Наслідуючи приклад Спасителя у вияві співчуття, ви побачите, що можете змінювати життя інших людей.
Твоя віра зцілила тебе, художник Хорхе Кокко
Співчуття—це усвідомлення страждань інших людей у поєднанні з бажанням полегшити або послабити їх. Завіт наслідувати Спасителя—це завіт співчутливо “нести тягарі один одного” (Moсія 18:8). Доручення пильнувати за іншими людьми—це нагода служити так, як служив би Господь: “будьте милостиві” (Юда 1:22). Господь наказав: “Чиніть один одному милосердя та милість” (Захарія 7:9).
Спасителеве співчуття
Співчуття було рушійною силою Спасителевого служіння (див. бокову вставку “Співчутливий Спаситель”). Саме співчуття до ближнього спонукало Його простягати руку підтримки людям навколо за безлічі обставин. Виявляючи потреби і бажання людей, Він міг благословляти й навчати їх у такий спосіб, який був найбільш значущим для них. Спасителеве бажання підняти нас над нашими бідами скерувало Його до найвищого вияву співчуття—Спокути за гріхи й страждання всіх людей.
Його здатність відгукуватися на потреби людей—це те, до чого ми маємо прагнути у своєму служінні. Живучи праведно й дослухаючись до підказок Духа, ми матимемо натхнення надавати суттєву підтримку.
Наш завіт бути співчутливими
Небесний Батько хоче, аби Його діти були співчутливими (див. 1 Коринтянам 12:25–27). Щоб стати істинними послідовниками Христа, ми повинні розвивати й виявляти співчуття іншим людям, особливо тим, хто в нужді (УЗ 52:40).
Беручи на себе ім’я Ісуса Христа шляхом укладання завіту хрищення, ми свідчимо, що готові виявляти співчуття. Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, навчав, що дар Святого Духа допомагає нам так чинити: “Ви—член Церкви Ісуса Христа, який уклав завіт. …
Саме тому ви відчуваєте бажання допомогти людині, якій важко просуватися вперед, під ношею горя й труднощів. Ви обіцяли, що допомагатимете Господу робити їхні тягарі легшими і щоб їх було втішено. Вам було дано силу допомагати полегшувати ті ноші, коли ви отримали дар Святого Духа”1.
Наприклад, одна сестра з Росії мала складну ситуацію в сім’ї, через що вона не могла більше року ходити до церкви. Інша сестра в її філії виявляла їй співчуття тим, що кожної неділі дзвонила й розповідала про новини у філії: які були виступи, уроки, покликання на місію, хто народився та інше. Коли ситуація в сім’ї тієї сестри змінилася і вона більше не була прив’язана до дому, у неї не виникло відчуття відірваності від філії завдяки щотижневим дзвінкам її подруги.