Втратили зв’язок? Спробуйте уповільнити темп
Ніхто й ніколи ще не сказав: “Я люблю чекати”. Та можливо слід було б.
Ілюстрації Паскаля Кемпіона
Якщо стояння у довгих чергах вас лякає так само, як павуки та змії в нічному кошмарі,—то ви не самотні в цьому.
Чи то ми стоїмо в черзі, чи сидимо в транспорті або чекаємо на автобус,—нам не подобається чекати.
На щастя, час очікування дійсно подібний до нічного кошмару: жахаюча можливість, але не щоденна реальність. Ми живемо у вік, коли майже не потрібно чекати. Технології пришвидшують майже все настільки, що наша тривалість концентрації уваги менша, ніж у золотої рибки (і це дійсно так)1. Коли нам доводиться чекати, то ми намагаємося заповнити свій час—як правило, звертаємося до мобільних пристроїв.
По суті немає нічого поганого в технологіях або ефективності їх роботи, однак швидкий темп і постійні відволікання відводять нас від чогось більш важливого.
Більше, ніж мудрий уривок з Писань
Нещодавно я відчувала духовний спад. Я не могла цього зрозуміти. Я ходила до церкви, скоромовкою промовляла молитви і очима пробігала Писання. Я час від часу відчувала духовні спонукання, однак загалом відчувала, що втрачаю зв’язок.
Коли я розповіла про це Небесному Батькові у щирій молитві, на думку спали такі слова: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я” (Псалми 45:11).
Здавалося, що слово вгамуйтесь було виділене, підкреслене і написане жирним шрифтом.
Усі мої справи, мабуть, були хорошими, але я виконувала їх дуже швидко і без належної уваги. Моє життя за євангелією супроводжувалося постійними відволіканнями.
Як би я не сповідувала релігію, я не матиму глибокого духовного зв’язку, якщо робитиму це поверхнево, з відволіканням. Той вірш був не лише мудрим уривком з Писань. Щоб прийти до пізнання Бога і мати зв’язок з божеством та всотати у себе знання, якого я так прагнула, мені необхідно було уповільнитися і вгамуватися.
Діяти за тим спонуканням було нелегко. Але завдяки йому все змінилося.
Треба уповільнитися
Нефій навчає, що ті, хто “старанно шукає, знайде; і таємниці Бога відкриються перед ними, силою Святого Духа” (1 Нефій 10:19; курсив додано).
Давайте розглянемо цей вірш: щоб дізнатися таємниці Бога, необхідно старанно шукати. Це постійні й заплановані зусилля, а не одноразовий пошук в Інтернеті. Далі, таємниці не з’являються раптово, вони поступово відкриваються. Цей процес вимагає часу. І цей час є дуже важливим! Час, який ми приділяємо для розмірковувань і пошуків, дає нам час під’єднатися до Духа, Чиєю силою надходять відповіді.
Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970) сказав, що розмірковування—“глибок[е] тривал[е] міркуванн[я] на якусь релігійну тему”—це одні “з найбільш потаємних і священних дверей, якими ми приходимо в присутність Господа”2. Уповільнюючись, ми відкриваємо двері одкровенню. Ми можемо сягнути поза викривлені мирські ідеали і під’єднатися до божественного. Нам потрібні ті двері. Нам необхідно уповільнюватися.
Це вимагає зусиль
Як на мене, уповільнитися—це стати навколішки і вголос помолитися, як це зробила я. Коли я схилилася у благоговінні та вголос промовила свої слова, це допомогло мені краще зосередитися. Уповільнитися—означає вивчати Писання у паперовому вигляді і робити нотатки в зошиті. Це вимагає більше зусиль і часу, й ці більші зусилля та час є хорошим способом “прокин[утися] і пробудит[и] сили свого розуму”, таким чином даючи можливість Духу і бажанню здобути істину “пустити коріння, щоб … рости і давати плоди” (Aлма 32:27, 37).
Ми можемо знайти практично будь-яку інформацію кількома ударами по клавіатурі, але духовне розуміння і навернення вимагають часу і старанних зусиль. Як ви зможете уповільнитися і присвятити зусилля для вивчення євангелії—не важливо; просто робіть це! Коли інформація є настільки легкодоступною, ми не докладаємо значних особистих зусиль у навчання. Ми марнуємо можливість мати зв’язок з Духом.
Ми безсумнівно можемо користуватися технологіями і досягненнями, які полегшують повсякденні завдання і дають нам можливість більш ефективно використовувати час. Але ми не повинні впускати у своє життя відволікання і поверхневе мислення, які супроводжують їх. Замість того, щоб боротися з очікуванням, ми можемо скористатися ним як можливістю уповільнитися, поміркувати і зміцнити зв’язок з Духом.