Чи ви досі бажаєте?
Наше бажання йти за Ісусом Христом є прямо пропорційним кількості часу, який ми зобов’язуємося проводити у святих місцях.
Якось у неділю, коли я готувався прийняти причастя через кілька тижнів після отримання на конференції колу доручень, мені в голову прийшла цікава і важлива думка.
Коли священник почав промовляти молитву благословення хліба, слова, які я так багато разів чув раніше, з великою силою вразили мої розум і серце. “І свідчити перед Тобою, о Боже, Вічний Батьку, що вони бажають узяти на себе імʼя Твого Сина і завжди памʼятати Його, і дотримуватися Його заповідей, які Він дав їм, щоб Його Дух міг завжди бути з ними”1 . Скільки разів ми свідчили перед Богом, що бажаємо цього?
Поки я обдумував значення тих священних слів, слово бажають вразило мене як ніколи раніше. Мій розум і моє серце сповнив потік приємних і священних спогадів, а також любові і вдячності за спокутну жертву Спасителя і Його ключову роль у Батьковому плані викуплення моєї сім’ї і мене. Потім я почув і відчув проникливі слова молитви благословення води: “Щоб вони могли свідчити перед Тобою, … що вони завжди пам’ятають Його”2 . У той момент я чітко зрозумів, що дотримання моїх завітів має бути чимось більшим, ніж хорошими намірами.
Прийняття причастя—це не пасивний релігійний ритуал, який просто є вираженням нашої згоди. Це переконливе нагадування про реальність нескінченної Спокути Спасителя і необхідність завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей. Бажання зосередитися на Спасителі настільки важливе, що є головним посланням двох найбільш цитованих у Церкві уривків з Писань—причасних молитов. Наше правильне усвідомлення того, що саме Небесний Батько так сильно бажає дати кожному з нас через Свого Єдинонародженого Сина, має спонукати нас до найщиріших зусиль завжди бажати робити те, що Вони просять.
Чи міцно наш власний духовний фундамент побудовано на Ісусі Христі?
Якщо наш духовний фундамент неміцний чи неглибокий, ми можемо мати схильність основувати наші бажання на аналізі соціальної вигоди або оцінювати їх за шкалою особистої незручності. І якщо ми поділяємо погляд, що Церква в основному тримається застарілого чи неполіткоректного соціального курсу, покладає на нас нереалістичні особисті обмеження і вимоги щодо того, як витрачати наш час, тоді наші висновки про наше бажання будуть помилковими. Нам не слід очікувати, що принцип бажання здобуде підтримку інфлюенсерів у соціальних медіа чи у прихильників Тік-Току. Поради людей рідко узгоджуються з божественною істиною.
Церква є місцем збирання для недосконалих осіб, які люблять Бога і мають бажання йти за Господом Ісусом Христом. Таке бажання вкорінено в реальність того, що Ісус—це Христос, Син живого Бога. Цю божественну істину можна пізнати лише силою Святого Духа. Тому наше бажання є прямо пропорційним кількості часу, який ми зобов’язуємося проводити у святих місцях, де є вплив Святого Духа.
Було б добре, якби ми проводили більше часу за змістовним обговоренням наших занепокоєнь з люблячим Батьком на Небесах і менше прагнули почути думки з інших джерел. Ми можемо також замінити нашу стрічку щоденних новин на слова Христа у святих Писаннях і пророчі слова Його сучасних пророків.
Те, наскільки важливими для нас є дотримання Суботнього дня у святості, чесна сплата десятини, наявність діючої храмової рекомендації, відвідування храму і шанування наших священних храмових завітів, є переконливим показником нашого бажання і доказом нашої відданості. Чи готові ми докласти більш ніж поверхневі зусилля у зміцненні нашої віри в Христа?
Небесний Батько любить нас досконалою любов’ю, але ця любов приходить з великими очікуваннями. Він очікує, що ми бажатимемо, аби Спаситель був у самому центрі нашого життя. Спаситель є нашим досконалим Взірцем у бажанні підкоритися Батьку в усьому. Він—“дорога, і правда, і життя”3 . Він з готовністю спокутував наші гріхи. Він з готовністю полегшує наші тягарі, заспокоює наші страхи, дає нам силу і приносить спокій і розуміння у наші серця у часи лиха і горя.
Але віра в Ісуса Христа—це вибір. За Його словами, “якщо [ми] не може[мо] нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити”4, ми можемо з цього почати йти шляхом віри або повернутися на нього. Його слова, якщо посіяти їх у нашому серці як насінину і з великою турботою підживлювати, вкоріняться, і наша віра зросте у переконаність і стане принципом дії та сили. Книга Мормона є нашим найпотужнішим засобом для того, щоб плекати і відновлювати нашу віру. Бажання є каталізатором віри.
Земне життя за божественним задумом не є легким та іноді може приголомшувати. Однак, ми є, щоб ми “могли мати радість”5. Зосередження на Спасителі та наших завітах приносить тривалу радість! Мета земного життя—довести наше бажання. “Велична мета життя і ціна учнівства—це дізнатися волю Господа і потім виконувати її”6. Справжнє учнівство веде до повноти радості. Чи готові ми сплатити ціну учнівства?
Шлях завітів—це не простий список для відмічання; це процес духовного зростання і поглибленої відданості Господу Ісусу Христу. Головна мета кожної заповіді, кожного принципу, завіту й обряду—це зміцнювати віру в Христа і довіру до Нього. Тому наша рішучість зосереджувати наше життя на Христі має бути постійною, безумовною, не ситуативною і не поверхневою. Ми не можемо дозволити собі взяти відпустку або виділити особистий час, щоб відпочити від бажання “бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях”7. Учнівство не є дешевим, оскільки супровід Святого Духа—безцінний.
Безсумнівно, Господь мав на увазі наші дні, коли навчав притчі про десять дів. Про п’ять мудрих Він сказав, що вони “взяли Святого Духа собі за свого провідника, і [їх] не було обмануто”8, у той час як каганці немудрих “гаснуть” через нестачу оливи9. Мабуть найкраще цих, колись відданих членів Церкви, описують слова Нефія: “А других він умиротворить, приспить їх до плотської безпечності так, що вони скажуть: Усе гаразд у Сіоні”10.
Плотська безпека—це прагнення мирських речей і покладання довіри на них замість Христа. Інакше кажучи, це погляд через мирські окуляри замість духовних. Святий Дух дає нам здатність бачити “речі, як вони дійсно є, і … як вони дійсно будуть”11. Лише “силою Святого Духа [ми можемо] пізнати правду про все”12 і не бути обманутими. Ми даємо Христу центральне місце у нашому житті й обіцяємо бажати виконувати Його заповіді не тому, що сліпі, а тому, що можемо бачити13.
А як же нерозумні діви? Чому вони не бажали носити каганці духовної оливи? Чи вони просто відкладали все на потім? Вони, можливо, були надто недбалими, бо це було незручно, або не здавалося необхідним. Якою б не була причина, вони були обмануті стосовно ключової ролі Христа. Це головний обман Сатани і причина, з якої їхні каганці свідчення зрештою згасли за нестачі духовної оливи. Ця притча є метафорою для наших днів. Багато хто відходить від Спасителя та своїх завітів задовго до того, як відходить від Його Церкви.
Ми живемо у безпрецедентні часи, про які задовго пророкували давні пророки, у день, коли Сатана гнівається “у серцях дітей людських, і збур[ює] їх до злоби проти того, що є добрим”14. Надто багато хто з нас живе у віртуальному світі, занурившись у розваги і надсилання повідомлень, у світі, ворожому божественній сутності Христа та вірі в Нього.
Найпотужніший духовний вплив на життя дитини має праведний приклад люблячих батьків і дідусів та бабусь, які віддано дотримуються своїх власних священних завітів. Свідомі батьки навчають своїх дітей вірі в Господа Ісуса Христа, щоб і вони “могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів”15. Недбале і непослідовне дотримання завітів веде до духовних нещасних випадків. Духовна шкода часто найбільше завдається нашим дітям та онукам. Батьки та дідусі і бабусі, чи ми досі бажаємо?
Президент Рассел М. Нельсон застерігав, що “у майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”16. Це чітке і недвозначне застереження із запрошенням підготувати наші каганці і поповнити наші запаси духовної оливи. Чи ми досі бажаємо йти за сучасними пророками? Яким є рівень духовної оливи у ваших каганцях? Які зміни у вашому житті допоможуть вам більш постійно мати вплив Святого Духа?
Сьогодні, як і в часи Ісуса, будуть ті, хто відійдуть через відсутність бажання сплатити ціну учнівства. У той час як жорстка і сповнена ненависті критика виливається на Церкву Спасителя і тих, хто йде за Ним, наше учнівство вимагатиме більшого бажання вирівняти і зміцнити наш духовний хребет і не дослухатися до неї17.
Якщо наша духовна основа міцно побудована на Ісусі Христі, ми не впадемо, і нам немає чого боятися.
“Ось, Господу потрібні серце і небайдужий розум; і небайдужі та послушні куштуватимуть блага землі Сіону в ці останні дні”18.
Давайте завжди будемо небайдужими. У священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.