Будьте вірними Богу та Його роботі
Нам усім необхідно здобувати власне свідчення про Ісуса Христа, приборкувати пристрасті, каятися у гріхах і залишатися вірними Богові та Його роботі.
У жовтні минулого року я отримав доручення відвідати Великобританію разом з президентом М. Расселом Баллардом і старійшиною Джеффрі Р. Холландом, де всі ми троє в юності служили на місії. Ми мали привілей навчати і свідчити, а також знову зануритися в ранній період історії Церкви на Британських островах, де мій прапрадід Гебер Ч. Кімбол та його товариші були першими місіонерами1.
Президент Рассел М. Нельсон жартував, даючи нам це доручення, зазначивши, що було незвично призначати трьох апостолів відвідувати той регіон, де вони в молодості служили на місії. Він розуміє, що всі бажають отримати доручення саме в тій місцевості, де вони колись служили на місії. З великою усмішкою на обличчі він коротко пояснив прецедент, сказавши, що якщо знайдуться ще три апостоли, які також служили в тій самій місії понад 60 років тому, тоді й вони отримають подібне доручення.
Готуючись до цього доручення, я перечитав книгу “Життя Гебера Ч. Кімбола”, написану його онуком, Орсоном Ф. Уітні, якого пізніше було покликано апостолом. Цю книгу подарувала мені моя люба матуся, коли мені було майже 7 років. Ми готувалися до освячення пам’ятника “Ось це місце!”, яке 24 липня 1947 року виконав Президент Джордж Альберт Сміт2 . Вона хотіла, щоб я більше знав про свого предка, Гебера Ч. Кімбола.
У цій книзі міститься глибоке твердження, яке приписують президенту Кімболу і яке є важливим для наших днів. Перш ніж поділитися цим твердженням, я хочу розповісти передісторію.
Коли пророк Джозеф Сміт перебував у в’язниці Ліберті, апостоли Бригам Янг і Гебер Ч. Кімбол були відповідальні за те, щоб за тих надзвичайно складних обставин скеровувати евакуацію святих з Міссурі. Потреба в евакуації пояснювалася в першу чергу наказом про знищення, виданим губернатором Лілбурном В. Боггсом3.
Майже через 30 років після того Гебер Ч. Кімбол, у той час член Першого Президентства, ділячись думками про цю історію з молодим поколінням, навчав: “Хочу вам сказати, що багато з вас доживуть до часу, коли перед вами постануть усі труднощі, випробування і переслідування, які доведеться знести, і ви матимете багато можливостей показати, що ви вірні Богові та Його роботі”4.
Гебер продовжував: “Аби справитися з майбутніми труднощами, вам знадобиться особисте знання про істинність цієї роботи. Труднощі будуть настільки складними, що чоловік або жінка, які не володіють цим особистим знанням або свідченням, не встоять. Якщо у вас немає свідчення, живіть праведно і просіть у Господа доти, доки ви його не здобудете. Якщо ви цього не будете робити, то не встоїте. … Настане час, коли жоден чоловік, жодна жінка не зможуть встояти, покладаючись на запозичене світло. Кожному доведеться керуватися своїм внутрішнім світлом. … Якщо у вас його немає, вам не встояти; тому прагніть свідчення про Ісуса і тримайтеся за нього, щоби, коли прийде година випробування, ви не спіткнулися і не впали”5.
Усім нам потрібне особисте свідчення про Божу роботу6 та основоположну роль Ісуса Христа. У 76-му розділі Учення і Завітів розповідається про три ступені слави, і целестіальна слава порівнюється із сонцем. Далі йде порівняння террестріальної слави з місяцем7.
Цікаво, що сонце випромінює власне світло, а місяць відбиває світло, тобто “запозичує світло”. Стосовно террестріального царства у 79 вірші сказано: “Це ті, хто не є доблесними у свідченні про Ісуса”. Ми не можемо здобути целестіального царства і жити з Богом Батьком, користуючись запозиченим світлом; нам необхідно мати власне свідчення про Ісуса Христа і Його євангелію.
Ми живемо у світі, переповненому злочестивістю8, а серця відвертаються від Бога через повчання людей9. Один з найбільш переконливих прикладів з Писань, що підтверджує занепокоєння Гебера Ч. Кімбола стосовно необхідності прагнути свідчення про роботу Бога і про Ісуса Христа, міститься в пораді Алми його трьом синам—Геламану, Шиблону та Коріантону10. Двоє його синів були вірними Богові та Його роботі. Але один син приймав певні неправильні рішення. На мою думку, найбільша цінність порад Алми полягає в тому, що він давав їх як батько заради блага своїх дітей.
Його перше занепокоєння, як і в Гебера Ч. Кімбола, полягало в тому, щоб кожен мав свідчення про Ісуса Христа і був вірним Богові та Його роботі.
У чудовому повчанні своєму синові Геламану Алма дає глибоке обіцяння, що “ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день”11.
Алма мав видіння, в якому бачив ангела. Однак це рідкісний випадок. Зазвичай люди отримують враження від Святого Духа. Ці враження можуть бути такими ж важливими, як і явлення ангела. Президент Джозеф Філдінг Сміт навчав: “Враження, які приходять в душу від Святого Духа, набагато важливіші за видіння. Саме так Дух розмовляє з духом, а те, що залишається в душі, набагато важче стерти”12.
З цього випливає порада Алми його другому синові, Шиблону. Шиблон був праведним, як і його брат Геламан. Порада, на яку я хочу звернути увагу, міститься в Алма 38:12, де, зокрема, читаємо: “Гляди, щоб ти стримував (англійською bridle—приборкував) усі свої пристрасті, щоб ти сповнився любові”.
Прибокувати—цікаве слово. Коли ми їдемо на коні, то за допомогою вудила вуздечки скеровуємо його. Хорошим синонімом можуть бути слова направляти, контролювати, стримувати. У Старому Завіті розповідається, що ми вигукували від радості, коли дізналися, що матимемо фізичні тіла13. Тіло не є злом. Воно прекрасне і має важливу роль. Але іноді сильні почуття, якщо їх не приборкувати правильно і належно, можуть відділяти нас від Бога і Його роботи та пагубно впливати на наше свідчення.
Давайте приділимо увагу двом сильним почуттям: перше—гнів, а друге—хтивість14. Цікаво, що ці обидва почуття, якщо їх не контролювати, призводять до сильного душевного болю, зменшують вплив Духа і віддаляють нас від Бога і Його роботи. Супротивник користується будь-якою можливістю, щоб наповнити наше життя зображеннями насильства й аморальності.
У деяких сім’ях буває так, що розлючений чоловік або дружина б’ють своє подружжя або дитину. У липні я брав участь у Всепартійному парламентському форумі Великобританії, що відбувся в Лондоні15. Відзначалося, що жорстоке поводження з жінками та дітьми стало великою проблемою в світі. Крім насильства люди вдаються до словесних образ. У Проголошенні про сім’ю сказано: “[Ті, хто] жорстоко поводяться зі своїми дружинами або з дітьми, … одного дня будуть відповідати за це перед Богом”16.
Президент Нельсон звертав на це особливу увагу вчора вранці17. Будь ласка, прийміть рішення, що незалежно від того, ображали вас ваші батьки чи ні, ви не будете ані фізично, ні словесно ображати своє подружжя чи дітей.
У наш час серед найсерйозніших проблем є суперечки та словесні образи, пов’язані із суспільними проблемами. Часто замість розважливості, обговорень та ввічливості люди вдаються до гніву та образливої мови. Багато хто забув настанову, дану старшим апостолом Спасителя, Петром,—прагнути якостей, таких як стриманість, терпеливість, благочестя, братерська доброта і любов18. Вони також забули про таку Христову рису, як смирення.
Крім того, щоб контролювати гнів і приборкувати інші пристрасті, нам необхідно бути морально чистими, контролюючи свої думки, мову і вчинки. Нам необхідно уникати порнографії, оцінювати доречність того, що транслюється в наших домівках, уникати будь-якої форми грішної поведінки.
Це підводить нас до поради Алми, даної його синові Коріантону. На відміну від своїх братів, Геламана і Шиблона, Коріантон вчинив моральний гріх.
Оскільки Коріантон вчинив аморальність, Алмі було необхідно навчати його про покаяння. Він мав навчати його про серйозність гріха і потім про те, як покаятися19.
Тож запобіжна порада Алми полягала в тому, що слід приборкувати свої пристрасті, але тим, хто вже згрішив, він радив покаятися. Під час квітневої генеральної конференції 2019 року Президент Нельсон дав членам Церкви глибоку пораду щодо покаяння. Він чітко пояснив, що щоденне покаяння є невід’ємною частиною нашого життя. “Покаяння—це не подія, це—процес. Це ключ до щастя і відчуття спокою,—навчав він.— Щоденне покаяння—це шлях до чистоти, а чистота дає силу”20. Якби Коріантон зробив те, що радить Президент Нельсон, він би покаявся відразу ж після того, як у нього зародилися нечисті думки. Тоді не сталося б серйозних гріхів.
Заключна порада, яку Алма дав своєму синові,—це одне з найважливіших учень в усіх Писаннях. Вона стосується Спокути, здійсненої Ісусом Христом.
Алма свідчив, що Христос забере гріх21. Без Спокути Спасителя вічний принцип справедливості вимагав би покарання22. Завдяки Спокуті Спасителя милість може взяти верх для тих, хто покаявся, і може дозволити їм повернутися у присутність Бога. Нам слід добре поміркувати над цим чудовим вченням.
Ніхто не може повернутися до Бога лише завдяки своїм добрим справам; нам усім необхідна Спасителева Спокута. Усі ми згрішили, і тільки завдяки Спокуті Ісуса Христа ми можемо здобути милість і жити з Богом23.
Алма також дав прекрасну пораду Коріантонові, що стосується всіх нас, хто вже покаявся чи ще покається, незалежно від того, були наші гріхи маленькими чи великими, як ті, що їх скоїв Коріантон. У вірші 29 розділу 42 читаємо: “А тепер, сину мій, я бажаю, щоб це вже не бентежило тебе більше, і нехай тільки гріхи твої бентежать тебе, таким збентеженням, яке приведе тебе до покаяння”.
Коріантон дослухався до поради Алми і не лише покаявся, але і служив з честю. Усі можуть зцілитися завдяки Спасителевій Спокуті.
Як це було за днів Алми, за днів Гебера, та, безсумнівно, і в наші дні, нам усім необхідно здобути власне свідчення про Ісуса Христа, приборкувати пристрасті, каятися у гріхах, знайти мир завдяки Спокуті Ісуса Христа та залишатися вірними Богові та Його роботі.
У нещодавньому повідомленні і знову цього ранку Президент Рассел М. Нельсон сказав ось що: “Я благаю вас, візьміть на себе відповідальність за своє свідчення про Ісуса Христа. Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. А потім спостерігайте, які чудеса відбуваються у вашому житті”24.
Я вдячний, що зараз ми з вами будемо слухати Президента Нельсона. Я свідчу, що Президент Рассел М. Нельсон—пророк Бога для нашого часу. Я люблю і плекаю дивовижне натхнення і скерування, які ми через нього отримуємо.
Як апостол Господа Ісуса Христа я складаю своє певне свідчення про божественність Спасителя і реальність Його Спокути, в ім’я Ісуса Христа.