Наближення до Спасителя
Прагнучи пізнати і полюбити Спасителя, ми відокремлюємо себе від світу через завіти з Богом, стаючи особливими, незвичайними і неповторними та не ізолюючи себе від інших, які вірять інакше.
Мої дорогі брати і сестри, цього вечора я звертаюся до смиренних і відданих послідовників Ісуса Христа. Коли я бачу добропорядність вашого життя і вашу віру в нашого Спасителя тут, у цій країні, і в країнах по всьому світу, то люблю всіх вас ще більше.
Наприкінці священнослужіння Ісуса Його учні попросили, щоб Він назвав їм “ознаку [Свого Другого пришестя] й кінця віку”1.
Ісус розповів їм про обставини, що передуватимуть Його поверненню, і на завершення заявив: “Коли все це побачите, [ви будете знати], що близько,—під дверима!”2
На останній генеральній конференції я з уважністю прислухався до слів президента Генрі Б. Айрінга: “Кожен з нас,—сказав він,—де б ми не були, знає, що ми живемо у все більш небезпечні часи. … Будь-хто, хто має очі, щоб бачити ознаки часів, і вуха, щоб чути слова пророків, знає, що це істина”3.
Спаситель похвалив своїх доблесних учнів, сказавши: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують”4 . Нехай же це благословення прийде до нас, коли ми уважно прислухаємося до слів Господа, які промовляються через Його пророків та інших Його слуг на цій конференції.
Пшениця і кукіль
Господь пояснив, що в цей останній час перед Його поверненням “пшениця”, яка, за Його словами, символізує “син[ів] Царства”5, буде зростати разом з “кукілем”, тобто з тими, хто не любить Бога і не виконує Його заповіді. Вони будуть разом “обоє рост[и]”6.
Таким буде наш світ, аж поки не повернеться Спаситель: багато буде хорошого і багато буде поганого по кожен бік7.
Можливо, іноді ви не відчуваєте себе цими міцними, зрілими стеблами пшениці. Будьте терплячими з собою! Господь сказав, що серед таких стебел будуть також і ті, які все ще ніжні, поки зростають8. Усі ми—Його святі останніх днів, і хоч ми все ще не такі, якими б нам хотілося бути, у нас є велике бажання бути Його справжніми учнями.
Зміцнення нашої віри в Ісуса Христа
Ми усвідомлюємо, що оскільки зла у світі стає дедалі більше, наше духовне виживання і духовне виживання тих, кого ми любимо, буде вимагати, щоб ми більше підживлювали, захищали й зміцнювали коріння нашої віри в Ісуса Христа. Апостол Павло радив нам бути закоріненими 9, твердими і сталими10 в нашій любові до Спасителя та в рішучості йти за Ним. Сьогоднішній день і дні, що попереду, вимагають від нас більшої зосередженості й концентрації зусиль, щоб захиститися від відволікань, недбалості та неуважності11.
Але навіть коли вплив світу навколо нас відчувається все сильніше, нам не потрібно боятися. Господь ніколи не залишить Свій завітний народ. Для праведних існує компенсуюча сила духовних дарів і божественного скерування12. Однак це додане благословення—мати духовну силу—не дається нам лише тому, що ми належимо до цього покоління. Воно приходить, коли ми зміцнюємо свою віру в Господа Ісуса Христа і виконуємо Його заповіді, коли ми пізнаємо і любимо Його. “Життя ж вічне,—молився Ісус,—це те, щоб пізнати Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”13.
Як нам добре відомо, мати віру в Ісуса Христа і стати справжнім Його учнем—це не тільки прийняти одноразове рішення, це не тільки одноразова дія. Це священний, триваючий процес, який посилюється і розгортається у всі періоди нашого життя,—аж до часу, коли ми станемо на коліна біля Його ніг.
Як нам поглибити й зміцнити нашу відданість Спасителю в майбутні дні, коли ми, як та пшениця, що росте серед кукілю у світі?
Ось три думки:
Занурюйтеся у вивчення життя Ісуса
По-перше: ми можемо повніше занурюватися у вивчення життя Ісуса, Його вчень, Його величі, Його сили і Його спокутної жертви. Спаситель сказав: “Звертайтеся до Мене в кожній думці”14. Апостол Іван нагадує нам: “Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив”15. Чим сильніше ми відчуваємо Його любов, тим ще сильніше любимо Його і, цілком природно, що тоді ми краще наслідуємо Його приклад, люблячи і турбуючись про тих, хто навколо нас. З кожним праведним зусиллям, яке ми докладаємо, щоб наближатися до Нього, ми бачимо Його ясніше16. Ми захоплюємося Ним і стараємося, наскільки можемо, наслідувати Його17.
Укладайте завіти з Господом
Наступне: оскільки ми більше пізнаємо й любимо Спасителя, у нас виникає ще більше бажання пообіцяти Йому, що ми будемо вірні й довірятимемо Йому. Ми укладаємо з Ним завіти. Ми починаємо з наших обіцянь при хрищенні, і ми підтверджуємо ці та інші обіцяння, коли щодня каємося, просимо про прощення і щотижня з нетерпінням чекаємо на прийняття причастя. Ми обіцяємо “завжди пам’ятати Його, і дотримуватися Його заповідей”18.
Коли ми стаємо готові, то приймаємо обряди й укладаємо завіти в храмі. Відчуваючи вплив вічності у ці священні, тихі миті в домі Господа, ми з вдячністю укладаємо завіти з Богом і зміцнюємося у своєму рішенні дотримуватися їх.
Укладання завітів і дотримання їх дозволяє нам глибше відчувати у своєму серці любов Господа. У номері Ліягони за цей місяць надруковано такі слова Президента Нельсона: “[Наші] завіт[и] усе більше й більше наближатим[уть]) нас до Нього. … Бог не припинить Своїх стосунків з тими, хто встановив з Ним такий звʼязок”19. Чудово сказав цього ранку Президент Нельсон: “Освячення кожного нового храму приносить у світ додаткову божественну силу, яка зміцнює нас і допомагає протидіяти зростаючим зусиллям диявола”20.
Чи можемо ми зрозуміти, чому Господь вказав Своєму пророку, що треба наблизити до нас святі храми і дати нам можливість бути в Його домі частіше?
Коли ми входимо в дім Господа, то звільняємося на якийсь час від мирських впливів, які з усіх боків спрямовані на нас, і дізнаємося про мету життя й вічні дари, які пропонуються нам через нашого Спасителя, Ісуса Христа.
Захист завдяки дару Святого Духа
І, нарешті, моя третя думка: у цьому священному старанні ми цінуємо, бережемо і захищаємо дар Святого Духа. Президент М. Рассел Баллард раніше, а старійшина Кевін У. Петерсон кілька хвилин перед цим говорили про пророче попередження Президента Нельсона, яке я повторю ще раз: “В майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”21. Це—безцінний дар. Ми робимо все можливе, аби зберігати свій щоденний досвід, щоб і далі відчувати вплив Святого Духа. Ми є світлом для світу, і коли необхідно, ми з готовністю вибираємо відрізнятися від інших. Президент Даллін Х. Оукс недавно запитав у неодруженої молоді: “А ви насмілюєтеся бути іншими? … [Особливо] важливим є вибір, який ви робите в особистому житті. … Ви виступаєте проти позиції, яку займає світ?”22
Вибирайте відрізнятися від світу
У розміщеному недавно пості в соціальних мережах я попросив послідовників Христа розповісти, який зроблений ними вибір змусив їх відрізнятися від світу. Я отримав сотні відповідей23. Ось лише кілька з них:
Аманда: “Я працюю медсестрою у місцевій вʼязниці. Я стараюся дбати про вʼязнів так, як це робив би Христос”.
Рейчел: “Я—оперна співачка, і мені часто доводиться вдягатися в той костюм, який мені дають, хоч він і не є скромним. [Оскільки я вже отримала ендаумент], то сказала [продюсерам], що мені потрібно, аби костюми для мене були [скромними]. Вони були незадоволені, … однак, хоч і неохоче, але зробили в костюмах зміни. Я б не поміняла ні на що спокій, який приходить від того, що я можу бути свідком Христа в усі часи”.
Кріс: “Я—алкоголічка (знаходжуся зараз у процесі відновлення), член Церкви і гідна мати храмову рекомендацію. Я не приховую свій досвід, повʼязаний із залежністю та отриманням свідчення про Спокуту [Ісуса Христа]”.
Лоурен: “У середній школі я разом зі своїми однокласниками писала текст для сценки. Їм хотілося, щоб мій персонаж, який мав тихий, спокійний характер, почав казати нецензурні слова. Вони продовжували наполягати на цьому, але я відмовлялася і стояла на своєму”.
Адам: “Багато людей не вірять мені, коли я кажу, що дотримуюся закону цнотливості і зовсім не цікавлюся порнографією. Вони не розуміють, яку радість і який душевний спокій це мені дає.
Елла: “Мій батько належить до ЛГБТ-спільноти. Я завжди намагаюся зважати на почуття інших людей, залишаючись свідком Христа і вірною тому, у що вірю”.
Ендрейд: “Коли моя сімʼя прийняла рішення більше не ходити до церкви, я вирішив, що й далі буду туди ходити”.
І, нарешті, від Шеррі: “Ми були на заході в губернаторському особняку. Почали роздавати шампанське, щоб підняти “тост”. Я наполягла на тому, щоб мені налили води, хоч офіціант і сказав, що це буде образливо для губернатора. Ми підняли тост за губернатора, і я високо підняла свій келих з водою! Губернатор не образився”.
Президент Нельсон сказав: “Так, ви живете у світі, але у вас є норми, які дуже відрізняються від тих, які є у світі, і ці норми допомагають вам уникати того бруду, що є у світі”24.
Анастасія, молода матір в Україні, після народження сина перебувала у пологовому будинку, коли у лютому цього року почалися обстріли Києва. Медсестра відчинила двері лікарняної палати і рішучим голосом сказала: “Візьміть свою дитину, загорніть її в ковдру і йдіть у коридор—негайно!”
Далі Анастасія написала:
“Я ніколи не уявляла, що мої перші дні материнства будуть такими важкими, … але … я зосереджуюсь на … благословеннях і чудесах, які бачила. …
Зараз … може здатися неможливим коли-небудь простити тих, хто завдав нам стільки руйнувань і заподіяв стільки горя … , але як учениця Христа я маю віру, що колись зможу [простити]. …
Я не знаю всього, що станеться у майбутньому …, але я знаю, що дотримання наших завітів дозволить Духу постійно бути з нами, … щоб ми відчували радість і надію … навіть у важкі часи”25.
Обіцяння вічного життя і целестіальної слави
Мої брати і сестри, я був щедро благословенний, відчуваючи любов нашого Улюбленого Спасителя, Ісуса Христа. Я знаю, що Він живий і скеровує нас у Своїй святій роботі. У мене немає слів, щоб повною мірою висловити свою любов до Нього.
Ми є “дітьми завіту”, які живуть по всьому світу—в націях і культурах на кожному континенті, нас мільйони і ми очікуємо на славетне повернення нашого Господа і Спасителя. Сяючи як світло для оточуючих, ми свідомо формуємо свої бажання, думки, вибір і дії. Прагнучи всім серцем пізнати і полюбити Спасителя, ми відокремлюємо себе від світу через завіти з Богом, стаючи особливими, незвичайними та неповторними, оскільки шануємо Його та Його вчення, не ізолюючи себе від інших, які вірять інакше.
Це неначе дивовижна подорож—бути пшеницею серед кукілю, іноді ця подорож приносить душевний біль, але завжди вона приносить заспокоєння, бо наша віра стає зрілішою і впевненішою. Якщо ви дозволите, щоб ваша любов до Спасителя і Його любов до вас глибоко жила у вашому серці, я обіцяю вам, що ви, зустрічаючись із труднощами у своєму житті, матимете додаткові впевненість, спокій і радість. Спаситель обіцяє нам: “Я [зберу] разом Мій народ, як в притчі про пшеницю та кукіль: пшеницю можна зберігати у житницях, щоб їй мати вічне життя і бути увінчаною целестіальною славою”26. В ім’я Ісуса Христа, амінь.