“Щоб ми завжди пам’ятали Його”, Ліягона, червень 2023.
Щоб ми завжди пам’ятали Його
Я свідчу, що освячуюча сила Святого Духа благословляє нас, якщо ми гідно приймаємо причастя і намагаємося жити за євангелією Ісуса Христа.
Фотографія Джеррі Гарнса
Після того як Спаситель і Дванадцять апостолів зібралися на останню трапезу, Ісус сказав їм: “Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму” Лука 22:15).
З одинадцятьма з Дванадцятьох Ісус невдовзі вирушив до Гефсиманського саду й прийняв на Себе гріхи світу. Він також витерпів бутафорський суд і змушений був нести Свій хрест на Голгофу. Але перед Своїми стражданнями в саду і на хресті Спаситель підготував учнів до їхніх особистих труднощів і випробувань, які кожному з них пізніше доведеться пережити.
“Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це—тіло Моє.
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!” (Maтвій 26:26–28).
Потім під час виголошення одного з останніх повчань у земному житті, Він пояснив:
“Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. …
А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам (Іван 16:7, 13).
Остання вечеря, художник Саймон Дьюї
“Яке це благословення!”
Після прийняття причастя під час нещодавнього семінару для провідництва місій, Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Мені спало на думку, що укладення мною завіту сьогодні є набагато важливішим за підготовлене мною послання. Прийнявши причастя, я уклав завіт, що я бажатиму взяти на себе ім’я Ісуса Христа і що я бажаю дотримуватися Його заповідей. Часто я чую фразу, що ми приймаємо причастя, аби поновити завіти, укладені під час хрищення. Хоч це і вірно, є щось набагато важливіше. Я уклав новий завіт. Ви уклали нові завіти. … Тепер у відповідь на це [Господь] каже, що Його Дух завжди буде з нами. Яке це благословення!”1
У причасних молитвах носії священства просять Батька “благословити і освятити” хліб та воду, щоб ми могли їсти і пити “в пам’ять” про тіло і кров Його Сина. Кожен з нас свідчить, що ми бажаємо узяти на себе ім’я Його Сина. Ми діємо згідно зі свідченням і зміцнюємо те свідчення, завжди пам’ятаючи Його і дотримуючись Його заповідей. (Див. Учення і Завіти 20:77, 79).
Для Господніх послідовників у ці останні дні обряд причастя вимагає чогось більшого за повторювану звичну участь в обряді й рутинне зобов’язання.
Фотографія Роберта Кейсі
“Кожен з нас розмірковує над Спокутою Ісуса Христа, — сказав Президент Нельсон. — Ми думаємо про важливість Його страждань у Гефсиманії та Його Розп’яття на Голгофі. У цей час кожен з нас має “випробовувати себе” (1 Коринтянам 11:28) і поміркувати над особистими завітами, укладеними з Господом. У цей час ми обдумуємо те священне, що йде від Бога”2.
Сама дія споживання символів причастя не відпускає гріхів. Але якщо ми з молитвою і щиро готуємося та гідно беремо участь в обряді, ми аналізуємо свої вчинки та бажання нашого серця і приймаємо Господнє запрошення покаятися (див. Мойсей 5:8). Коли ми приносимо в жертву, якої Він вимагає, скрушене серце й упокорений дух (див. 3 Нефій 9:20) — то отримуємо обіцяння, що зможемо завжди мати Його Дух з нами. І маючи за постійного напарника Святого Духа з його освячуючою силою, ми завжди можемо утримувати прощення наших гріхів (див. Moроній 6:4).
Наш священний обов’язок — розвивати святі звички, які запрошуватимуть Дух Господа бути з нами в усі часи. Такими звичками є: шанування завітів, покаяння, прощення, вивчення Писань служіння і поклоніння вдома, в церкві та у храмі.
Спасителеві учні в Книзі Мормона є прикладом ще однієї святої звички: “І вони молилися про те, чого вони більше всього бажали; а бажали вони, щоб Святого Духа було дано їм” (3 Нефій 19:9).
Наше світло, художник Дел Уілсон
Що допоможе нам пам’ятати
Подібно до учнів у давнину, ми також можемо щиро і постійно молитися, щоб мати Святого Духа і благословення, які Він приносить. Спаситель обіцяв: “Утішитель же, Дух Святий, … Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Іван 14:26; курсив додано).
Важливо, що супровід Святого Духа допомагає нам завжди пам’ятати Ісуса Христа — Його жертву, Його євангелію, Його обіцяння нам, Його любов до нас і завіти, які пов’язують нас із Ним.
Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, навчав:
“Ключем до цього пригадування, завдяки якому приходить і утримується свідчення, є отримання в супутники Святого Духа. Саме Святий Дух допомагає нам бачити, що Бог зробив для нас. Саме Святий Дух може допомогти тим, кому ми служимо, побачити, що Бог зробив для них. …
Саме Святий Дух свідчить, що Ісус Христос є Улюбленим Сином Небесного Батька, Який любить нас і хоче, щоби ми разом з нашими сім’ями мали вічне життя з Ним”3.
І саме Святий Дух допомагає нам духовно рухатися вперед у світі, що занурюється в темряву. У цей вік вірусів і вакцинацій хвороба тіла не становить для нас єдину загрозу.
“Духовні хвороби, наче епідемія, поширюються по всьому світу. Ми не в змозі зупинити їх. Але ми можемо запобігти тому, щоб наша молодь [і ми самі], не заразилися ними”, — навчав Президент Бойд К. Пекер (1924–2015), президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Далі він казав, що більше знання і свідчення про євангелію, а також напарництво Святого Духа подібні до вакцинації, яка може стати щепленням (англійською inoculate), що захистить нас від злочестя і обману.
“In [означає] “бути всередині, а oculate означає “око, щоб бачити, — казав президент Пекер. — Ми поміщаємо око всередину [нас] — невимовний дар Святого Духа [див. Учення і Завіти 121:26]”4.
Те око буде нас скеровувати, утішати і захищати. Для святих останніх днів, які отримали дар Святого Духа, скерування Духа може і має бути постійним, а не рідкісним явищем. Обіцяння Господньому завітному народові полягає в тому, що “Його Дух [може] завжди бути з [нами]” (Учення і Завіти 20:77, курсив додано).
Обіцяні благословення
Пам’ятати, що Господь для нас зробив, брати участь в обряді причастя і завжди мати Його Дух з нами — це дійсно величні благословення. Я свідчу, що обіцяні благословення проллються в наше життя, якщо ми гідно готуємося приймати причастя кожного тижня і таким чином зміцнюємо свій завітний зв’язок зі Спасителем.