Лише в цифровому форматі
Захист під час гірського завалу
Автор живе у шт. Вашингтон, США.
Втративши керування, наша машина мчала до огорожі урвища. І тоді Дух благословив мене несподіваною підказкою.
Ми з донькою та її сім’єю їздили до Єллоустонського національного парку, увесь день оглядали тамтешні мальовничі й цікаві місця. День видався дощовий, але нас це не засмучувало. Більшу частину того дня за кермом була донька, але наприкінці вечора я відчув, що дорогою додому машину маю вести я.
Я не розумів, чому мусив сісти за кермо, але, коли я відчуваю підказки Святого Духа, то завжди дослухаюся. Як навчав Джозеф Сміт: “Будьте пильними та не відвертайтеся від тихого голосу; він навчить [вас], що робити й куди йти”1.
Стемніло, йшов сильний дощ. Раптом, абсолютно нізвідки, перед нашим пікапом щось з’явилося. Я не був певний, що це, але воно було близько. Я знав, що ми ось-ось зіткнемося. Я зрозумів, що відірвалася частина пагорба і перегородила нам шлях. Якомога швидше я намагався об’їхати величезну кам’яну брилу, але вона виявилася занадто близько, і ми таки зачепили її.
Інерція штовхала нас на скелю, машина нахилилася набік і поїхала на двох колесах. Я намагався зупинитися, але педаль газу заклинило. Ми й далі швидко рухалися вперед, — як ракета, летіли дорогою на двох колесах. У цей момент я зрозумів, що ми мчимо до огорожі урвища, на дні якого текла річка Єллоустоун. Я втратив керування автомобілем; я чудово розумів, що на нас чекає по той бік огорожі, якщо ми через неї перелетимо.
У той момент я подумки промовив молитву: “Батьку, будь ласка, допоможи врятувати мою сім’ю!” І тут раптом Святий Дух підказав мені вимкнути двигун. Щоб це зробити, мені б довелося зняти одну руку з керма, але, щоб керувати машиною, мені потрібні були обидві. Я подумав: “Не можу відпустити кермо”. І відчув розрадний шепіт Святого Духа: “Усе гаразд. Я тобі допоможу. Вимкни запалювання”. Я дотягнувся до замка запалювання і вийняв ключа. Пікап почав гальмувати, тож я міг знову керувати ним, і ми втрималися на дорозі.
Я знаю, що саме підказка Святого Духа спонукала мене вимкнути двигун. Неначе ангели міцно тримали кермо, що я зміг забрати з нього одну руку і вимкнути двигун. Я знаю, що того вечора мені допомогли Небесний Батько і Святий Дух. Я дуже вдячний за євангелію в моєму житті — саме вона дала можливість бути готовим отримати підказки, які вберегли нас від небезпеки.