Що я могла зробити, щоб допомогти своїй онучці?

Крісті Монсон

Я прагнула довіряти Божій волі, оскільки Хезер належала Небесному Батькові до того, як вона почала належати нам.

Наша маленька онучка (назву її Хезер) росла щасливою пустотливою дитиною. На її обличчі завжди була усмішка. Але коли їй виповнилося 12, усе змінилося. Вона відчувала тривожність, іноді впадала у паніку і почала завдавати собі тілесних ушкоджень. Вона перестала ходити до школи і ховалася в своїй кімнаті.

Її батьки зателефонували мені, бо були дуже занепокоєні. Я вислухала зі співчуттям. Але не я мала казати їм, що робити. Це мали визначити вони, як батьки. Моє завдання бабусі полягало в тому, щоб вислухати і запропонувати ідеї, поки вони визначатимуться з тим, що ж робити.

Вони знайшли медичну допомогу й психотерапевта для Хезер. Наступні кілька місяців видимого покращення не спостерігалося. Її мати домовилася, що Хезер буде навчатися онлайн, оскільки вона довго не ходила до школи. Хезер продовжувала замикатися у своїй кімнаті й лише займалася творчістю.

Що я могла робити?

Молитися

Я щодня ставала на коліна і молилася за Хезер. Ми молилися разом з родичами, але Хезер, як і раніше, усамітнювалася. Я хотіла, щоб Бог знову зробив її щасливою маленькою дівчинкою, якою вона була раніше.

Я продовжувала молитися. Дух нагадав мені, чого навчав Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008): “Ніколи не збувайте, що ці маленькі є синами і дочками Бога, а ви є лише опікунами для них. Він був їм Батьком до того, як ви стали батьками, і Він не відмовився від своїх батьківських прав і не перестав цікавитися Своїми маленькими”¹.

Довіряти Богові

Я почала молитися, щоб знати Божу волю, Його розклад і Його напрямок, а не мій. Мені треба було з повагою ставитися до того, що Він є Небесним Батьком для Хезер. Я намагалася дослухатися до Духа, а не лише гарячково молитися, щоб було так, як хочу я. Я знала, що Він подбає про Хезер. Я читала і перечитувала 3 Нефій 18:20: “І чого б ви не попросили у Батька в Моє імʼя, того, що є правильним, віруючи, що отримаєте, ось це буде дано вам”. Небесний Батько пообіцяв, тож я вирішила Йому довіряти.

Любити

Дух нагадував мені, що я була бабусею, тож могла любити Хезер не так, як її батьки, а в інший спосіб. Мені потрібно було лише показувати, що я радію її товариству. Ми обмінювалися текстовими повідомленнями. Ми розмовляли про те, що обидві є дочками Бога, і обговорювали євангельські теми. Вона зробила кілька творчих робіт спеціально для мене. Я обіймала її при кожній нагоді. Ми разом готували їжу, ходили в магазин і разом дивилися її улюблені фільми.

Минали місяці, і її стан потроху покращувався. Мама допомогла їй провести урок за програмою За Мною Йдіть під час сімейної відеоконференції. Іншим разом вона поділилася уривком з Писань. Вона пекла печиво зі своєю тіткою і грала в ігри з двоюрідними братами і сестрами.

Поступово життя Хезер почало змінюватися. Вона познайомилася з сусідською дівчинкою, коли вигулювала песика. Батьки заохочували її залишатися на урок Товариства молодих жінок у неділю, а не лише відвідувати причасні збори. Під час молодіжного заходу вона познайомилася з новою подругою. Коли Хезер стала почуватися упевненіше, то вирішила, що знову почне ходити до школи. Зараз вона добре вчиться у школі та із задоволенням навчається в семінарії.

Ілюстрації Керолайн Вібберт

Бути вдячною

Кожен крок, зроблений Хезер, приносив мені невимовну радість. Я вдячна за її батьків, її родичів, молодих жінок та їхніх провідниць і відданого вчителя семінарії. Я висловлюю вдячність за цих земних ангелів у своїх щоденних молитвах.

Життя Хезер не є досконалим, однак вона здобула мудрість, силу і відвагу завдяки цим випробуванням. Вона знову може осявати всіх навколо своєю щасливою пустотливою усмішкою. Вона перетворюється на дієву молоду людину, яка вміє вирішувати проблеми. Бог є Небесним Батьком Хезер і допоможе їй сягнути її найкращого потенціалу. Її земні батьки сприйнятливі до Духа і прагнуть спрямовувати її у житті з Його допомогою. Як і раніше, як уважно слухаю, якщо їм потрібно поговорити, і завжди виявляю їм любов.

Життя кожної людини неповторне. І Небесний Батько найкраще знає, як благословляти кожного з нас.

Я вдячна, що у нас є можливість “постійно пильнувати одне за одним”² . Сімейні труднощі благословляють моє життя, бо завдяки їм Небесний Батько навчає мене. “Будь смиренним; і Господь Бог твій вестиме тебе за руку і дасть тобі відповідь на твої молитви” (Учення і Завіти 112:10).

Небесний Батько є дороговказом для мене так само, як і для Хезер.

Авторка живе в шт. Юта, США.