“Ви маєте постійно творити чесноти”

Старійшина Лінн Г. Роббінс

Почесний генеральний авторитет сімдесятник

У своїх зусиллях ставати подібними до Христа і розвивати Христові якості, нам слід запам’ятати шість запропонованих ключових ідей.

Найвеличнішою і найдуховнішою проповіддю з усіх, виголошених Спасителем, було його безгрішне життя — проповідь довжиною в життя. Саме тому ми маємо це надихаюче запрошення: “Якими людьми повинні ви бути? Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27).

“Ви маєте постійно творити чесноти” (Учення і Завіти 46:33).

Чеснота — це “цілісність і високі моральні якості”¹. Щоб творити чесноту постійно, необхідно невпинно докладати зусилля і мати натхненний список добрих справ. Дієслова бути і робити доктринально поєднуються. Бути, але не робити — це як мати віру без діл або милосердя без служіння — вони “мертв[і] в собі” (Якова 2:17). Так само і робити, але не бути — це про тих, хто “устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене” (Maрк 7:6). Спаситель з осудом називає лицемірами людей, які живуть за принципом робити, але не бути (див. Maтвій 23:23; Maрк 7:6).

Люди часто мають список завдань і ставлять галочку після виконання завдання зі списку. Але ви не можете позначити галочкою те, що стосується категорії бути. Наприклад, коли ви зможете позначити як виконаний свій батьківський обов’язок? Ви ніколи не перестанете бути матір’ю або батьком; ви залишитеся ними до кінця життя.

Ми творимо кожну чесноту (категорія “бути”) шляхом виконання відповідних завдань зі списку. Якщо я хочу виявляти більше любові, які дії в своєму служінні я можу робити сьогодні, що допоможуть мені виявляти більше любові? Якщо я хочу мати більше терпіння, то що я можу робити сьогодні, щоб удосконалитися в цьому?

Коли ми постаємо перед моральною дилемою в житті, то часто запитуємо себе: “А що зробив би Ісус?” Якщо ми робимо те, що зробив би Він, ми творимо чесноту і стаємо подібними до Нього. Якщо ми ходимо, “добро чинячи” (Дії 10:38), як це робив Він, то з кожним хорошим вчинком наші любов і співчуття поглиблюються, стаючи складовою нашого характеру.

Принцип світлячків

Диво світлячків можна спостерігати лише вночі. Це чарівне маленьке диво природи невидиме вдень. Аби світло світлячків стало видимим, необхідно, щоб настала темрява. Саме завдяки контрасту ми можемо побачити світло.

Світлячки і зірки — це приклади з природи, що демонструють необхідність темряви для того, аби можна було побачити світло, яке в іншому випадку залишиться прихованим. Завдяки тому, що Світло Христа завжди сяє, багато членів Церкви не розпізнають щоденних проявів, які надихають їх творити чесноту.

Свідчення про Христові якості здобувається переважно на контрастах, тобто коли ми “відчува[ємо] смак гіркоти, щоб [ми] могли знати, як цінувати добро” (Мойсей 6:55). Якби Адам і Єва не пали, вони не мали б “радості, бо не знали б горя” (2 Нефій 2:23). Президент Бригам Янг навчав: “Усі факти досліджуються і виявляються завдяки їхнім протилежностям”².

Діти навчаються, протиставляючи протилежності: так/ні, вгору/вниз, над/під, великий/малий, гарячий/холодний, швидкий/повільний тощо. Саме завдяки контрасту ми здобуваємо краще розуміння. Так само розуміння чесноти вимагає того, щоб ми вивчали її протилежність.

Наприклад, ми всі хочемо бути здоровими, але вдячність за здоров’я і бажання підтримувати його часто з’являються лише після того, як людина пережила стан, протилежний здоров’ю: недомагання, захворювання, травму. Навіть Спаситель “навчився послуху з того, що вистраждав був” (Євреям 5:8).

Іноді чеснота найкраще описується словами того, що є її протилежністю, наприклад: “без лицемірства і без підступності” (Учення і Завіти 121:42), “легко не дратується” (Мороній 7:45 і т.д.

Творити чесноту — це не лише справа всього життя, метою якої є розвиток Христових якостей. Це також спроба “відцура[тись] безбожности та світських пожадливостей” (Tиту 2:12; див. також Переклад Джозефа Сміта, Матвій16:26; Moроній 10:32). Коли ми прагнемо розвинути чесноту, подібну до Христової, вона зростає в міру того, як ми усуваємо її протилежність: ми “ски[даємо] з себе оболонку тілесної людини”, стаючи “свят[ими] через Спокуту Христа” (Мосія 3:19).

Застосування ефекту світлячка до набору якостей виявляє істину, силу і свідчення про кожну з них:

Любов на противагу ненависті, ворожості, недружелюбності
Чесність на противагу нечесності, обману, лицемірству
Прощення на противагу помсті, образі, злобі
Доброта на противагу підлості, злості, недоброти
Терпіння на противагу нестриманості, гарячковості, нетерпимості
Лагідність на противагу зарозумілості, пихатості, зверхності
Миролюбність на противагу суперечкам, поділенню, підбурюванню

Контрасти допомагають нам побачити силу нашого свідчення про кожну чесноту і те, скільки нагод виявляти духовність отримуємо ми кожного дня, прислухаючись до свого сумління. Контраст дає нам побачити Світло Христа.

Надмірність кожну чесноту перетворює на слабкість

Якщо наші бажання стають надмірними, вони перестають бути позитивними і виникає необхідність їх “[застосовувати] з розсудом, не надмірно” (Учення і Завіти 59:20). Пристрасті можуть узяти над вами верх; тому “стриму[йте] усі свої пристрасті” (Алма 38:12). Бажання можуть стати непередбачуваними і всепоглинаючими, тож будьте в усьому стриманими (див. 1 Коринтянам 9:25; Aлма 7:23; 38:10; Учення і Завіти 12:8).

Для ілюстрації наведемо кілька чеснот, доведених до крайнощів:

Надмірна сміливість перетворюється на зухвалість (див. Алма 38:12).
Старанність доводить до знемоги або змушує бігти швидше, ніж під силу (див. Мосія 4:27).
Надмірна чесність перетворюється на грубість або нетактовність. Це можна пробачити дітям, але не дорослим, яким не вистачає таких чеснот, як вдумливість, доброта і співчуття.
Надмірна ощадливість перетворюється на егоїзм, скупість, скнарість.
Надмірна терпимість перетворюється на вседозволеність, розхлябаність, потурання.
Надмірна любов розпещує, зманіжує, калічить душу, потурає.

Кожна чеснота потребує додаткової чесноти або чеснот, божественного обмеження і балансу, щоб утримувати її в належних рамках. Так само як ваги справедливості символізують необхідність мати рівновагу між справедливістю й милістю, усі чесноти потребують мудрого балансу зі своїми допоміжними чеснотами.

Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) поділився такою думкою про Спасителя: “Усі чесноти, за якими Він жив і яких дотримувався, були ідеально збалансовані”³.

Коли люди відчувають, що в їхньому житті виникає дисбаланс або в їхній поведінці спостерігається фанатизм чи певні крайнощі, було б мудро задуматися, яких чеснот їм не вистачає, а які слід упорядкувати, аби досягнути в житті балансу. У протилежному випадку певна чеснота може деградувати, і сила “може стати нашою загибеллю”, як навчав президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві⁴.

Чеснота без допоміжної чесноти є напівправдою

Напівправда вводить в оману, тому що вона є лише частково правдивою або, будучи повністю правдивою, залишається частиною всієї правди. Ось кілька прикладів напівправди, коли йдеться про чесноти:

Свобода волі без відповідальності — це те, чого навчав Коригор: “кожна людина перемагає відповідно до своєї сили; і що б людина не зробила, то не є злочин” (Алма 30:17).
Віра без діл і милість без справедливості є прикладами того, чого навчав Негор: “що все людство буде врятовано, … бо Господь створив усіх людей, і також викупив усіх людей; і, в кінці, всі люди будуть мати вічне життя” (Алма 1:4).
Справедливість без милості зворушливо описана в шедевральному романі Віктора Гюго Знедолені, у персонажі на ім’я Жавер. Справедливість є чеснотою лише тоді, коли її врівноважує милість; інакше вона перетворюється на несправедливість — свою протилежність.
Що таке любов та співчуття без уміння покладатися на власні сили можна побачити на прикладі життя Гелен Келлер⁵. Її батьки майже не мали сподівань щодо своєї сліпої та глухої дочки. Однак Енн Салліван, учителька сліпих і глухих людей, познайомила Гелен з додатковою чеснотою — умінням покладатися на власні сили — і допомогла їй сягнути свого справжнього потенціалу.
Терпимість без істини і любов без закону знецінюють, підривають і зводять нанівець Господні норми та призводять до відступництва й самообману (див. 4 Нефій 1:27).
І навпаки, уособленням закону без любові та істини без терпимості були фарисеї, які зрештою піддалися гордині та впали у відступництво.
Праведність при нехтуванні іншими людьми (див. Лука 15:1–7) може вести до зарозумілості, упереджень і лицемірства.
Віра і надія без терпіння (Господь “негайно благословить вас” [Moсія 2:24], однак “випробує їхню терпеливість” [Moсія 23:21]) може вести до невпевненості в собі та втрати віри.

Кожна чеснота є напівправдою, якщо не врівноважується своєю допоміжною чеснотою чи чеснотами, необхідними для доктринальної рівноваги.

Сила і важливість сполучника і

Як “батько суперечок” (див. 3 Нефій 11:29) Сатана підступно розпалює гнів, протиставляючи чесноти одна одній за допомогою прийому “одне або інше”, наприклад, справедливість або милість. Однак Господь “радить … в справедливості, і в великій милості” (Кн. Якова 4:10; курсив додано). Ці дві чесноти є не протилежними, а доповнюючими. Аби досягнути досконалої рівноваги у доктринальному плані правильніше і мудріше було б сказати:

Справедливість і милість (на противагу “справедливість або милість”)
Свобода волі і відповідальність
Віра і діла
Виконання релігійних приписів/завітів (зовнішній вияв) і духовність/учнівство (внутрішнє зобов’язання)
Уніфікованість і гнучкість
Єдність і розмаїття
Буква закону і дух закону
Благоговіння/урочистість і радість/спілкування
Сміливість і лагідність
Доблесть і розсудливість
Дисципліна і сповнена любові доброта
Справедливість для всіх і безкомпромісність
М’якість і твердість
“Отак ваше світло нехай світить перед людьми” (Матвій 5:16) і не “жада[ти] почестей людських” (Учення і Завіти 121:35)
І багато інших

Милосердя — всеосяжна чеснота

У серці двох великих заповідей — любити Бога і любити ближнього — знаходиться чеснота милосердя. “На двох оцих заповідях, — сказав Ісус, — увесь Закон і Пророки стоять” (Матвій 22:40). Старійшина Джеймс Е. Талмейдж (1862–1933), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, назвав милосердя “першою і великою всеосяжною заповіддю” та зазначив, що вона є найбільшою “з огляду на просту математичну істину, що ціле більше за частину”⁶.

“І які інші [заповіді], вони містяться всі в цьому слові: “Люби свого ближнього, як самого себе!” Любов не чинить зла ближньому, тож любов — виконання Закону” (Римлянам 13:9–10). Любов — це чеснота, яка рухає людство від закону Мойсея до закону євангелії.

Завдяки всеосяжній природі милосердя, можна сказати, що всі інші чесноти є складовими цієї чесноти, бо милосердя “довготерпить”, “є добрим”, “не заздрить” і “не чваниться” (див. 1 Коринтянам 13:4–8; Мороній 7:45).

маленька дівчинка відкидає ложку — Коли мати дає ложку своїй малій дитині, це проникливий приклад милосердя. Мати виявляє довіру, любов, надію, терпимість (до створеного безладу), терпіння, спокій, переконання тощо.

Розгляньмо такий приклад: коли мати дає ложку своїй малій дитині, це проникливий приклад милосердя, Христової любові. Подумайте про велику кількість чеснот у цій ситуації: довіра, любов, надія, уміння покладатися на власні сили, терпимість (до безладу й непокори), лагідність, доброта, терпіння, спокій, твердість, переконання і т.д. Мати “не рветься до гніву, … усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи [її] любов не перестає!” (1 Коринтянам 13:5, 7–8).

Які ж ми вдячні за люблячого Небесного Батька, Чиє милосердя є терпеливим і довготерпеливим до того безладу, який ми вчиняємо у своєму житті!

То хіба ж тоді дивно, що в Писаннях милосердя описується як “найбільш[е]” (1 Коринтянам 13:13; Moроній 7:46), як “путь іще кращ[а]” (1 Коринтянам 12:31) і як “найперше”? (1 Петра 4:8). По суті, запрошення “мол[итися] Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю” (Мороній 7:48), є запрошенням молитися про всі чесноти і намагатися досягнути досконалої рівноваги між ними. За відсутності рівноваги навіть милосердя може дійти до крайнощів, як це сталося з люблячими, але потураючими батьками Гелен Келлер.

Чесноти є дарами Духа

У посібнику Проповідуйте Мою євангелію в розділі 6 “Як мені розвинути характер, подібний до Христового?”, місіонерів навчають, що “риси характеру, подібного до Христового, є дарами Бога. Вони даються вам, якщо ви правильно розпоряджаєтеся своєю свободою волі. Просіть Небесного Батька благословити вас цими якостями; ви не зможете розвинути їх без Його допомоги”⁷.

Аби успішно творити чесноту, необхідно врівноважувати віру в Ісуса Христа й молитву з тим, щоб “життєрадісно роб[ити] все, що в нашій владі” (Учення і Завіти 123:17).

Мороній навчав, що наша надія на те, що ми станемо такими, як Ісус Христос, зосереджена на Ньому: “Прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, і відриньте від себе всю безбожність, і якщо ви … любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам, щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі” (Mороній 10:32).

Нехай Господня проповідь довжиною в життя стане для нас метою молитви й пошуку. Якщо ми “постійно твори[мо] чесноти” (Учення і Завіти 46:33; курсив додано), “чеснота прикраша[тиме наші] думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення про священство зрошуватиме твою душу, як роса з неба” (Учення і Завіти 121:45; курсив додано).