Любіть один одного: Новий Завіт про сімейне життя

Марк Д. Еллісон

Доцент кафедри “Вивчення стародавніх Писань”, Університет Бригама Янга

Розуміння сім’ї у Новому Завіті може допомогти нам укріпити “сім’ю Бога” у наш час.

Сім`я формує важливу складову у Новому Завіті. Християнське поклоніння розвивалося у сімейному середовищі (грецькою oikos або oikia, “дім” або “сімейство”, маючи на увазі як фізичну споруду, так і її жителів)¹. Християни використовували сімейні образи і термінологію, щоб описувати себе — віруючі були “братами” і “сестрами”, а Церква була домом Бога (oikos theou) або Божою сім’єю (див. 1 Tимофію 3:15; 5:1–2).

Багато заходів у перші роки Церкви і вчень Нового Завіту були зосереджені навколо сім’ї. Розуміння сімейного життя у Новому Завіті може допомогти нам зміцнити окремих осіб, подружні пари і сім’ї та посприяти єдності усіх різних членів “сімейства Бога” в останні дні.

Сім’ї нового завіту

Давні середземноморські сім’ї, як правило, складалися не лише з батьків і дітей, але й з дальніх родичів, таких як двоюрідні брати і сестри, літніх родичів або братів і сестер батьків та їхніх подружжів. Сім’ї в галілейських селах складалися з тих родичів, які жили і працювали разом (див. Марк 10:29). Заможні сім’ї по всьому римському світу у своєму складі мали й інших осіб, як-от: найманців, рабів, звільнених рабів та людей, що жили на їхньому утриманні.

Християнські зміни, що відбулися у типових сімейних кодексах

У кількох книгах Нового Завіту містяться настанови для членів перших християнських сімейств (див. Колосянам 3:18–4:1, 1 Петра 2:13–3:12; Ефесянам 5:21–6:9; 1 Тимофію 2:8–15; 5:1–22; 6:1–10; Тит 2:1–10). Ці “сімейні кодекси”, як їх називають вченні, подібні до уривків юдейської літератури грецької доби та доби еллінізму, що заохочують до соціальної стабільності, звеличуючи впорядковані, добре організовані домівки, в яких члени сім’ї виконують свої визначені традицією ролі, знаходячись у відповідних стосунках одне до одного.

Ці уривки з Нового Завіту навчають про традиційні цінності того часу, які підтримують існуючі соціальні структури, як, наприклад, у пораді підкорятися господарям, уникати суперечок і бути ввічливими з усіма (див. 1 Петра 2:17; 1 Тимофію 2:1–2; Тит 3:1–2).

Однак в сімейних кодексах у Новому Завіті також з’явилися деякі важливі зміни. Наприклад, вони наголошують на взаємній повазі одне до одного і переорієнтовують стосунки так, щоб там мав місце Бог:

діти мали слухатися своїх батьків у Господі (див. Ефесянам 6:1–3; Колосянам 3:20);
батьки не повинні були дратувати своїх дітей, але мали виховувати їх у дисципліні й настановах Господа (див. Ефесянам 6:4; Колосянам 3:21);
чоловікам не слід було різко ставитися до дружин, але вони мали бути уважними до них, шанувати і любити їх, як і Христос полюбив Церкву і віддав за неї Себе (див. Eфесянам 5:25–33; Колосянам 3:19; 1 Петра 3:7);
настанова в Ефесянам 5:22 для дружин коритися своїм чоловікам, як Господеві, з’являється лише після попереднього твердження в Ефесянам 5:21 про те, що всі члени сімейства — як чоловіки, так і дружини — повинні “кор[итися] один одному у Христовім страху” (Eфесянам 5:21)². Як радив Павло: “В покорі майте один одного за більшого від себе” (Филип’янам 2:3).

Ми бачимо ще одну християнську зміну в тому, як до традиційно підпорядкованих членів кожної пари — дружини, дітей і рабів³ — почали звертатися “як до людей, наділених власним правом і гідністю”, показуючи, що вони “також відіграють важливу роль”⁴.

І порада дружинам у 1 Петра 3:1–6 прямо суперечить давньому звичаю, що дружина має боятися свого чоловіка і поклонятися його богам. Натомість віра жінки може здобути перемогу над її невіруючим чоловіком.

Хоча сімейства у давні часи були патріаршими і ієрархічними відповідно до звичаїв того часу, ці зміни закликали християнські сімейства до більшої рівноправності й поваги до кожної людини, нагадуючи їм “любити один одного” (Іван13:34), як це робив Спаситель.

Звертатися до Ісуса Христа

Настанови з Нового Завіту для сімей навчають принципів, які благословляють будь-яку сім’ю або окремих осіб, які прагнуть бути учнями Ісуса Христа у сучасному світі. Основний урок у той час і зараз полягає в тому, щоб дивитися на Ісуса Христа і наслідувати Його приклад безкорисливого, щедрого служіння в усіх наших стосунках (див. Филип’янам 2:3–11). Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам: “Любов є визначальною характеристикою учня Христа”⁵.