Випробування апостола Павла

Що допомагало Павлові зносити випробування?

Окрім оцих ланцюгів, © Pacific Press, за ліцензією від GoodSalt.com

Які випробування пережив Павло?

Павло писав: “Тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській” (2 Коринтянам 11:25). Однак попри все це він казав: “Неміччю я похвалюся” (вірш 2).

До Павла ставилися, як до “злочин[ця]” (2 Тимофію 2:9) і загалом він провів 5 років у в’язниці за проповідування євангелії. Але це не заважало йому писати листи підбадьорення своїм друзям та провідникам Церкви. Йому було дано “в тіло колючку, — посланця сатани, щоб бив в обличчя [його]” (2 Коринтянам 12:7). Бог не усунув цього випробування, однак допоміг Павлові знайти силу у своїх слабкостях (див. вірші 8–10).

Павло диктує листа, художник Артур Твідл, © Providence Collection, за ліцензією від GoodSalt.com

Що мотивувало Павла?

Попри те, що його били й несправедливо ув’язнили, Павло писав: “Навчився я бути задоволеним із того, що маю” (Филип’янам 4:11). Він витерпів завдяки глибокій надії та довірі до Ісуса Христа.

Павло писав, що “усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, — будуть переслідувані” (2 Тимофію 3:12). Але він також визнавав, що наше випробування “достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги” (2 Коринтянам 4:17). Павло прагнув здобути “вінок праведности” (2 Тимофію 4:8) і “нагород[у] високого поклику Божого” (Филип’янам 3:14).

Як ми можемо бути такими ж витривалими, як і Павло?

Хоча в переліку наших випробувань може й не бути аварії корабля, побиття та ув’язнення, ми можемо бути такими ж витривалими, як і Павло, рівняючись на Христа. Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Апостол Павло радив нам бути закоріненими, твердими і сталими в нашій любові до Спасителя та в рішучості йти за Ним”¹.

Стосовно свого апостольського покликання Павло писав: “Я … не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував” (2 Тимофію 1:12). Якими б не були наші випробування, ми можемо пам’ятати, у кого ми віримо, коли “більше підживлю[ємо], захища[ємо] й зміцню[ємо] коріння нашої віри в Ісуса Христа”².