Будьте терпеливими до себе й до інших

Перші святі бачили Джозефа і Відновлення крупним планом. Вони були свідками чудес — перекладів, зцілень і видінь. Вони також бачили труднощі, помилки та невдачі. Вони навчилися йти за пророком з “терпінням і вірою”¹.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав: “Ставтеся з добротою до людських слабкостей — і своїх власних, і слабкостей тих, хто служить з вами у Церкві, яку безоплатно ведуть смертні чоловіки і жінки. За винятком лише Його досконалого Єдинонародженого Сина, всі люди, з якими Богу доводилося мати справу, є недосконалими”. Старійшина Холланд закликав нас: “Давайте будемо терпеливими і добрими, давайте прощати”². Одним з прикладів вияву терпіння є здатність упродовж тривалого часу приділяти якомусь питанню конструктивну увагу, уникаючи при цьому роздратування і гніву. Це вимагає смирення, доброти і співчуття. Наша віра зміцнюється, якщо ми з терпінням ставимося до братів і сестер, а також до себе. Обміркуйте такі принципи:

Будьте терпеливими до себе. Коли ви дізналися щось про Церкву або її історію, що суперечить вашому попередньому розумінню, це може бентежити й засмучувати. Виділіть час, щоб докладніше розглянути це питання, й почніть осмислювати нову інформацію. Невпинно вивчайте це питання і моліться. Мине певний час, перш ніж ви знову відчуєте себе впевнено. Люди, які пройшли через подібний процес, можуть свідчити, що це поглибило їхнє навернення до євангелії.
Виявляйте терпіння до членів Церкви. Жоден член Церкви не є досконалим. У наших приходах і філіях є багато щирих вірян, які часто не живуть за найвищими нормами євангелії. Ті самі проблеми, які ми спостерігаємо у світі, — замкнутість, егоїзм, моральна слабкість тощо — притаманні й святим останніх днів. Коли ми разом поклоняємося і служимо, то помічаємо помилки й недоліки одне одного. Ми маємо залишати місце для Божої благодаті, спостерігаючи, як інші намагаються вдосконалюватися, бо й ми також потребуємо їхнього терпіння до наших щирих зусиль.
Будьте терпеливими з тими, хто хоче допомагати. Ті люди, які мають питання або сумніви, часто звертаються по допомогу до членів сім’ї, друзів або місцевих провідників. У багатьох випадках таке спілкування втішає і підтримує. На жаль, іноді людина, до якої ми звертаємося, виявляє обурення, підозрілість або брак співчуття. Буває важко виявляти терпіння до людей, коли ми самі переживаємо кризу. Однак вони потребують нашого терпіння так само, як і ми — їхнього.
Виявляйте терпіння до церковних провідників. Церковні провідники, яких покликано скеровувати цю роботу, є чесними, але недосконалими людьми. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф зазначав, що “були часи, коли члени або провідники Церкви просто помилялися”³. Так було в минулому, так стається і зараз. Церковний провідник може сказати щось таке, що поглибить ваше розчарування або відчуття ізольованості. Можливо, він не виявить співчуття або розуміння ваших потреб. Вияв терпіння до провідників — це не те саме, що потурання незаконній чи образливій поведінці. Однак ми повинні виявляти підтримку, любов і терпіння переважній більшості церковних провідників, які просто і недосконало трудяться заради Сіону.
Будьте терпеливими, покладаючись на Господній розклад. Коли у нас виникають запитання стосовно Церкви, ми часто хочемо отримати відповідь негайно. Можливо, ми вважатимемо, що буде корисно прочитати все, що ми знайдемо стосовно певного питання, незалежно від якості джерела. Або ми можемо припускати, що молитва чи зустріч з церковним провідником швидко заспокоїть наші почуття. Утім пошуки миру часто можуть бути затяжним процесом. Невідповідність між нашими сподіваннями і нинішньою ситуацією може завдавати болю. Як і Нефія, нас може втішати знання про те, що “[Бог] любить Своїх дітей”, хоча ми “не зна[ємо] значення усього цього”⁴.

Ключові уривки з Писань: Римлянам 5:3–4; Aлма 7:23; Учення і Завіти 21:5