2 Коринтянам 13

“Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі”.

Провідники в Божому царстві часто були об’єктами критики. За часів Нового Завіту деякі члени Церкви в Коринті критикували Павла. Він відповів, запропонувавши їм перевірити власний зв’язок із Христом. Цей урок може допомогти вам подолати спокусу критикувати інших, зокрема і церковних провідників, перевіряючи свою власну вірність Господу.

Заохочення до щоденного вивчення Писань. Заохочуйте до щоденного вивчення Писань, регулярно надаючи студентам можливість поділитися тим, що вони вивчали й відчували під час особистого вивчення Писань.

Підготовка студентів: Запропонуйте студентам визначити різницю між щирими запитаннями чи занепокоєнням щодо того, про що навчав чи говорив хтось із церковних провідників, і критичним ставленням до цієї людини.

Можливі навчальні завдання

Щирі запитання чи критика?

Обговоріть з класом наведені нижче запитання. Якщо завдання з підготовки були виконані студентами, то попросіть їх поділитися своїми думками.

• Які сьогодні є приклади критичного ставлення людей до церковних провідників?

• Яка різниця між щирими запитаннями чи занепокоєнням щодо чогось, про що навчав чи говорив хтось із церковних провідників, і критикою цієї людини?

Допоможіть студентам зрозуміти різницю. Може бути корисним прочитати запропоноване далі.

Загалом, критикувати когось означає негативно судити про людину, вказуючи на її недоліки чи помилки. У Писаннях критика може називатися злослів’ям чи ремствуванням на чиюсь адресу.

Помилки чи слабкості інших можна визнавати, не вдаючись до критики. Ми критично ставимося, коли говоримо чи пишемо про інших з осудом чи в негативному тоні.

• Чому важливо подолати спокусу критикувати інших, зокрема церковних провідників?

Вивчаючи 2 Коринтянам 13, знайдіть, як ми можемо уникати критичного ставлення, особливо до тих, кого Господь покликав вести Його Церкву.

Критика, злослів’я та ремствування

Вочевидь деякі святі в Коринті публічно критикували Павла (див. 2 Коринтянам 10:10; 12:10–15). Як написано в 2 Коринтянам 13:1–2, Павло різкими словами закликав їх до покаяння.

Прочитайте 2 Коринтянам 13:3 і знайдіть, доказів чого вимагали деякі члени Церкви від Павла в Коринті. Вимога цих людей довести, що Павло справді говорив від імені Христа, може бути додатковим доказом того, що ці люди публічно критикували його. Прочитайте наведене нижче висловлювання президента Генрі Б. Айрінга, з Першого Президентства, і зверніть увагу, як критика наших провідників може впливати на нас.

“Президент Джордж К. Кенон висловив застереження, яким я поділюсь як своїм власним. Я вірю, що ці його слова істинні: “… Жодна людина … не може лихословити про помазаника Господа і знаходити помилки у владі Бога на землі, щоб не викликати Його невдоволення. Святий Дух відійде від такої людини і вона опиниться в темряві. Отже, чи бачите ви, наскільки важливо, щоб ми були обережними?”

(Генрі Б. Айрінг, “Сила віри підтримки”, Ensign або Ліягона, трав. 2019, с. 59)

Розгляньте наведені нижче історії з Писань і зверніть увагу на різницю, яку вони відображають, між виявом віри та критиканством:

Іван 6:60, 66–69. Порівняйте відповідь Петра на вчення Спасителя з реакцією багатьох інших учнів.

Числа 14:2, 6–9, 35–38. Порівняйте слова й дії Ісуса Навина та Калева зі словами та діями тих, хто спонукав ізраїльтян нарікати на Мойсея та Господа.

1 Нефій 2:12–13, 16, 19–21 Порівняйте дії Нефія з діями Ламана та Лемуїла.

Крім вивченого у Коринтянам 2, студенти також можуть опрацювати одну або кілька з цих історій. Після цього вони можуть поділитися тим, що вони дізналися про наслідки критики Господа чи Його слуг. Готуючись до цього уроку, приділіть деякий час вивченню змісту цих історій, щоб бути готовими відповісти на запитання студентів.

Студенти можуть обговорити наведені далі запитання в парах чи невеликих групах.

• Чого ця історія навчає про різницю між критиканством та виявленням віри, а також про наслідки їх?

• Чому, на вашу думку, Дух відходить, коли люди “лихословлять” або “шукають помилки” у тих, кого Господь покликав вести Його Церкву?

• Як саме ми можемо діяти з вірою, якщо у нас є запитання про те, чого навчав хтось із церковних провідників, або ми не погоджуємося з тим, чого навчав хтось із церковних провідників?

Уникайте критиканства

Прочитайте 2 Коринтянам 13:5–6 і знайдіть пораду, яку Павло дав коринтським святим, які ставили під сумнів те, що Господь справді промовляв через нього. Може бути корисно знати, що не такі, якими мали б бути, означає, що це люди, які є негідними або не витримали випробування.

На основі того, чого навчав Павло, закінчіть таке твердження: Замість того, щоб критикувати церковних провідників, нам слід …

Нехай студенти своїми словами висловлять істину, подібну до наведеної нижче:

Замість того, щоб критикувати церковних провідників, нам слід перевірити, наскільки ми вірні Господу.

Далі наведено сказане президентом Айрінгом про наше ставлення до тих, кого Господь покликав служити. Знайдіть, як його слова підкріплюють те, чого Павло навчав у 2 Коринтянам 13:3, 5:

“Потрібна віра, аби повірити, що [Ісус Христос] досконало знає людей, яких покликає, як їхні здібності, так і потенціал, і тому не робить помилок у Своїх покликаннях.

У декого в цій аудиторії це може викликати усмішку чи вияв сумніву, — і в тих, хто вважає, що їхнє покликання є помилкою, і в тих, хто думає про якихось знайомих, хто, на їхню думку, погано підходять до свого місця у царстві Господа. Моя порада обом цим категоріям — відкладіть такі судження до того часу, коли ви краще побачите те, що бачить Господь. Натомість вам треба застосувати свою здатність судити, аби визначити, чи маєте ви здатність отримувати одкровення і безстрашно діяти за ним”.

(Генрі Б. Айрінг, “Господь веде Свою Церкву”, Ensign або Ліягона, лист. 2017, с. 82)

• Як порада президента Айрінга може допомогти нам, якщо ми відчуваємо спокусу судити чи критикувати обраних Господом провідників?

• Як перевірка нашої вірності Ісусу Христу допомагає нам не злословити і не судити інших?

Перевіряйте себе

Коли ми приходимо на співбесіду для отримання храмової рекомендації, нас запитують, чи підтримуємо ми провідників Церкви. Президент Айрінг запропонував кілька запитань, які можуть допомогти нам належно підготуватися до відповіді на це запитання. Прагніть настанов від Святого Духа, коли обмірковуватимете ці запитання.

Можна показати це твердження й запропонувати студентам обміркувати свої відповіді або записати їх у своїх щоденниках для навчання.

“Можливо, вас запитували або запитають, чи підтримуєте ви свого єпископа, президента колу, генеральних авторитетів і генеральних чинів Церкви. …

Ви можете підготуватися, поставивши собі запитання на кшталт таких:

1. Чи згадував я в думках або у словах про слабкості людей, яких я обіцяв підтримувати?

2. Чи шукав я підтвердження тому, що Господь веде їх?

3. Чи сумлінно й віддано слідував я за ними як моїми провідниками?

4. Чи розповідав я про докази того, що, на мою думку, вони є Божими слугами?

5. Чи регулярно я поіменно молюсь про них з почуттям любові?

У більшості з нас ці запитання викликатимуть ніяковість і потребу покаятися”.

(Генрі Б. Айрінг, “Сила віри підтримки”, Ensign або Ліягона, трав. 2019, с. 59)

Якщо ці запитання “викликають ніяковість”, помоліться й напишіть про те, що ви можете зробити, аби покаятися і змінитися.

Свідчіть про Спасителя, Його обраних провідників і духовну безпеку, яку ми маємо, якщо перевіряємо себе, а не критикуємо інших.

Коментарі та довідковий матеріал

У чому полягає небезпека критикувати тих, кого покликає Господь?

Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав:

“[Якщо людина] … підводиться, щоби засуджувати інших, вишукуючи помилки в Церкві, говорячи, що вони збилися з пуття, а вона сама праведна, — тоді знайте напевно, що ця людина на прямому шляху до відступництва; і якщо вона не покається, вона відступить, як Бог живий”.

(Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 320)

Чи нормально мати запитання?

Президент Дітер Ф. Ухтдорф, на той час член Першого Президентства, навчав:

“Чи це правильно мати запитання про Церкву та її доктрину? Мої дорогі молоді друзі, ми — люди, що звикли ставити запитання, … бо ми знаємо, що запитання ведуть до істини. …

Хтось може соромитися цього або почувати себе негідними, бо у них виникають запитання стосовно євангелії, але вони не повинні так почуватися. Ставити запитання — це не вияв слабкості; це провісник зростання. …

Не бійтеся; запитуйте. Будьте допитливими, але не сумнівайтеся! Завжди міцно тримайтеся за віру й світло, яке ви вже отримали. Тому що наше розуміння недосконале в смертності. Не все зараз матиме сенс”.

(Dieter F. Uchtdorf, “The Reflection in the Water” [Church Educational System devotional for young adults, Nov. 1, 2009], broadcasts.ChurchofJesusChrist.org)

Чи непогрішні пророки?

Шері Дью, колишня радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги, сказала:

“Деякі люди плутаються в питанні: чи непогрішні пророки, провидці та одкровителі? Це неправильне питання. Краще так: ким насправді є пророки? Вони є висвяченими носіями ключів священства, які дають право поширювати Господню силу по всій Землі. Вони можуть бути недосконалими. Але вони є найбільш досконало натхненними провідниками на Землі і їхній єдиний мотив абсолютно чистий — допомогти нам знайти дорогу додому, указуючи нам на Ісуса Христа”.

(Sheri Dew, “Prophets” [BYU–Pathway Worldwide devotional, July 13, 2021], 2, byupathway.org/speeches)

Додаткове навчальне завдання

2 Коринтянам 13:5. “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі”

Можна навести цей вислів, уміщений в матеріалі цього уроку під заголовком “Уникайте критиканства”.

Езра Бут і Едвард Партридж були серед старійшин, які прибули до Міссурі разом з пророком Джозефом Смітом влітку 1831 року. Запропонуйте студентам прочитати статтю Matthew C. Godfrey, “Facing Disappointment—We Always Have a Choice”, доступну на ChurchofJesusChrist.org. Попросіть студентів порівняти реакції Езри й Едварда, коли вони відчули розчарування.

Допоможіть студентам визначити, як Едвард здійснив самооцінку, визначив, в чому можна вдосконалитися, та покаявся, тоді як Езра продовжував критикувати Пророка й втратив віру.