Матвій 27:50–66; Лука 23:55–56; Іван 19:39–40
Вшанування та виявлення любові до Спасителя
Коли Ісус помер, “земля потряслася, і зачали розпадатися скелі” (Матвій 27:51), проте дещо навіть більш значуще сталося у храмі: завіса, що відділяла Святеє святих, роздерлась надвоє. Після смерті Спасителя Його учні доклали великих зусиль, аби отримати Його тіло та бережно підготувати його до поховання. Цей урок має допомогти вам зрозуміти та замислитись про те, що Ісус Христос зробив для вас, та що ви можете зробити, аби показати свою вдячність та повагу до Нього.
Можливі навчальні завдання
Вшанування тих, хто помер
Представники різних культур мають різні способи вшанування померлих та зберігання пам’яті про них. Пригадайте дорогу вам людину, яка пішла з життя, або ж уявіть, як це—втратити близьку людину.
-
Що ви хочете (або хотіли б) завжди пам’ятати про близьку вам людину?
-
Що ви робите, аби шанувати тих, хто помер, або виявляти свою любов до них?
Представлені на цьому уроці уривки з Писань описують смерть Спасителя на хресті, а також події, що трапилися одразу після цього. Виділіть кілька хвилин, щоб обміркувати наступні запитання:
-
Що б ви відчували, якби стали свідком смерті Спасителя?
-
Що ви зараз відчуваєте стосовно Його смерті?
-
Як би ви хотіли зберегти пам’ять про Нього та вшанувати Його?
Сьогодні під час навчання шукайте скерування Святого Духа, що допоможе вам дізнатися, як ви можете пам’ятати і шанувати Спасителя та виявляти любов до Нього.
Символізм храмової завіси
Під час смерті Ісуса стався землетрус та інші фізичні явища, зокрема й пошкодження храму. Прочитайте Матвій 27:50–51 та позначте записані Матвієм деталі, що стосуються храму.
Стародавній храм мав два приміщення, розділених завісою. Один раз на рік, у День Спокути, первосвященник проходив від Святилища через завісу храму та входив у Святеє святих. Це приміщення представляло місце, де відчувається Божа присутність. У цьому приміщенні первосвященник окроплював вівтар кров’ю спокутної жертви, аби спокутувати гріхи Ізраїля (див. Левит 16).
-
Що могло символізувати розірвання завіси, що відділяла Святеє Святих?
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив символічне значення цієї події:
Святеє Святих зараз відкрито для всіх, та всі, завдяки спокутній крові Агнця, можуть зараз увійти до найвищого та найсвятішого з усіх місць, царства, де можна віднайти вічне життя. … [Всі люди] отримали право увійти через завісу у присутність Господа, аби успадкувати цілковите піднесення.
(Bruce R. McConkie, Doctrinal New Testament Commentary, 3 vols. [1965–1973], 1:830)
З подій, описаних в Матвій 27:51 , ми можемо дізнатися таку істину: Ісус Христос зробив можливим, аби ми всі повернулися у присутність Небесного Батька та уподібнилися до Нього. Апостол Павло також навчав, що розірвання завіси ілюструє цю істину (див. Євреям 10:19–20).
Поміркуйте про ціну, яку Спаситель заплатив, аби розірвати завісу та уможливити для вас повернення до царства Його Батька.
Запишіть декілька прикладів того, як саме Спаситель допоміг вам особисто рости, вдосконалюватися та ставати більш схожим на Небесного Батька, аби ви зрештою могли повернутися у Його присутність.
Учні Ісуса вшановують Його
Коли Ісус помер, Його учні старалися зберегти пам’ять про Нього та вшанувати Його. Прочитайте, як дехто з учнів виявляв свою любов до Ісуса.
-
Матвій 27:57–60: Йосип з Ариматеї, заможний учень та член синедріону, найвищої юдейської ради правління
-
Іван 19:39–40: Никодим, фарисей та член синедріону
-
Лука 23:55–56: Марія Магдалина та інші жінки
Наведена далі інформація може допомогти вам краще зрозуміти дії цих учнів.
Йосип з Ариматеї, хоч і не будучи відкритим послідовником Христа, виявив співчуття та сміливість, попросивши тіла Ісусового. Гробниця, в яку Йосип поклав тіло Спасителя, була висічена у скелі, ймовірно за високу плату.
Мирра являє собою ароматну висушену живицю, яку використовували для підготовки тіла померлого. Никодим приніс стільки мирри та алое для помазання тіла Спасителя, скільки зазвичай використовували під час царських поховань.
Жінки підготували пахощі та миро, аби завершити підготовку тіла Ісуса, тому що Його похорон було проведено поспішно.
-
Що дії цих людей показують про їхні почуття до Спасителя?
Виявлення любові до Спасителя
Хоча Спаситель зараз не присутній між нами фізично, ми все ще можемо знайти способи для виявлення нашої любові до Нього.
Запропонуйте студентам поділитися способами виявлення любові до Спасителя (можливо, під час виконання завдання для підготовки у них виникли певні ідеї). Студенти можуть записати свої ідеї на дошці.
Ви можете поділитися висловлюванням сестри Крейвен з розділу “Коментарі та довідковий матеріал” або ж відео з розділу “Додаткові навчальні завдання”.
Напишіть або намалюйте, що вам слід зробити, щоб вшанувати Спасителя та виявити свою любов до Нього. Як і у випадку з Йосипом з Ариматеї, Никодимом, Марією Магдалиною та іншими жінками, це може потребувати жертви.
Коментарі та довідковий матеріал
Що Спаситель зробив для мене?
Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, підсумував, що Спаситель зробив для кожного з нас:
Згідно з планом нашого Небесного Батька Він “створив небеса і землю” ( Учення і Завіти 14:9), щоб кожен із нас міг мати досвід смертного життя, необхідний для досягнення нашої божественної долі. Завдяки Воскресінню Ісуса Христа, яке є складовою плану Батька, було подолано смерть, щоб кожному з нас дати безсмертя. Спокутна жертва Ісуса Христа дає кожному з нас можливість покаятися в наших гріхах і повернутися чистими до нашої небесної домівки. Його заповіді та завіти вказують нам шлях, і Його священство дає нам владу здійснювати обряди, необхідні для того, щоб сягнути такої долі. І ще наш Спаситель добровільно зніс усі болі й недуги смертного життя, щоб Він міг знати, як зміцнити нас під час скрути.
(Даллін Х. Оукс, “Що наш Спаситель зробив для нас?”, Ліягона, трав. 2021, c. 77)
Як саме я можу показати свою любов до Спасителя?
Сестра Бекі Крейвен, з генерального президентства Товариства молодих жінок, сказала:
Якщо ми стверджуємо, що любимо Його, то чи можемо виявляти цю любов трошки більшою старанністю в житті за Його заповідями?
Бути старанними в житті за євангелією не обов’язково означає бути формальними або нудними. Що це насправді означає—так це мати прийнятні думки та поведінку як учні Ісуса Христа. Обмірковуючи різницю між старанністю та недбалістю в нашому житті за євангелією, можна розглянути кілька таких ідей:
Чи старанні ми у своєму поклонінні в Суботній день, а також у нашій підготовці до прийняття причастя кожного тижня?
Чи можемо ми бути більш старанними в наших молитвах і вивченні Писань або більш активно працювати над програмою За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей?
Чи старанні ми у нашому храмовому поклонінні і чи ретельно й обдумано живемо за завітами, які уклали як під час хрищення, так і в храмі? Чи уважні ми до свого зовнішнього вигляду та чи скромні в одязі, особливо у священних місцях та обставинах? Чи уважні ми до того, як носимо священний храмовий одяг? Чи тенденції світу диктують нам більш недбале ставлення?
Чи старанні ми в тому, як служимо іншим людям і як виконуємо наші покликання в Церкві, або ми байдужі чи недбалі в нашому покликанні служити?
Ми уважні чи недбалі в тому, що читаємо і що дивимося по телебаченню або на наших мобільних пристроях? Чи уважні ми до того, як говоримо? Чи ж ми байдуже переймаємо грубість і вульгарність?
У брошурі Заради зміцнення молоді містяться норми, які, за умови їх старанного дотримання, принесуть щедрі благословення і допоможуть нам залишатися на стежці завітів.
(Бекі Крейвен, “Старанно чи недбало”, Ensign або Ліягона, трав. 2019, с. 10)