Сім’я
23 вересня 1995 року Президент Гордон Б. Хінклі, 15-й президент Церкви, прочитав на генеральних зборах Товариства допомоги наступне проголошення. Це натхненне проголошення, що називалося “Сім’я: проголошення світові”, стало остаточною заявою Церкви щодо сім’ї:
“Ми, Перше Президентство і Рада Дванадцятьох Апостолів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, урочисто проголошуємо, що шлюб між чоловіком і жінкою висвячений Богом і що сім’я є основною частиною плану Творця для вічної долі Його дітей.
Усі люди—чоловіки й жінки—створені на образ Божий. Кожна людина—це улюблений духовний син чи дочка небесних батьків і, як така, має божественні сутність і долю. Стать є важливою характеристикою індивідуальності передземної, смертної і вічної особи, а також її призначення.
У передземному царстві духовні сини й дочки знали Бога як свого Вічного Батька, поклонялися Йому і прийняли Його план, за яким Його діти могли отримати фізичне тіло й набути земного досвіду, щоб розвиватися в напрямку досконалості і зрештою досягти своєї божественної долі як спадкоємці вічного життя. Божий план щастя дає можливість родинним зв’язкам продовжуватися і після смерті. Священні обряди й завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися в присутність Бога, а сім’ям—об’єднатися навічно.
Перша заповідь, яку Бог дав Адаму і Єві, стосувалася їхньої перспективи—як чоловіка і дружини—стати батьками. Ми проголошуємо, що Божа заповідь Його дітям розмножуватися і наповнювати землю залишається в силі. Далі ми проголошуємо, як Бог заповідав, що священна сила породження має використовуватися тільки чоловіком і жінкою, які перебувають у законному шлюбі як чоловік і дружина.
Ми проголошуємо, що шлях, яким створюється смертне життя, встановлений Богом. Ми урочисто заявляємо, що життя—святе і що воно має важливе значення в Божому вічному плані.
Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного, а також своїх дітей, і піклуватися один про одного, а також про своїх дітей. “Діти—спадщина Господня” (Псалми 127:3). Батьки мають священний обов’язок виховувати своїх дітей у любові й праведності, забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби, учити їх любити один одного і служити один одному, виконувати заповіді Бога і бути законослухняними громадянами, де б вони не жили. Чоловіки і дружини—матері і батьки—будуть відповідати перед Богом за виконання цих обов’язків.
Сім’я висвячена Богом. Шлюб між чоловіком і жінкою є основною частиною Його вічного плану. Діти мають право народжуватися в батьків, які перебувають у шлюбі, а також виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці. Щастя в сімейному житті може досягатися найкраще, коли сім’я основується на вченнях Господа Ісуса Христа. Щасливі шлюби й сім’ї основуються й утримуються на принципах віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також повноцінного відпочинку. Згідно з божественним задумом батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності, він відповідає за забезпечення всім необхідним і захист своєї сім’ї. Мати в першу чергу відповідальна за піклування про своїх дітей. Матері й батьки зобов’язані допомагати один одному у виконанні цих священних обов’язків як рівноправні партнери. У випадку недієздатності, смерті чи інших обставин ролі в сім’ї можуть помінятися. Близькі родичі мають надавати допомогу, коли виникатиме в цьому необхідність.
Ми попереджаємо, що особи, які порушують завіти цнотливості, які жорстоко поводяться зі своїм подружжям чи з дітьми, або які не виконують свої сімейні обов’язки, одного дня будуть відповідати за це перед Богом. Крім того, ми попереджаємо, що руйнування сім’ї принесе окремим людям, общинам і народам лихо, яке провіщали стародавні й сучасні пророки.
Ми закликаємо свідомих громадян та відповідальних урядових службовців усюди створювати сприятливі умови, направлені на підтримання і зміцнення сім’ї як основного підрозділу суспільства” (Ліягона, жов. 1998, с.24).