Ісус Христос
1 січня 2000 року Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів видали декларацію. Ця декларація, що має назву “Живий Христос”, свідчить про Господа Ісуса Христа і підсумовує Його тотожність і божественну місію:
“Святкуючи двохтисячний день народження Ісуса Христа, ми складаємо свідчення про реальність Його незрівнянного життя і безмежну доброчесність Його великої спокутної жертви. Жодна інша людина не мала такого глибокого впливу на всіх, хто жив і буде жити на землі.
Він був Великим Єговою Старого Завіту і Месією Нового. Під проводом Свого Батька Він створив землю. “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього” (Іван 1:3). Будучи безгрішним, Він охристився, аби виповнити усю правду. Він “ходив,… добро чинячи” (Дії 10:38), але Його зневажали за це. Його євангелія була посланням миру і доброї волі. Він закликав усіх наслідувати Його приклад. Він ходив шляхами Палестини, зцілюючи хворих, даючи сліпим зір і воскрешаючи мертвих. Він навчав істинам вічності, реальності нашого доземного існування, меті нашого земного життя і можливостям, відкритим для Божих синів і дочок у житті прийдешньому.
Він ввів причастя як нагадування про Свою велику спокутну жертву. Його було схоплено і засуджено на підставі облудних звинувачень, визнано винним, аби задовольнити натовп, і вироком для Нього була смерть на Голгофському хресті. Він віддав Своє життя, аби спокутувати гріхи всього людства. Він приніс великий вікарний дар заради всіх жителів землі.
Ми урочисто свідчимо, що Його життя, яке є головною подією людської історії, не почалося у Віфліємі і не закінчилося на Череповищі. Він був Першонародженим від Батька, Єдинонародженим Сином у плоті, Викупителем світу.
Він воскрес з могили, щоб стати “первістком серед покійних” (1 Коринтянам 15:20). Як воскреслий Господь, Він відвідав тих, кого любив за життя. Він також священнослужив серед Своїх “інших овець” (Іван 10:16) у давній Америці. У наші часи Він та Його Батько явилися юнакові Джозефу Сміту, відкривши обіцяний з давніх давен “розподіл повноти часів” (Ефесянам 1:10).
Пророк Джозеф написав про Живого Христа: “Його очі були наче полум’я вогненне; волосся на Його голові було біле, наче чистий сніг; Його обличчя сяяло яскравіше сонця, а Його голос був немов шум великої води, саме голос Єгови, Який мовив:
“Я перший і останній; Я той, Хто живе, Я той, Кого було вбито; Я ваш заступник перед Батьком” (див. УЗ 110:3–4).
Пророк також проголосив про Нього: “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!
Бо ми бачили Його, саме праворуч Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька—
Що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (УЗ 76:22–24).
Ми проголошуємо урочистими словами, що Його священство і Його Церкву було відновлено на землі—“на основі… апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Ефесянам 2:20).
Ми свідчимо, що одного дня Він повернеться на землю. “І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло” (Ісая 40:5). Він правитиме як Цар над царями і царюватиме як Господь над панами, і кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається перед Ним. Кожен з нас стане перед Ним, і Він судитиме нас згідно з нашими діяннями і прагненнями наших сердець.
Ми свідчимо, як Його законно висвячені апостоли,—що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він—великий Цар Еммануїл, який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому. Ми дякуємо Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!” (Ліягона, квітень 2000, сс. 2–3).