Пекло

Одкровення останніх днів кажуть про пекло принаймні у двох розуміннях. У першому—це інша назва духовної тюрми, місця в посмертному духовному світі для тих, хто “помер у своїх гріхах, не пізнавши істину, або у провині, відкинувши пророків” (УЗ 138:32). Це є тимчасовий стан, в якому духи будуть навчені євангелії і матимуть можливість покаятися і прийняти обряди спасіння, які за них виконують у храмах (див. УЗ 138:30–35). Ті, хто приймають євангелію, можуть перебувати в раю до воскресіння. Після воскресіння і суду вони отримають той ступінь слави, якого гідні. Ті, хто вирішать не каятися, але не будуть синами загибелі, лишатимуться в духовній в’язниці до кінця Тисячоліття, коли їх звільнять з пекла і від покарання, і вони воскреснуть у телестіальну славу (див. УЗ 76:81–85).

У другому—слово пекло використовують для посилання на зовнішню темряву, яка є місцем перебування диявола, його ангелів і синів загибелі (див. УЗ 29:36–38; 76:28–33). Синами загибелі є ті, хто “не має прощення ні в цьому світі, ні у світі прийдешньому—хто зрікся Святого Духа після того, як сприйняв Його, і зрікся Єдинонародженого Сина Батька, і розіп’яв Його у собі, і виставив Його на відкритий сором” (УЗ 76:34–35; див. також вірші 31–33, 36–37). Такі особи не наслідують місця у жодному з царств слави, для них залишаються умови пекла (див. УЗ 76:38; 88:24, 32).