Наркотики?! Що робити?
Чи треба комусь сказати? Елвін сумнівався.
“Правду чини! Хай нелегко буває” (Гімни, № 142).
На гральному майданчику було чутно, як задзвонив дзвінок. Перерва закінчилася. Елвін заховав свій баскетбольний м’яч і зайшов у клас.
“Будь ласка, сідайте і діставайте підручники з математики”,—сказала його вчителька пані Холл.
Елвін з’їхав зі стільця і дотягнувся до свого рюкзака. Потім він почув стук у двері. Пані Холл відчинила і почала розмовляти з іншою вчителькою.
Неподалік в іншому ряду Блейк і Джаред почали шептатися.
“Тссс! Дивись, що я знайшов!”
“Ого!”
“Хочеш спробувати після уроків?”
Що відбувається? Елвін точно не знав.
Він лише краєм ока міг бачити Блейка і Джареда. Здавалося, що один із них дістав з кишені маленький пластиковий пакетик.
Це раптом не наркотики?!
Серце Елвіна забилося сильніше. Раніше батьки говорили з ним і його братами та сестрами про наркотики. Він знав, що вживання наркотиків суперечить Слову мудрості і що вони завдають шкоди тілу і мозку. Також він знав, що це небезпечно вживати чужі ліки.
Що мені робити? Елвін задумався. Він озирнувся навколо. Ці наркотики можуть комусь зашкодити! Здається, ніхто з дітей нічого не помітив. Чи треба мені комусь сказати? Чи просто удати, що я нічого не бачив?
Елвіну було важко зосередитися під час математики. Він не міг зосередитися й під час читання. Коли настав час обіду, він відчув, ніби в нього в животі лежав камінь.
“Ти в порядку?”—запитав його друг Міч.
Елвін знизав плечима.
“Що трапилося? Розкажи нам”,—сказав його друг Гейзел.
Отже Елвін розповів їм те, що побачив. “Я вважаю, що повинен розповісти про це пані Холл”.
“А якщо вони дізнаються, що це ти розповів?— запитав Міч.—Вони можуть дуже розсердитися на тебе”.
Елвін погодився. Але неприємне відчуття в животі не відступало. Зрештою він прийняв рішення. Він піде і розкаже вчительці.
“Я піду з тобою”,—сказав Гейзел.
Елвін і Гейзел знайшли пані Холл у її класі.
“Пані Холл!—звернувся Елвін.—Можна поговорити з вами на одинці?”
“Звичайно,—сказала пані Холл,—чим я можу вам допомогти?”
“Гмм … ”,—промовив Елвін. Пані Холл лагідно усміхнулася. Це його підбадьорило. “Сьогодні у класі я бачив у Блейка і Джека наркотики. Я відчув, що потрібно вам сказати”.
“Ти зробив правильно,—сказала пані Холл.—Ти завжди можеш підійти поговорити зі мною, якщо бачиш проблему. Я займуся цим питанням”.
Елвін важко зітхнув. Неприємні почуття зникли.
Того дня до них у клас прийшов заступник директора і попросив Блейка і Джареда вийти в коридор.
Хлопці не були в школі три дні.
Коли вони нарешті прийшли, Елвін захвилювався.
А що, якщо вони дізналися, що це він розповів учительці?—подумав він.—А раптом вони дійсно зляться на мене?
Але вони просто сиділи і, як завжди, жартували один з одним.
“Де ви були?”—запитав їх інший учень.
“О … гм … нас упіймали на чомусь недозволеному у школі,—сказав Блейк,—і відправили додому”.
Усі продовжували розмовляти, і Елвін нарешті заспокоївся. Він був радий, що розповів про наркотики, щоб убезпечити інших. Він хотів приймати вірні рішення, щоб зберігати тіло здоровим і в безпеці.
Ілюстрація Марка Робісона