Боязнь торнадо
Автор живе у шт. Вермонт, США.
По всьому світу відбуваються події, що лякають. Що міг зробити Джозая?
“Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17).
Коли Джозая почув про торнадо, він злякався. У його голові спливали побачені фотографії—зображення торнадо і всієї шкоди, якої він завдав. На одній із фотографій Джозая побачив маленьку дівчину в рожевих гумових чобітках. Здавалося, вона була його віку і стояла на купі завалів, які колись були її домом. Що з нею буде? Що буде з усіма людьми, які втратили свої домівки?
“Ти виглядаєш таким сонним,—сказала мама наступного ранку.—У тебе нічого не болить?”
Джозая знизав плечима.
Мама торкнулася його лоба. “Температури немає. Побачимо, як ти почуватимешся за сніданком. Тато готує млинці”.
На кухні тато стояв поруч з плитою, перевертаючи млинці. Він постійно поглядав на свій телефон.
“Торнадо завдав багато шкоди,—сказав він.—Тисячі людей залишилися без електрики”.
“Сподіваюся, її скоро відновлять”,—сказала мама. Вони з татом продовжували говорити про торнадо. Джозая сів за стіл. Він підпер голову руками.
“Ти в порядку, друже?”—запитав тато.
Джозая підвів погляд. “Мені страшно,—сказав він.—У нас теж пройде торнадо? Я не хочу, щоб наш дім було знесено геть”. Він почав плакати.
Мама сіла поруч і обійняла рукою Джозая.
“Ми не знаємо, чи станеться з нами щось страшне, але ми можемо довіритися Небесному Батькові, що Він допоможе нам, що б не сталося”.
“А як усі ті люди, які постраждали від торнадо?—запитав Джозая.— Чому Небесний Батько не допоміг їм?”
“Насправді Небесний Батько допомагає їм”,—сказав тато. Він поставив на стіл тарілку з горою млинців. “Він не зупинить усього поганого, але Небесний Батько завжди допомагає Своїм дітям”.
“Як?”—запитав Джозая.
“Знаєш, іноді Він являє маленькі чудеса або допомагає людям відчути спокій, або надихає інших людей надати допомогу”.
Мама кивнула. “Дуже часто Небесний Батько допомагає іншим людям через нас”.
“Пам’ятаєш, коли у Джонсонів сталась пожежа і ми запросили їх пожити у нас? Ти поділився своєю кімнатою”,—сказав тато.
“А ще ти грав з малюком, щоб ми могли допомогти відбудувати їхній будинок,—додала мама.— То була велика допомога. А тепер Джонсони повернулися у свій дім”.
Джозая усміхнувся. Йому подобалося допомагати Джонсонам. Значить, Небесний Батько допомагав через нього?
“А пам’ятаєш ту вечерю, коли ми готували спагетті, щоб зібрати кошти для людей, які постраждали від землетрусу?”—запитав тато.
“Я допоміг підмести підлогу”,—сказав Джозая.
“Так, це правда”,—сказав тато.
“А як ті люди, серед яких пронісся торнадо?—запитав Джозая.—Чи можемо ми їм допомогти?”
“Здається, Небесний Батько надихає тебе допомогти. Як ти думаєш, що ми можемо зробити?”—запитала мама.
“А можна взяти гроші, що я отримав на мій день народження?—запитав Джозая.—Я ще їх не витратив”.
“Так, це буде доречно,—сказала мама.—У нас з татом також є трохи грошей, які ми можемо відправити”.
Джозая подивився на млинці. Вони здавалися смачними. “Можна, я помолюся?”
“Звичайно”,—сказав тато.
Джозая схилив голову. Він подякував Небесному Батьку за їхню їжу і за те, що Він завжди допомагає Своїм дітям. Потім Джозая помолився за людей, які постраждали від торнадо. Він запитав, як іще він і його сім’я могли б допомогти.
Потім Джозая відкусив великий шматок млинця. Є багато способів допомогти! І настрій Джозаї значно покращився.
Ілюстрація Касі Дудзюк