Важливий гість
Автори живуть у Дар-ес-Саламі, Танзанія, і в шт. Юта, США.
Як Аммон міг допомогти своїй сім’ї запросити важливого для них гостя?
“Встановіть дім, саме дім молитви, … дім порядку, дім Бога” (Учення і Завіти 88:119).
Це було у суботу вдень. Аммон хотів зайнятися чимось цікавим.
“Мамо,—сказав він,—можна мені піти на вулицю пограти?”
“Спочатку ти повинен прибрати свою кімнату”,—сказала мама.
“Але, мамо,—сказав Аммон,—чи не може моя кімната зачекати?”
“Ми хочемо запросити когось важливого бути нашим гостем. Тому ми хочемо, щоб наш будинок був чистим і охайним”.
“Важливого гостя?—запитав Аммон.—У нас вдома?”
“Так, і ти можеш допомогти його запросити,—сказала мама.— Тож піди і прибери свою кімнату”.
Аммон дуже зрадів. Йому подобалося, коли приходили гості. Він міркував, ким міг бути цей гість. Мер? Директор школи? Можливо, це буде єпископ!
Аммон пішов до своєї кімнати. Спочатку він знайшов на підлозі свої брудні шкарпетки. Він поклав їх у кошик з речами для прання. Потім Аммон склав на столі свої шкільні підручники. Він хотів, щоб гість знав, що йому подобається дізнаватися щось нове.
До кімнати увійшла старша сестра Аммона, Енжел. “Що ти робиш?”—запитала вона.
“Мама сказала, що в нас буде важливий гість,—відповів Аммон.—Вона попросила мене допомогти підготуватися до його приходу”.
Вони обоє підняли очі, побачивши маму біля дверей.
“Що ще ми можемо зробити, щоб підготуватися?”—запитав Аммон.—Ми хочемо, щоб наш важливий гість відчував, що йому раді”.
“А які у вас ідеї?”
“Ми можемо сказати карібу”,—запропонував Аммон. Мовою суахілі це означає: “Ми вітаємо вас у нашому домі. Будь ласка, говоріть”.
“Ми можемо слухати,—сказала Енжел.—Це важливо слухати”.
“У вас гарні ідеї,—промовила мама.—Давайте почекаємо, що скаже баба (тато), коли він прийде додому”.
Приблизно через годину прийшов баба.
Аммон чекав на нього. “Мама каже, що ми запрошуємо особливого гостя в наш дім. Ми готувалися”.
Баба усміхнувся. “Я радий. Підійди сюди. Сідай. Давай поговоримо. Енжел, і ти підійди, будь ласка”.
Коли вони зібралися разом, баба сказав: “Ми з мамою говорили про нашого особливого гостя, і те, що ми можемо робити, аби показати, що йому раді. По-перше, я скажу вам, хто наш гість. Це Святий Дух. Він—один із найважливіших гостей”.
Аммон і Енжел переглянулись. Це не те, чого Аммон очікував!
“І Він—гість, Якого ми можемо запросити, щоб бути з нами весь час”,—сказала мама. “Енжел, після того як ти охристилася, тебе було конфірмовано. І тобі було дано дар. Ти пам’ятаєш, що баба сказав у благословенні?”
“Він сказав мені прийняти Святого Духа”.
“Саме так,—сказала мама.—Тобі запропонували прийняти Святого Духа. Тож, Аммоне, коли я сказала, що ти можеш допомогти запросити Його, що я мала на увазі?”
Аммон замислився. Він планував зробити листівку, щоб запросити їхнього гостя. Але як він міг запросити Святого Духа? “Я думаю, що коли роблю справи, які приємні для Нього, цим я запрошую Його”,—сказав Аммон.
“Саме так!—сказав баба.—Один із способів того, як ми можемо запросити Його в нашу домівку,—це зробити її домом порядку”.
“Це тому мама хотіла, щоб ми прибрали наші кімнати?”—запитав Аммон.
“Так!”—сказала мама. “Що ще ми можемо робити, щоб запросити Його бути з нами?”
“Ми можемо молитися,—сказав Аммон.— І читати Писання”.
“Ми можемо слухати хорошу музику,—сказала Енжел.—Ми можемо разом співати гімни”.
“Ми можемо бути добрими і не битися”,—сказав Аммон.
“Усе вірно,—сказав баба,—коли ми намагаємося робити те, чого навчав Ісус Христос, ми запрошуємо Святого Духа бути з нами. І Він допоможе, щоб наша домівка стала місцем, де ми можемо відчувати любов і спокій”.
Аммон на хвилинку замислився. “Ти правий, баба. Святий Дух—це один із найважливіших гостей!”
Ілюстрації Марка Джармена