Послання щастя
“Іноді навіть учителі хвилюються”,—сказав тато.
“Вітаю всіх у класі!”
Райлі подивилася на свого нового вчителя і усміхнулася. Він виглядав молодше за інших учителів. Його голос надірвався, коли він говорив. Він прокашлявся і продовжив.
“Я—пан Беррет”.
Один учень підняв руку. “Ви новенький?”—запитав той.
“Так. Я щойно закінчив коледж. Ви—мій найперший клас”.
Потім пан Беррет пояснив, що клас вивчатиме. Він говорив тихо. Іноді навіть було важко його розчути.
Райлі чула, які діти позаду неї перешіптувалися. Через це було ще важче почути слова пана Беррета. Але Райлі з усіх сил намагалася почути. Коли пан Беррет на неї дивився, вона усміхалася.
Того дня за вечерею мама запитала Райлі про перший день у школі.
“Мені сподобалися мої предмети і вчителі,—сказала Райлі.—І в нас є один учитель, який зовсім новенький. Він трохи хвилювався. Деякі діти сміялися з нього”.
“Іноді навіть учителі хвилюються”,—сказав тато.
Мама усміхнулася. “Я рада, що ти його підбадьорювала”.
Наступного дня Райлі почула в коридорі розмову інших дітей.
“У мене також уроки веде пан Беррет,—сказав хтось із них.—Я навіть не розчув учора, що він казав”.
“Ти почув, як надломився його голос?”
“Цей рік буде тягнутися довго”,—сказав хтось із дітей. Вони всі засміялися.
Райлі згадала, що сказав тато про те, як вчителі також можуть хвилюватися. Вчора для пана Беррета був перший день у школі. Мабуть, це було досить страшно. Мама сказала, що його треба підбадьорити. Як Райлі було це зробити?
Коли того вечора Райлі молилася, вона попросила Небесного Батька допомогти їй зрозуміти, як допомогти пану Беррету.
Наступного дня Райлі відкрила свою коробку з обідом. Усередині була записка від мами. “Ти—чудова!”—було написано на ній. Райлі усміхнулася. Їй подобалися мамині записки. Її сім’я називала їх “посланнями щастя”.
Придумала! Райлі та її однокласники могли написати послання щастя для пана Беррета!
Райлі запросила кількох однокласників зустрітися у неї вдома після уроків. Вони зробили великий яскравий плакат зі смайликами і зірками. Вони написали те, що їм подобалося у панові Беррет. Вони написали те, чого встигли від нього навчитися. І вони сказали йому, що раді, що він їх учитель.
Наступного дня Райлі з кількома подругами прийшла до школи раніше. Вони повісили плакат на двері класу пана Беррета. Потім вони сховалися за рогом і спостерігали, що буде.
Невдовзі до класу підійшов пан Беррет. “О!”—сказав він. Райлі та її однокласники бачили, як він читав їхні послання. На його обличчі з’явилася широка усмішка.
Коли Райлі побачила, яким він був щасливим, вона також зраділа. Вона усміхнулася і дала подругам п’ять.
Коли вони відходили від класу, Райлі почула, як хтось сказав: “Не можу дочекатися, щоб піти сьогодні до класу пана Беррета!” Райлі також не могла дочекатися.
Ілюстрації Кюбри Тебер