Втрачені та знайдені друзі
Чи могла Лія знайти іншу подругу?
Лія озирнулася по кабінету, де вона навчатиметься в третьому класі. Парти стояли рівними рядами, а на стінах висіли яскраві плакати. Більшість дітей розмовляла зі своїми друзями.
Лія сіла за свою парту. Вона нікого не знала у цьому класі. Вона сподівалася, що зможе завести нових друзів у школі цього року.
“Привіт!”—
Лія підвела погляд. Поруч з нею сіла дівчинка.
“Мене звати Анна,—сказала вона.—Хочеш зі мною дружити?”
Лія усміхнулася. “Звісно!”
Потім Лія і Анна разом обідали. Під час перерви вони грали у квадрат і стрибали на скакалці. Наприкінці дня Анна помахала Лії на прощання через вікно автобуса. “До завтра!”—сказала вона.
Відтоді Лія і Анна стали гарними подругами. Кожного дня вони разом грали в ігри. Взимку вони робили довгі ходи у снігу. Коли сніг замерзав, вони ковзали по доріжках. Одного разу вони були напарницями в науковому проєкті про космос. Лія із задоволенням працювала разом з Анною над плакатом з планетами.
Але раптом Анна почала поводитися якось дивно. Вранці вона не помахала Лії у відповідь. Вона приєдналася до нової групи на практичному занятті з математики. І під час обіду вона майже не спілкувалася.
“Слухай, а що сталося?”—запитала Лія.
Анна зітхнула. “Знаєш, мені здається, що нам не треба проводити стільки часу разом. Моя подруга Одрі сказала, що ти дивна”.
“А-а”. Лія насупилася. Їм з Анною було весело разом. Чому Анна так переймалася тим, що думають інші діти?
Анна сказала, що вони все одно можуть бути подругами, але після цього більше ніколи не розмовляла з Лією. Лія намагалася не відчувати образу, але було важко бути самій у той час, як Анна гралася з іншими дітьми.
Незабаром навчальний рік завершився і розпочалися літні канікули. Лія була зайнята багатьма цікавими справами. Вона ходила на заняття з балету і з кулінарії. А також вона ходила на уроки шиття зі своєю найкращою подругою Еллі.
Еллі і Лія знали одна одну з малечку. Вони ходили до однієї школи, але ніколи не були в одному класі. Іноді Еллі приходила до Лії додому, щоб пограти. Якось Лія знайшла і вдягла окуляри з простими скельцями, які були схожі на Елліни. Це насмішило Еллі.
“Не віриться, що літо майже закінчилося,—сказала Еллі.—Я б хотіла, щоб ми частіше бачилися”.
Лія усміхнулася. “Я теж”.
Швидко наближався новий навчальний рік. Лії вже хотілося бути в четвертому класі, але вона й трохи хвилювалася. Вона вже звикла бути сама більшість часу. Але цілий рік залишатися без подруги в класі буде складно. Вона пам’ятала свої почуття, коли Анна припинила з нею дружити. Їй не хотілося бути самотньою.
Лія продовжувала молитися Небесному Батьку про спокій. Коли закінчилося літо, вона відчула надію. Вона знала, що все налагодиться.
У перший навчальний день Лія зайшла у свій новий клас.
“Лія!”
Вона не могла в це повірити! Еллі була в її класі!
Еллі підбігла до Лії і обійняла її. “Я така щаслива, що ти тут! Це буде найкращий рік!”
Лія широко усміхнулася. Вона знала, що Небесний Батько був з нею, навіть коли було важко. І Еллі була права—цей рік мав стати найкращим!
Ілюстрації Алісси Таллент