Друзі на час перерви
Джейсон не любив грати у футбол, як інші діти.
Кожного дня на перерві Джейсон сидів під тінистим деревом і читав книгу. Більшість інших дітей грала у футбол. Джейсон раніше грав з ними, але йому це не дуже подобалося. У нього не дуже виходило швидко бігати або влучно вдаряти по м’ячу. І коли він знаходився серед багатьох дітей, які бігали і кричали, то почувався незручно.
Але Джейсону не подобалося почуватися самотнім і покинутим. Здавалося, іншим дітям було так весело! Йому також хотілося веселитися з друзями.
Одного разу під час перерви Джейсон відірвав погляд від книги. Він помітив Кіру, яка сиділа за столом для пікніків і читала. Потім він побачив Марка, який кидав каменем об стіну. Чому вони не грали у футбол, як усі інші?
Наступного дня Джейсон знову поспостерігав. Кіра читала за столом, як і вчора. Марк сидів на землі. Він грався з травою. Джейсон повернувся до читання. Але він продовжував дивитися на Кіру і Марка. Можливо, їм би також сподобалися спокійні ігри.
Того дня Джейсон поговорив з мамою. “Кожного дня на перерві я читаю книгу,—сказав він.—А інші діти грають у футбол”.
“Немає нічого поганого в цьому,—мама усміхнулася.—Я робила так само у твоєму віці. Завжди читала”.
Джейсон також усміхнувся. Йому подобалося, коли вони з мамою разом читали книги.
“Я думав, що я єдиний, кому не подобається футбол,—сказав Джейсон.—Але є двоє інших дітей, які також не грають”. Він розповів мамі про Кіру і Марка.
“Можливо, ти міг би стати їхнім другом”,—сказала мама.
Джейсон кивнув. “Можливо. Але я не знаю, що ми можемо робити”.
“І тобі, і Кірі подобається читати, але це ви можете робити на самоті,—сказала мама.—Що ще тобі подобається робити?”
“Мені подобається грати в шашки,—сказав Джейсон.—І в школі є шахівниця”.
“Гмм,—сказала мама.—І що ж можна зробити з шахівницею? Скажімо, на перерві?” Вона вдала, що замислилася.
Джейсон засміявся. “Знаєш, у мене з’явилася ідея!”
Наступного дня, коли задзвонив дзвоник на перерву, Джейсон узяв шашки з шахівницею. Він підійшов до столу для пікніка, за яким читала Кіра. Коли вона подивилася вгору, він показав гру. “Хочеш розпочати турнір?”
“Мабуть,—сказала Кіра.—Але нас лише двоє”.
“Зачекай хвилинку”,—сказав Джейсон. Він підбіг до Марка, який знову сидів на траві.
“Привіт, Марку!—сказав Джейсон.—Хочеш пограти в шашки? Ми можемо почати турнір”.
Марк усміхнувся. “Я граю в шашки з татом,—сказав він. І у мене добре виходить”.
“Чудово!” Джейсон усміхнувся у відповідь. “Ходімо пограємо!”
Ілюстрації Джоанн Лью-Фрітхофф