“Навчатися “Слухати Його”, Заради зміцнення молоді, серп. 2023.
Навчатися “Слухати Його”
Шлях Кавіри до спілкування був важким, але приніс багато позитивного.
Фотографії Крістіни Сміт
В ранньому дитинстві Кавіра В. не могла ні з ким спілкуватися. Але зараз вона знайшла способи порозумітися з іншими, включно з Небесним Батьком.
Шістнадцятирічна Кавіра В. зі штату Флорида, США, знає цінність спілкування. Спілкуючись з сім’єю, з друзями чи з Богом, Кавіра рада, що має можливість розмовляти з ними.
Одна з причин, чому вона так сильно цінує зв’язок з іншими, полягає у тому, що вона знає, як це не мати його.
Зростання з мовним бар’єром
Перш ніж переїхати до Флориди, сім’я Кавіри жила в Уганді. Кавіра не чує і не мала в дитинстві доступу до навчання мови жестів, тому вона ніяк не могла спілкуватися з людьми навколо.
Цей бар’єр у спілкуванні вплинув на багато аспектів її життя. Стосовно школи вона каже: “Математика була для мене складною. Я не вивчала англійську, і з мене знущалися. Було багато дискримінації”.
У церкві також було важко. На той момент її сім’я належала до іншої віри. “У мене не було мовних навичок, тому я не розуміла, що відбувалося”, — каже Кавіра. Вона сиділа під час служб і виконувала ритуали, не розуміючи, що вони означали. “Люди з вадами слуху мали небагато можливостей”, — каже вона.
Цей бар’єр також вплинув на її зв’язок з сім’єю. “Я єдина людина в моїй сім’ї, яка не чує, тому іноді я почувалася гіршою за них”.
Коли Кавірі було десь вісім чи дев’ять років, її сім’я переїхала до Флориди. Оскільки вона була юна і не могла спілкуватися з членами сім’ї, вона не розуміла, чому саме вони вирішили переїхати. Але, можливо, метою було — знайти більше можливостей для неї та всієї її сім’ї.
Отримання освіти
Коли сім’я Кавіри переїхала до Флориди, вони знайшли школу для дітей з вадами слуху, яку вона могла відвідувати. “Можливість отримати освіту дивовижна, — каже вона. — Я могла вивчати такі предмети, як математика, спілкування. Отримала навички потрібні для життя, наприклад, навичку пошуку роботи і навичку навчання”. Зараз вона використовує Американську мову жестів (АМЖ).
Їй також подобаються позашкільні заняття. “Мені подобаються всі види спорту, — каже вона. — В дитинстві я завжди грала у футбол, і потім дізналася, що тут [у США] у нього теж грають”. Вона також навчилася грати у волейбол, флаг-футбол, баскетбол і плавати. “Цікаво було вивчати всі ці нові види спорту”.
І з самого раннього дитинства Кавірі завжди подобалося мистецтво. Вона сподівається вдосконалитися у цьому і, можливо, навіть продовжувати вивчати мистецтво у коледжі. “Я хочу продовжувати навчатися далі, — каже вона. — Мені дуже подобається школа і навчання”.
Знайти сімейні зв’язки
Батьки Кавіри заохочують її отримувати освіту. “Вони кажуть, що варто робити все можливе, аби навчитися всього”, — каже вона. Вона дуже вдячна, що її сім’я знайшла для неї школу для дітей з вадами слуху.
Після того, як Кавіра почала більше навчатися, вона вже не відчуває себе гіршим членом сім’ї, оскільки зрозуміла, що вона така сама, як вони. Вона дуже багато говорить зі своїми батьками і сестрами. “Я знаю, що іноді, коли ми молоді, то не дуже цінуємо свою сім’ю — можливо, іноді ми цінуємо більше своїх друзів, — каже Кавіра. — Але саме моя сім’я зробила мене сильною. Мої батьки навчили мене, що мені слід цінувати. Вони допомогли мені бути хорошою і доброю людиною”.
“Саме моя сім’я зробила мене сильною”, — каже Кавіра.
Знайти Ісуса Христа і Його Церкву
Незабаром після того, як її сім’я переїхала до Флориди, хтось запросив їх відвідати Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Сестра Кавіри трохи вивчала мову жестів, тому перекладала для неї. Кавіра каже, що те, що вона дізналося про Ісуса Христа і Його євангелію, “врятувало моє життя”. До цього їй здавалося, що в її житті багато проблем. “Я відчувала депресію і була жорстокою й недоброю до інших людей”.
Але дізнавшись більше про Бога “я захотіла бути хорошою людиною, — каже вона. — Я турбувалася про свою сім’ю. Я не хотіла бути жорстокою до людей. Я хотіла змінити своє життя. Нелегко було зробити цей вибір, але коли я дізналася більше про Бога, то почувалася інакше. Я хочу бути схожою на Нього”.
Спілкування з Богом
Кавірі подобалося дізнаватися про те, як до неї промовляє Бог. “Коли ви не чуєте, то можете почати задумуватися: “Чи Бог взагалі промовляє?” Якщо ми не чуємо, як Він “промовляє”, як нам тоді Його розпізнати?”
Вона була на молодіжній конференції для молоді з вадами слуху, і на одному з уроків відбулася розмова про те, як люди, які не чують, можуть спілкуватися з Богом. “Ми говорили конкретно про те, як Святий Дух промовляє до наших сердець і нашого розуму [див. Учення і Завіти 8:2]. Це не обов’язково має бути звук”.
Кавіра навчилася розпізнавати Святого Духа у своєму житті, але вона також каже, що це “тривалий процес. Ми завжди будемо намагатися зрозуміти, як Бог промовляє до нас”.
Вона також каже, що нам потрібно активно шукати ці можливості, щоб відчути Духа. “Нам потрібно шукати Його і бути терплячими, прислухатися до Нього, коли ми молимося і читаємо Писання, довіряти, що у наші серця і наш розум прийдуть ці думки”. Вона описує відчуття Святого Духа, як “натхнення і радість”.
Кавіра показує знак “я тебе люблю” Американською мовою жестів.
Здатність спілкуватися з Небесним Батьком — це безцінний дар, оскільки це наближає нас до Нього. Кавіра не сприймає цей дар як належне — так само, як вона цінує освіту і свій зв’язок з сім’єю. Коли ми дізнаємося, як Бог промовляє до нас, ми краще розуміємо Його. Кавіра відчула це, і ви можете теж!