Осанна Всевишньому Богові
Тріумфальний вʼїзд Ісуса Христа в Єрусалим та події, які відбулися того тижня, відображають доктрину, яку ми можемо застосовувати у своєму житті сьогодні.
Сьогодні, як було вже сказано, ми приєднуємося до християн по всьому світу, щоб вшанувати Ісуса Христа в цю Вербну неділю. Приблизно 2 000 років тому у Вербну неділю розпочався останній тиждень земного священнослужіння Ісуса Христа. Це був найважливіший тиждень в історії людства.
Те, що розпочалося з прославляння Ісуса як обіцяного Месії під час Його тріумфального вʼїзду в Єрусалим, закінчилося Його розпʼяттям і Воскресінням1. За божественним задумом Його спокутною жертвою завершувалося Його земне священнослужіння і завдяки цій жертві нам дається можливість жити з Небесним Батьком вічно.
У Писаннях сказано, що той тиждень почався з того, що натовпи людей стояли біля воріт міста, щоб побачити “пророка, — Ісуса із Назарету Галілейського”2. “Взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: “Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Імʼя! Цар Ізраїлів!”3
Ця біблійна розповідь про подію, яка сталася так давно, нагадує мені про випадок, коли багато років тому я виконував церковне доручення в Такораді, Гана. Я перебував там саме у Вербну неділю.
Я мав розділити кіл Такораді, Гана, щоб створити кіл Мпінцін, Гана. Сьогодні в Гані нараховується понад 100 тисяч членів Церкви4. (Ми вітаємо Га Манце, Його Величність Короля Ніі Таккі Тейко Цуру II з Аккри, Гана, який сьогодні з нами). Зустрічаючись з цими святими, я відчував їхню глибоку любов до Господа і відданість Йому. Я висловив свою велику любов до них і сказав, що Президент Церкви їх любить. Я процитував слова Спасителя, записані Іваном: “Люб[іть] один одного ви, як Я вас полюбив!”5 Вони вважали, що це була конференція під гаслом “Я люблю вас”6.
Дивлячись на тих дорогих братів і сестер та їхні сім’ї, що зібралися в каплиці, я бачив на їхніх обличчях сяйво свідчення про Ісуса Христа і віри в Нього. Я відчув їхнє бажання належати до Його Церкви, яка поширюється повсюди. А коли співав хор, вони співали, як ангели.
Як і у Вербну неділю в давнину, це були учні Ісуса Христа, які зібралися, щоб віддати Йому шану, як це зробили ті, хто біля воріт Єрусалима, з пальмовим віттям в руках, вигукував: “Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Імʼя!”7
Навіть парафіяни церкви, що була неподалік, святкували Вербну неділю. Промовляючи з кафедри, я помітив через вікно, що вони радісно йшли вулицею, розмахуючи пальмовим віттям, яке було дуже схоже на те, що на цьому фото. Це було видовище, яке мені ніколи не забути: всі ми того дня поклонялися Царю царів.
Президент Рассел М. Нельсон запросив нас зробити Вербну неділю “дн[ем] по-справжньому святим, згадавши не лише про пальмове віття, яким вітали Ісуса, вшановуючи Його під час в’їзду в Єрусалим, але згадавши і про долоні Його рук”. Потім Президент Нельсон навів слова Ісаї, який “говорив про обіцяння Спасителя “Я не забуду про тебе” разом з такими Його словами: “Отож, на долонях Своїх тебе вирізьбив Я”8.
Господу з власного досвіду відомо, що смертне життя є важким. Його рани нагадують нам, що Він “спустився нижче всього”9, що Він спроможний допомогти нам, коли ми страждаємо, і бути для нас взірцем того, як “триматися свого шляху”10, Його шляху, що “Бог буде з [нами] на віки вічні”11.
Вербна неділя — це не просто день, в який відбулася якась подія, не ще одна сторінка в історії з вказаними датою, часом і місцем. Тріумфальний вʼїзд Ісуса Христа в Єрусалим та події, які відбулися того тижня, відображають доктрину, яку ми можемо застосовувати у своєму житті сьогодні.
Розгляньмо дещо з вічної доктрини, що проглядається в Його священнослужінні, зокрема і в Єрусалимі.
По-перше, пророцтво. Наприклад, старозавітний пророк Захарія свідчив про тріумфальний вʼїзд Ісуса Христа, навіть про те, що Він вʼїде на ослі12. Ісус передрік Своє Воскресіння, коли, готуючись до вʼїзду в місто, сказав:
“Оце в Єрусалим ми йдемо, — і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, — і засудять на смерть Його…
І поганам Його вони видадуть — на наругу та на катування, і на розпʼяття, — але третього дня Він воскресне!”13
По-друге, напарництво Святого Духа. Джозеф Сміт навчав: “Жодна людина не може знати, що Ісус є Господь, як тільки не через Святого Духа”14. Спаситель пообіцяв Своїм учням15 під час Останньої вечері16 у горниці17: “Я не кину вас сиротами”18. Вони не залишилися б самі, поширюючи євангельські істини, а мали б незбагненний дар Святого Духа, щоб Він направляв їх. “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! — пообіцяв Він, — Я даю вам не так, як дає світ”19. Отримавши дар Святого Духа, ми маємо те ж саме запевнення: “Його Дух [може] завжди бути з [на]ми”20 і “силою Святого Духа [м]и може[мо] пізнати правду про все”21.
По-третє, учнівство. Справжнє учнівство — це непорушна відданість, слухняність вічним законам і, перш за все, любов до Бога. Без жодних сумнівів. Натовп, який радісно зустрічав Його, розмахуючи пальмовим віттям, вітав Його як Месію. Він і був Ним. Вони тяглися до Нього, до Його чудес та Його вчень. Але у багатьох цей стан захоплення довго не протривав. Дехто з тих, хто раніше вигукував: “Осанна”22, невдовзі вже кричав: “Розіпни Його”23.
По-четверте, Спокута Ісуса Христа24. У Свої останні дні, що настали після Вербної неділі, Він здійснив Свою дивовижну Спокуту — від агонії у Гефсиманії і до знущального суду над Ним, Його мук на хресті та Його поховання у чужій гробниці. Але це ще було не все. У величі Свого покликання як Викупителя всіх дітей Свого Батька через три дні Він вийшов із гробниці, воскреслий25, як Він і пророкував.
Чи ми завжди вдячні за ні з чим не зрівнянну Спокуту Ісуса Христа? Чи відчуваємо ми її очищувальну силу прямо зараз? Саме заради цього Ісус Христос, Автор і Виконавець Спасіння, пішов до Єрусалима, щоб спасти всіх нас. Хіба ці слова Алми не актуальні для нас сьогодні: “Чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, ніби співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?”26 Я щиро можу сказати, що тієї Вербної неділі хор в Такораді співав “пісню викупительної любові”.
У той останній фатальний тиждень Свого земного священнослужіння Ісус Христос розповів притчу про десятьох дів27. Він навчав про Своє повернення до тих, хто підготується зустріти Його не з пальмовим віттям в руках, а зі світлом євангелії в них самих. Він використав образ запалених каганців, для яких мався запас олії, щоб підтримувати горіння, як опис бажання жити, йдучи Його шляхами, жити Його істинами і ділитися Його світлом.
Ви знаєте цю історію. Десять дів символізують членів Церкви, а наречений — Ісуса Христа.
Десять дів взяли свої каганці та й “пішли зустрічати молодого”28. Пʼятеро з них були мудрими, взяли олії для своїх каганців та ще й про запас, а п’ятеро були нерозумні, їхні каганці не горіли, бо вони не мали олії про запас. Коли пролунав крик: “Ось молодий, — виходьте назустріч!”29, пʼятеро тих, які були “мудрими й отримали істину, і взяли Святого Духа собі за свого провідника”30, були готові для того, щоб Він був “їхнім царем і їхнім законодавцем”31, щоб “Його слава бу[ла] на них”32. Пʼятеро ж інших гарячково намагалися знайти олію. Але було вже надто пізно. Весільна процесія пішла вперед без них. Коли вони постукали і благали впустити їх, Господь відповів: “Не знаю Я вас”33.
Що відчули б ми, якби Він сказав: “Не знаю Я вас!”
Ми, як і ті десять дів, маємо каганці, але чи є у нас олія? Я боюся, що дехто, у кого зовсім мало олії, надто зайнятий під тиском світських справ, щоб належним чином підготуватися. Та олія набирається завдяки вірі у пророцтва та слова живих пророків, зокрема Президента Нельсона, його радників та Дванадцятьох Апостолів. Та олія наповнює наші душі, коли ми чуємо й відчуваємо Святого Духа і діємо за божественним скеруванням. Та олія вливається в наші серця, коли наш вибір вказує на те, що ми любимо Господа і любимо те, що любить Він. Та олія набирається завдяки покаянню і прагненню бути зціленими через Спокуту Ісуса Христа.
Якщо ви хочете жити за списком, який дехто називає “передсмертним списком”, то нехай у вашому списку буде те, що наповнюватиме вас олією у вигляді живої води Ісуса Христа34, яка є відображенням Його життя та вчень. І навпаки, виконання пункту про відвідання якогось далекого місця чи про участь у якійсь вражаючій події ніколи не залишить у вашій душі відчуття цілісності чи задоволення; а ось життя за доктриною, якої навчає Ісус Христос, залишить. Я згадував про це раніше: прийміть пророцтва та пророчі вчення, дійте за спонуканнями Святого Духа, станьте справжніми учнями і шукайте зцілюючу силу Спокути нашого Господа. Цей список приведе вас туди, куди ви хочете потрапити — до вашого Небесного Батька.
Та Вербна неділя в Такораді стала для мене дуже особливим досвідом, бо він став спільним для мене і громади вірних братів і сестер. Так було і на континентах та островах по всьому світу. Мої серце і душа, як і ваші, прагнуть вигукнути: “Осанна Всевишньому Богові”35.
Хоч ми сьогодні і не стоїмо біля воріт Єрусалима з пальмовим віттям в руках, настане час, коли, як пророковано в Об’явленні, “натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, [буде] стоя[ти] перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках [буде] пальмове віття”36.
Я залишаю вам своє благословення як апостол Ісуса Христа, щоб ви старанно прагнули жити праведно і були серед тих, хто з пальмовим віттям в руках буде провіщати про Сина Божого, Великого Викупителя всіх нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.