Генеральна конференція
Вічна істина
Жовтнева генеральна конференція 2023 р.
10:40

Вічна істина

Старійшина Джон С. Пінгрі мол.

Сімдесятник

Ще ніколи не було нагальнішої потреби в здатності розрізняти істину!

Брати і сестри, дякую за вашу відданість Богові Батьку і Його Синові, Ісусу Христу. Також дякую за вашу любов і служіння одне одному. Ви дійсно — надзвичайні!

Вступ

Після того як ми з дружиною, Анне, отримали покликання служити провідниками на місії повного дня, наша сім’я вирішила до приїзду на місію вивчити імена всіх місіонерів. Ми отримали фотографії, зробили флеш-картки і почали вивчати обличчя та запам’ятовувати імена.

Після прибуття ми провели конференцію, щоб познайомитися з місіонерами. Під час спілкування я почув, як мій дев’ятирічний син каже:

“Приємно познайомитеся з тобою, Семе!”

“Рейчел, ти звідки?”

“Ой, Девіде, а ти високий!”

Занепокоївшись, я підійшов до сина і прошепотів: “Слухай, не забуваймо, що до місіонерів слід звертатися “старійшино” або “сестро”.

Він поглянув на мене здивовано і сказав: “Тату, я думав, що нам слід запам’ятати їхні імена”. Наш син робив те, що він вважав правильним, з точки зору свого розуміння.

А яким же є наше розуміння істини в сьогоденному світі? Нас постійно бомбардують настирливими висновками, упередженими повідомленнями та неповними даними. У той же час томи і джерела цієї інформації швидко збільшуються. Ще ніколи не було нагальнішої потреби в здатності розрізняти істину!

Істина для нас є вкрай важливою для того, щоб встановлювати і зміцнювати стосунки з Богом, мати можливість знаходити мир і радість та сягнути свого божественного потенціалу. Розгляньмо сьогодні такі запитання:

  • Що таке істина і чому вона важлива?

  • Як нам знайти істину?

  • Як ми, знайшовши істину, можемо нею ділитися?

Істина є вічною

Господь навчає нас в Писаннях, що “істина — це знання про все суще як воно є, і як воно було, і як воно буде” (Учення і Завіти 93:24). Її “не було ні створено, ні зроблено” (Учення і Завіти 93:29), і вона “не має кінця” (Учення і Завіти 88:66)1. Істина є абсолютною, непорушною і незмінною. Іншими словами, істина — вічна2.

Істина допомагає нам уникати обману3, відрізняти добро від зла4, мати захист5 і знаходити втішення та зцілення6. Істина також може скеровувати наші вчинки7, робити нас вільними8, освячувати нас9 і вести до вічного життя10.

Бог відкриває вічну істину

Бог відкриває нам вічну істину за допомогою встановленої мережі отримання одкровень, до якої входять: Він Сам, Ісус Христос, Святий Дух, пророки і ми. Хочу розповісти про різні, однак взаємопов’язані ролі, які відіграє кожен з учасників цього процесу.

По-перше, Бог є джерелом вічної істини11. Він і Його Син Ісус Христос12 мають досконале розуміння істини і завжди діють у гармонії з істинними принципами й законами13. Ця сила дозволяє Їм створювати світи й керувати ними14, так само як і досконало любити, скеровувати і плекати кожного з нас15. Вони хочуть, щоб ми розуміли і застосовували істину, аби й ми могли насолоджуватися благословеннями, як і Вони16. Вони можуть відкривати істину особисто, але, як правило, роблять це за допомогою таких посланців, як Святий Дух, ангели або живі пророки.

По-друге, Святий Дух свідчить про всю істину17. Він безпосередньо відкриває нам істини та свідчить про істину, якої навчають інші. Враження, отримані через Духа, як правило, приходять через думки в наш розум та почуття у серце18.

По-третє, пророки отримують істину від Бога і діляться тією істиною з нами19. Ми дізнаємося істину від пророків давнини завдяки Писанням20 і від живих пророків на генеральній конференції та за допомогою інших офіційних джерел.

І, останнє, ми з вами відіграємо надзвичайно важливу роль у цьому процесі. Бог сподівається, що ми будемо шукати і розпізнавати істину та діяти за нею. Наша здатність отримувати і застосовувати істину залежить від сили наших стосунків з Батьком і Сином, нашої здатності реагувати на вплив Святого Духа і нашої відданості порокам останніх днів.

Нам слід пам’ятати, що Сатана з усіх сил намагається утримати нас від істини. Він знає, що без істини ми не зможемо здобути вічного життя. Він вплітає нитки істини в мирські філософії, щоб збентежити й відволікти нас від того, що повідомляє Бог21.

Шукати, розпізнавати і застосовувати вічну істину

Коли ми шукаємо вічну істину22, запропоновані далі два питання можуть допомогти нам розпізнати, звідки походить певне поняття — від Бога чи з іншого джерела:

  • Чи цього поняття послідовно навчають Писання і живі пророки?

  • Чи це поняття підтверджується свідченням Святого Духа?

Бог відкриває доктринальні істини за допомогою пророків, а Святий Дух підтверджує ті істини нам і допомагає застосовувати їх23. Нам слід прагнути духовних вражень і готуватися отримати їх, коли вони надійдуть24. Ми найбільш сприйнятливі до свідчень Духа, коли смиренні25, щиро молимося і вивчаємо Божі слова26 та виконуємо Його заповіді27.

Коли Святий Дух підтверджує нам певну істину, наше розуміння поглиблюється, якщо ми застосовуємо той принцип у житті. З часом, постійно застосовуючи в житті той принцип, ми здобудемо тверде знання про ту істину28.

Наприклад, я припустився помилки і відчуваю докори сумління. Але завдяки молитві, навчанню та вірі в Ісуса Христа я отримую свідчення про принцип покаяння29. Я продовжую каятися, і моє розуміння покаяння поглиблюється. Я відчуваю себе ближче до Бога і Його Сина. Я тепер знаю, що гріх може бути прощено завдяки Ісусові Христу, тому що кожного дня я відчуваю благословення від покаяння30.

Довіряти Богові, коли істину ще не відкрито

То що ж нам робити, коли ми щиро шукаємо істину, яку ще не відкрито? Я з розумінням ставлюся до тих з нас, хто прагне отримати відповіді, які, як здається, ще не надійшли.

Господь радив Джозефу Сміту: “Зберігай [спокій], доки Я не вважатиму можливим зробити все відомим… стосовно цієї справи” (Учення і Завіти 10:37).

А Еммі Сміт Він пояснював: “Не ремствуй через те, чого ти не бачила, бо воно утримано від тебе й від світу, що є мудрістю в Мені для того часу, що прийде” (Учення і Завіти 25:4).

Я також шукав відповіді на щирі запитання. Багато відповідей я отримав, а деякі ще не надійшли31. Якщо ми залишаємося непохитними, довіряючи Божій мудрості й любові, дотримуючись Його заповідей і покладаючись на те, що ми вже знаємо, Він допомагає нам знаходити мир, аж поки не відкриє істини про все32.

Розуміння доктрини і політики

Під час пошуків істини корисно розуміти різницю між доктриною і політикою. Доктрина стосується вічних істин, таких як: природа Божества, план спасіння і викупительна жертва Ісуса Христа. Політика — це застосування доктрини з огляду на наявні обставини. Політика допомагає нам упорядковано керувати Церквою.

У той час як доктрина ніколи не змінюється, політика час від часу коригується. Господь діє через Своїх пророків, аби підтримувати Свою доктрину і змінювати політику відповідно до потреб Своїх дітей.

На жаль, ми іноді плутаємо політику з доктриною. Якщо ми не розуміємо цієї відмінності, то зміна політики загрожує нам розчаруванням, і ми навіть можемо почати ставити під сумнів Божу мудрість або роль пророків у процесі отримання одкровення33.

Навчати вічної істини

Коли ми отримуємо істину від Бога, Він заохочує нас ділитися тим знанням з іншими34. Ми це робимо, коли навчаємо у класі, скеровуємо дітей або обговорюємо євангельські істини з другом.

Наша мета — навчати істини у спосіб, що запрошує силу навернення, яку має Святий Дух.35. Хочу поділитися кількома простими запрошеннями від Господа і Його пророків, які стануть у пригоді36.

  1. Зосереджуйтеся на Небесному Батьку, Ісусі Христі та Їхній фундаментальній доктрині37.

  2. Міцно тримайтеся Писань і вчень пророків останніх днів38.

  3. Покладайтеся на доктрину, встановлену багатьма авторитетними свідками39.

  4. Уникайте домислів, особистих висновків або мирських ідей40.

  5. Навчайте певної складової доктрини в контексті пов’язаних євангельських істин41.

  6. Користуйтеся навчальними методами, які запрошують вплив Духа42.

  7. Висловлюйтеся чітко, аби уникнути непорозуміння43.

Промовляти істини з любов’ю

Те, як ми навчаємо, справді має значення. Павло закликав нас бути “правдомовн[ими] в любові” (див. Eфесянам 4:14–15). Якщо істину передають з Христовою любов’ю, існує більша ймовірнісь того, що вона зможе благословити інших людей44.

Істина, якої навчають без любові, може викликати відчуття осуду, знеохочення і самотності. Це часто веде до образи та розколу, навіть до конфлікту. З іншого боку, любов без істини є порожньою і не містить у собі потенціалу для зростання.

Як істина, так і любов є важливими для нашого духовного розвитку45. Істина містить доктрину, принципи і закони, без яких неможливо здобути вічне життя, тоді як любов породжує мотивацію, яка допомагає прийняти істину і діяти за нею.

Я буду вічно вдячний людям, які терпляче навчали мене вічної істини з любов’ю.

Висновок

На завершення хочу поділитися вічними істинами, які стали якорем для моєї душі. Я пізнав ці істини, дотримуючись принципів, про які сьогодні говорив.

Я знаю, що Бог — наш Небесний Батько46. Він — всезнаючий47, всемогутній48 і має досконалу любов49. Він створив план, як ми можемо здобути вічне життя і стати такими, як Він50.

За цим планом Він послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб нам допомогти51. Ісус навчав нас виконувати волю Батька52 і любити одне одного53. Він викупив наші гріхи54 і віддав Своє життя на хресті55. Через три дні Він піднявся з мертвих56. Завдяки Христу і Його благодаті ми воскреснемо57, можемо отримувати прощення58 і знаходити силу в труднощах59.

Під час земного служіння Ісус заснував Свою Церкву60. З часом та Церква змінилася й істини було втрачено61. Через пророка Джозефа Сміта Ісус Христос відновив Свою Церкву та євангельські істини62. І сьогодні Христос продовжує керувати Своєю Церквою через живих пророків та апостолів63.

Я знаю, що коли ми йдемо до Христа, ми згодом зможемо “вдосконал[итися] в Ньому” (Мороній 10:32), здобути “повноту радості” (Учення і Завіти 93:33) та отримати “усе, що має… Батько” (Учення і Завіти 84:38). Про ці істини я свідчу в святе ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Див. також Псалми 117 (118):2; Учення і Завіти 1:39.

  2. “Всупереч сумнівам деяких людей, справді існує те, що є правильним, і те, що є неправильним. Справді існує абсолютна істина — вічна істина. Однією з напастей наших днів є те, що надто мало людей знає, де її знайти” (Рассел М. Нельсон, “Чиста істина, чиста доктрина і чисте одкровення”, Ліягона, лист. 2021, с. 6).

  3. Див. Joseph Smith—Matthew 1:37.

  4. Див. Мороній 7:19.

  5. Див. 2 Нефій 1:9; Учення і Завіти 17:8.

  6. Див. Яків 2:8.

  7. Див. Псалми 118 (119):105; 2 Нефій 32:3.

  8. Див. Іван 8:32; Учення і Завіти 98:8.

  9. Див. Іван 17:17.

  10. Див. 2 Нефій 31:20.

  11. Див. Учення і Завіти 88:11–13; 93:36.

  12. Див. Іван 5:19–20; 7:16; 8:26; 18:37; Moйсей 1:6.

  13. Див. Алма 42:12–26; Учення і Завіти 88:41.

  14. Див. Мойсей 1:30–39.

  15. Див. 2 Нефій 26:24.

  16. Див. Учення і Завіти 82:8-9.

  17. Див. Іван 16:13; Яків 4:13; Moроній 10:5; Учення і Завіти 50:14; 75:10; 76:12; 91:4; 124:97.

  18. Див. Учення і Завіти 6:22–23; 8:2–3.

  19. Див. Єремія 1:5, 7; Aмос 3:7; Maтвій 28:16–20; Moроній 7:31; Учення і Завіти 1:38; 21:1–6; 43:1–7. Пророк — це “особа, яку покликано Богом і яка говорить від Бога. Як Божий посланець пророк одержує заповіді, пророцтва та одкровення від Бога. Він має обовʼязок відкривати людству волю та істинну особистість Бога, а також показувати значення Його стосунків з людством. Пророк викриває гріх і передрікає його наслідки. Він є проповідником праведності. В окремих випадках пророки можуть заради блага людства одержати натхнення провістити майбутнє. Однак найперший його обов’язок — свідчити про Христа. Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Божим пророком на землі в цей час. Члени Першого Президентства і Дванадцять Апостолів підтримані як пророки, провидці та одкровителі” (Путівник по Писаннях, “Пророк”, “Євангельська бібліотека”). Приклади цих принципів можна побачити в житті Адама (див. Moйсей 6:51–62), Eноха (див. Moйсей 6:26–36), Ноя (див. Moйсей 8:19, 23–24), Aвраама (див. Буття 12:1–3; Aвраам 2:8–9), Moйсея (див. Вихід 3:1–15; Moйсей 1:1–6, 25–26), Петра (див. Maтвій 16:13–19) і Джозефа Сміта (див. Учення і Завіти 5:6–10; 20:2; 21:4–6).

  20. Див. 2 Тимофію 3:16.

  21. Див. Івана 8:44; 2 Нефій 2:18; Учення і Завіти 93:39; Moйсей 4:4.

  22. Див. 1 Нефій 10:19. Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Нам потрібно бути обачними у своєму пошуку [Божої] істини та виборі джерел для цього пошуку. Нам не слід вважати, що видатне або владне становище у світі є належними джерелами істини… Коли ми шукаємо істину про релігію, нам слід використовувати духовні методи, доречні для такого пошуку: молитву, свідчення Святого Духа і вивчення Писань та слів сучасних пророків” (“Істина і план”, Ліягона, лист. 2018, с. 25).

  23. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав: “Апостоли і пророки… проголошують слово Бога, але, крім цього, ми віримо, що, як правило, чоловіки і жінки і навіть діти можуть навчатися через божественне натхнення і керуватися ним у відповідь на молитву і вивчення Писань… Членам Церкви Ісуса Христа дається дар Святого Духа, який сприяє неперервному спілкуванню з їхнім Небесним Батьком… Ми не кажемо, що кожен член Церкви говорить від імені Церкви або може дати визначення її вченню, але кожен може отримати божественний провід, відповідно до випробувань і можливостей свого життя” (“Учення Христа”, Ліягона, трав. 2012, сс. 89–90, посилання 2).

  24. Див. 2 Нефій 33:1–2.

  25. Див. Учення і Завіти 1:28.

  26. Див. Moроній 10:3–5; Учення і Завіти 9:7–9; 84:85.

  27. Див. Учення і Завіти 5:35; 63:23; 93:27–28. Попри щирі зусилля, декому з нас важко відчувати Духа через психічні захворювання. Депресія, тривожність та інші неврологічні стани можуть не давати відчувати Святого Духа. У таких випадках Господь запрошує нас продовжувати жити за євангелією, і Він нас благословить (див. Мосія 2:41). Ми можемо звертатися до інших засобів, наприклад: слухати священну музику, долучатися до служіння або проводити час на природі. Це допомагає нам відчувати плоди Духа (див. Галатам 5:22–23) і зміцнювати зв’язок з Богом.

    Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав: “То як же найкращим чином реагувати, якщо ви або близькі вам люди стикнуться з розладами розумового чи емоційного характеру? Найголовніше, ніколи не втрачайте віру в Небесного Батька, Який любить вас більше, ніж ви можете уявити… З вірою виконуйте те, що перевірено часом і що приносить у ваше життя Дух Господа. Шукайте поради тих, хто має ключі до вашого духовного благополуччя. Просіть і плекайте благословення священства. Кожного тижня приймайте причастя і міцно тримайтеся за обіцяну можливість вдосконалюватися завдяки Спокуті Ісуса Христа. Вірте в чудеса. Я бачив, як багато їх відбувалося тоді, коли все інше вказувало, що надію втрачено. Надія ніколи не втрачається” (“Немов розбита посудина”, Ліягона, лист. 2013, сс. 40–41).

  28. Див. Іван 7:17; Алма 32:26–34. Зрештою, Бог хоче, аби ми здобували істину “рядок за рядком, приписання за приписанням”, поки ми не збагнемо всього (див. Приповісті 28:5; 2 Нефій 28:30; Учення і Завіти 88:67; 93:28).

  29. Див. 1 Івана 1:9–10; 2:1–2.

  30. Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Ніщо так не звільняє, не облагороджує і не є таким поворотним у нашому індивідуальному розвитку, як регулярна, щоденна зосередженість на покаянні. Покаяння — це не подія, це — процес. Це ключ до щастя і відчуття спокою. У поєднанні з вірою, покаяння дає нам можливість відчути силу Спокути Ісуса Христа” (“Ми можемо чинити краще і бути кращими”, Ліягона, трав. 2019, с. 67).

  31. Я не знаю всіх причин, з яких Бог утримує від нас певні вічні істини, але старійшина Орсон Ф. Вітні висловив таку цікаву думку: “Це благословення — вірити, не бачивши, оскільки вияв віри сприяє духовному зростанню, яке є однією з найбільших цілей земного існування людини; у той же час знання, поглинаючи віру, заважає її прояву і гальмує той процес зростання. “Знання — це сила”, і все необхідно пізнати, але в належний час. Однак передчасне знання — знання в неналежний час — є фатальним як для розвитку, так і для щастя (“The Divinity of Jesus Christ”, Improvement Era, Jan. 1926, 222; див. також Liahona, Dec. 2003, 14–15).

  32. Див. Учення і Завіти 76:5–10. Господь також дав таку пораду Гайруму Сміту: “Не прагни проголошувати Моє слово, але спочатку прагни отримати Моє слово… Зберігай [спокій і] вивчай Моє слово” (Учення і Завіти 11:21–22). Пророк Алма показує приклад того, як чинити, коли є питання, на які немає відповіді: “Ці таємниці ще не повністю відомі мені; тому я стримаю себе” (Aлма 37:11). Він також пояснює своєму синові Коріантону, що “є багато таємниць, що зберігаються, про які ніхто не знає, крім самого Бога” (Алма 40:3). Мене також зміцнює відповідь Нефія, який стикнувся із запитанням, на яке не міг знайти відповіді: “Я знаю, що [Бог] любить Своїх дітей; проте я не знаю значення усього цього” (1 Нефій 11:17).

  33. Так само й культурні традиції не є доктриною або політикою. Вони можуть бути корисними, якщо допомагають нам дотримуватися доктрини й політики; але вони також можуть стати на заваді духовному зростанню, якщо не основуються на істинних принципах. Нам слід уникати традицій, які не зміцнюють нашу віру в Ісуса Христа і не допомагають просуватися до вічного життя.

  34. Див. Учення і Завіти 15:5; 88:77–78.

  35. Див. Учення і Завіти 50:21–23.

  36. Aдаптовано з документа “Principles for Ensuring Doctrinal Purity”, затвердженого Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів у лютому 2023 р.

  37. Див. 1 Нефій 15:14. Господь дав настанову Своїм служителям не зосереджуватися на доктринах або концепціях, які не є основоположними в Його євангелії: “І не говори про доктрини, а проголошуй покаяння і віру в Спасителя, і відпущення гріхів хрищенням і вогнем, так, саме Святим Духом” (Учення і Завіти 19:31).

    Старійшина Ніл Л. Андерсен пояснював: “Давайте зосереджуватися на Спасителі Ісусі Христі й дарі Його викупительної жертви. Це не означає, що ми не можемо розповісти про випадок з особистого життя або поділитися думками, які почули від інших людей. Ми можемо говорити про сім’ї або служіння, або храми, або нещодавню місію, однак усе… має вказувати на Господа Ісуса Христа” (“Ми говоримо про Христа”, Ліягона, лист. 2020, сс. 89–90).

  38. Див. Учення і Завіти 28:2–3, 8. Пророк Алма дав настанову тим, кого було призначено проповідувати євангелію “навчати нічому іншому, окрім того, чому він навчав, і що промовлялося вустами святих пророків” (Moсія 18:19).

    Президент Генрі Б. Айрінг проголосив: “Ми маємо навчати фундаментальних доктрин Церкви, як вони містяться в Головних трудах і вченнях пророків, обов’язком яких було проголошувати доктрину” (“The Lord Will Multiply the Harvest” [evening with a General Authority, Feb. 6, 1998], in Teaching Seminary: Preservice Readings [2004], 96).

    Старійшина Д. Тодд Крістофферсон свідчив, що “в Церкві сьогодні, так само, як і в давнину, встановлення вчення Христа або виправлення доктринальних відхилень є справою божественного одкровення, яке дається тим, кого Господь обдарував апостольською владою” (“Учення Христа”, с. 86).

  39. Див. 2 Коринтянам 13:1; 2 Нефій 11:3; Eтер 5:4; Учення і Завіти 6:28. Старійшина Ніл Л. Андерсен зазначав: “Дехто ставить свою віру під сумнів, коли знаходить висловлювання провідника Церкви, сказане десятки років тому, яке, здається, не відповідає нашій доктрині. Існує важливий принцип, який лежить в основі доктрини Церкви. Доктрина викладається всіма 15-ма членами Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох. Її не приховано у неясному висловлюванні з однієї промови. Істинні принципи викладаються часто і багатьма. Нашу доктрину знайти не важко” (“Випробування вашої віри”, Ліягона, лист. 2012, с. 41).

    Старійшина Д. Тодд Крістофферсон також навчав: “Слід пам’ятати, що не кожне твердження, зроблене провідником Церкви у минулому чи зараз, обов’язково є доктриною. Узагалі в Церкві прийнято розуміти, що твердження, зроблене одним провідником під час якогось виступу, часто є особистою, нехай і виваженою думкою, й не претендує на те, щоб бути чимось офіційним або обов’язковим для всієї Церкви” (“Учення Христа”, с. 88).

  40. Див. 3 Нефій 11:32, 40. Президент Гордон Б. Хінклі сказав: “Я вже говорив раніше про важливість дотримання доктрини Церкви в чистоті… Мене це непокоїть. Невеличкі відхилення в доктринальному вченні можуть призводити до великої та лихої брехні” (Teachings of Gordon B. Hinckley [1997], 620).

    Президент Даллін Х. Оукс застерігав, що деякі люди “вибирають кілька речень з учення пророка і використовують їх на підтримку своїх політичних переконань або інших особистих цілей… Виривати слова пророка для підтримки особистих поглядів, політичних, фінансових чи інших переконань означає намагатися маніпулювати пророком, а не іти за ним” (“Our Strengths Can Become Our Downfall” [Brigham Young University fireside, June 7, 1992], 7, speeches.byu.edu)

    Президент Генрі Б. Айрінг застерігав: “Учення набуває силу тоді, коли Святий Дух підтверджує його істинність… Оскільки нам потрібна підтримка Святого Духа, то слід бути завбачливими та обережними й не виходити за рамки істинного вчення. Святий Дух є Духом істини. Ми відчуваємо Його, якщо не вдаємося до здогадок і особистих тлумачень. Іноді цього важко уникнути. Виникає спокуса вдатися до чогось новенького або сенсаційного. Але Святий Дух буде нашим напарником, лише якщо ми старанно навчаємо істинній доктрині. Один з найпевніших способів уникнути навіть натяку на хибну доктрину — це прийняти рішення викладати з простотою. Такою простотою досягається безпека, і при цьому майже нічого не втрачається” (“The Power of Teaching Doctrine”, Liahona, July 1999, 86).

    Старійшина Дейл Г. Ренлунд навчав: “Прагнення до глибшого пізнання є важливою складовою нашого духовного розвитку, але, будь ласка, будьте обережними. Припущення не можуть замінити одкровення. Здогадки не приведуть до більшого духовного знання, але можуть вести нас до обману або відвернути нашу увагу від того, що вже було відкрито” (“Ваша божественна природа і вічна доля”, Ліягона, трав. 2022, с. 70).

  41. Див. Матвій 23:23. Президент Джозеф Ф. Сміт застерігав: “Дуже немудро брати фрагмент істини і ставитися до нього так, нібито він є чимось цілим… Усі дані через одкровення принципи євангелії Ісуса Христа є необхідними і важливими в плані спасіння”. Далі він пояснював: “Це не є хорошою політикою і не є мудрою доктриною: узяти один з цих фрагментів, виокремити його з цілого плану євангельської істини, приділяти йому всю увагу і покладатися лише на нього в нашому спасінні й розвитку… Вони всі необхідні” (Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 122).

    Старійшина Ніл А. Максвелл пояснював: “Євангельські принципи… необхідно синхронізувати. Якщо їх розділити і відокремити один від одного, тоді людська інтерпретація і застосування цих принципів можуть бути непередбачуваними. Любов, якщо її не обмежувати сьомою заповіддю, може стати похітливою. Похвальна відданість п’ятій заповіді — шануванню батьків — якщо її не обмежувати першою заповіддю — може призвести до безумовної вірності батькам, що зійшли на манівці, а не Богові… Навіть терпіння необхідно врівноважувати, “докоряючи вимогливо в належний час, коли спонукає Святий Дух [Учення і Завіти 121:43]” (“Behold, the Enemy Is Combined”, Ensign, May 1993, 78–79).

    Президент Меріон Дж. Ромні пояснював: “Дослідження [Писань] з метою виявлення того, чого вони навчають згідно із заповіддю Ісуса, — це протилежне тому, щоб прискіпливо шукати уривки, які можна використати для підтримки заздалегідь визначеного висновку” (“Records of Great Worth”, Ensign, Sept. 1980, 3).

  42. Див. 1 Коринтянам 2:4; Мороній 6:9. Старійшина Джеффрі Р. Холланд наголошує на потребі навчати євангелії Ісуса Христа в такий спосіб, що, за допомогою Святого Духа, веде до духовного зміцнення: “Жодній пораді, даній Церкві, Господь не приділяв такої уваги, як тій, що ми повинні навчати євангелії “Духом, саме Втішителем, Якого було послано, щоб навчати істині”. Чи ми навчаємо євангелії “Духом істини”? — запитував Він. Чи ми навчаємо “якимось іншим шляхом? І якщо це відбувається якимось іншим шляхом, це не від Бога” [Учення і Завіти 50:14, 17–18]… Жодне вічне навчання не відбудеться без того оживлення, яке йде від Духа з небес… Саме цього й хочуть наші члени Церкви… Вони бажають зміцнити свою віру і оновити свою надію. Вони бажають, якщо підсумувати, насичуватися добрим словом Бога, щоби сили небесні зміцнили їх” (“A Teacher Come from God”, Ensign, May 1998, 26).

  43. Див. Алма 13:23. Кажучи про Небесного Батька, Президент Рассел М. Нельсон свідчив: “Він спілкується з нами просто, тихо і з такою вражаючою ясністю, що ми не можемо зрозуміти Його неправильно” (“Слухайте Його”, Ліягона, трав. 2020, с. 89).

  44. Див. Псалми 25 (26):3; Римлянам 13:10; 1 Коринтянам 13:1–8; 1 Івана 3:18.

  45. Див. Псалми 39 (40):11.

  46. Див. Римлянам 8:16.

  47. Див. 1 Самуїлова 2:3; Maтвій 6:8; 2 Нефій 2:24; 9:20.

  48. Див. Буття 17:1; Єремія 32:17; 1 Нефій 7:12; Aлма 26:35.

  49. Див. Єремія 31:3; 1 Івана 4:7–10; Aлма 26:37.

  50. Див. 2 Нефій 9; Учення і Завіти 20:17–31; Moйсей 6:52–62.

  51. Див. Іван 3:16; 1 Івана 4:9–10.

  52. Див. Іван 8:29; 3 Нефій 27:13.

  53. Див. Іван 15:12; 1 Івана 3:11.

  54. Див. Лука 22:39–46.

  55. Див. Іван 19:16–30.

  56. Див. Іван 20:1–18.

  57. Див. 1 Коринтянам 15:20–22; Moсія 15:20–24; 16:7–9; Учення і Завіти 76:16–17.

  58. Див. Дії 11:17–18; 1 Tимофію 1:14–16; Aлма 34:8–10; Moроній 6:2–3, 8; Учення і Завіти 19:13–19.

  59. Див. Maтвій 11:28–30; 2 Коринтянам 12:7–10; Филип’янам 4:13; Aлма 26:11–13.

  60. Див. Матвій 16:18–19; Eфесянам 2:20.

  61. Див. Матвій 24:24; Дії 20:28–30.

  62. Див. Учення і Завіти 20:1–4; 21:1–7; 27:12; 110; 135:3; Джозеф Сміт — Історія 1:1–20.

  63. Див. Учення і Завіти 1:14, 38; 43:1–7; 107:91–92.