Випробування вашої віри
Старійшина Ніл Л. Андерсен
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Подібно до того, як під дією сильного вогню залізо перетворюється на сталь, коли ми залишаємося вірними під час важкого випробування нашої віри, ми духовно очищуємося і зміцнюємося.
Десять років тому, коли ми з моєю дружиною Кеті жили в Сан-Паулу, Бразилія, президент Девід Мерріот головував над Бразильською місією Сан-Паулу Інтерлагос. Він зі своєю дружиною Нілл та їхніми синами Уіллом, Уеслі та Трейсом жили по сусідству з нами. Вони залишили свій дім, свій бізнес і багатьох родичів, щоб відгукнутися на покликання пророка служити на місії.
Одного дня президент Мерріот зателефонував мені. Їхню дорогоцінну, праведну 21-річну дочку, Джорджію, студентку останнього курсу гри на скрипці в Університеті штату Індіана, збила вантажівка, коли та їхала на велосипеді додому після церковних зборів. По першим даним Джорджія почувала себе наче непогано. Але за кілька годин її стан значно погіршився.
Сім’я й друзі почали поститися й молитися, щоб з Джорджією сталося чудо. Вночі її мати відлетіла з Бразилії. По прибутті наступного дня в Індіану, її зустріли її старші діти, які обійняли її й зі сльозами на очах пояснили, що вони були з Джорджією, коли та померла.
Я спостерігав за сім’єю Мерріот в період цього випробування і в наступні місяці й роки. Вони плакали, вони молилися, вони говорили про Джорджію, вони відчували безмірні біль і смуток, але їхня віра залишалася непохитною. Під час ранкової сесії ми чули про подібне виявлення віри в житті прекрасних сімей Боуен і Уілбергер1.
Дар віри—це безцінний духовний дар. Ісус молився: “Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти його”2.
Наша віра зосереджена на Богові, нашому Батькові, і на Його Сині, Ісусі Христі, нашому Спасителі і Викупителі. Вона підтримується нашим знанням про те, що повноту євангелії було відновлено на землі, що Книга Мормона є словом Бога, і що пророк і апостоли сьогодні тримають ключі священства. Ми зберігаємо нашу віру, як скарб, ми докладаємо зусиль, щоб вона зміцнилася, і молимося про це та робимо все, що в наших силах, щоб захистити й убезпечити нашу віру.
Апостол Петро дав визначення випробуванню, яке він назвав “досвідченням вашої віри”3. Він сам пройшов крізь це випробування. Пригадайте слова Ісуса:
“Симоне, … сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя”4.
Пізніше Петро заохочував інших: “Не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немовби чужому випадку для вас”5.
Ці важкі випробування призначені для того, щоб укріпити вас, але потенційно вони здатні послабити або навіть і знищити вашу довіру до Сина Бога і зменшити вашу рішучість дотримуватися даних Йому вами обіцянь. Часто ці випробування є замаскованими, що ускладнює їх виявлення. Вони починаються в наших слабкостях, в наших уразливих і чутливих місцях, або в тому, що є найбільш важливим для нас. Однак справжнім, хоча й переборним для людини випробуванням, може бути вкрай важке випробування іншої людини.
Як залишатися “стійкими і непохитними”6 під час випробування віри? Ви вдаєтеся до тих самих дій, які допомогли вам побудувати серцевину вашої віри—ви виявляєте віру в Христа, ви молитеся, ви розмірковуєте над Писаннями, ви каєтеся, виконуєте заповіді і служите іншим.
Коли ви стикаєтеся з випробуванням віри—щоб ви не робили, ви не повинні відходити від Церкви! Віддалитися під час випробування віри від царства Бога—це те саме, що вийти з безпечного підвального приміщення у той момент, коли ви побачите, як наближається торнадо.
Апостол Павло сказав: “Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”7. Саме у стінах Церкви ми захищаємо свою віру. Зустрічаючись з іншими, хто вірує, ми молимося і отримуємо відповіді на наші молитви, ми поклоняємося через музику, ділимося свідченням про Спасителя, служимо одне одному і відчуваємо Дух Господа. Ми причащаємося, отримуємо благословення священства і відвідуємо храм. Господь проголосив: “У … обрядах явлена сила божественності”8. Коли ваша віра випробовується—залишайтеся у безпечному колі домашніх для Бога. Для вас тут завжди є місце. Жодне випробування не є настільки важким, щоб ми не подолали його разом9.
Президент Томас С. Монсон сказав: “Швидко видозмінюється й моральний компас суспільства. Поведінк[у], яка колись вважалася недоречною й аморальною, тепер … багато людей вважає … прийнятною”10.
В Церкві є багато неодруженої молоді, чия юність вже давно позаду. І хоча вони не так уявляли собі своє теперішнє життя, вони виконують закон цнотливості11. Це може бути випробуванням їхньої віри. Я висловлюю свою глибоку повагу й захоплення цим учням Христа.
“Бог заповідав, аби священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”12. У Новому Завіті Спаситель підняв планку моральних норм Своїм послідовникам, коли проголосив: “Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”13. Він учив нас не засуджувати інших, однак не боявся говорити прямо: “Іди,—казав Він,—але більше не гріши”14.
У нашої сім’ї є друг. Можливо ви знаєте когось, хто схожий на неї, або, може бути, ви самі схожі на неї. Будучи завжди вірною, вона чудово служить в Церкві, нею захоплюються на роботі, палко люблять в сім’ї, та попри прагнення вийти заміж і мати дітей, вона залишається незаміжньою. “Я прийняла рішення,—каже вона,—покластися … на Ісуса Христа. Те, що я часто відвідую храм, допомагає мені краще зосереджуватися на вічних цілях. Храм нагадує мені, що мене ніколи не залишають одну. Я вірю, … що жодного … благословення не буде утримано, … якщо я … залишатимуся вірною своїм завітам, зокрема, дотримуватися закону цнотливості”15.
Наш інший друг чудово відслужив на місії і старанно навчався після цього. Він сподівався обзавестися сім’єю. Його випробування віри: потяг до осіб тієї ж статі. Недавно він написав мені: “В моєму патріаршому благословенні міститься обіцяння, що одного дня у мене буде власна сім’я. … У цьому житті, чи в іншому, я [не] знаю. … Однак я точно знаю, що не хочу робити нічого, що поставило б під загрозу отримання обіцяних Богом обіцянь мені і моїм майбутнім нащадкам. … Життя [за законом цнотливості]—це випробування, але, чи не прийшли ми на землю для того, щоб мати випробування і показати Богу нашу любов і повагу … через дотримання Його заповідей? Я був благословенний хорошим здоров’ям, євангелією, люблячими рідними і вірними друзями. Я вдячний за всі свої благословення”16.
Світ заперечує: “Як ви можете просити так багато?” Господь відповідає:
“Ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги. …
Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої—за ваші думки”17.
Ці два послідовники Христа і десятки тисяч, подібних до них, відчули обіцяння Спасителя: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається”18.
А ось ще одне поширене випробування. Завжди знаходилися люди, які воліли зганьбити Церкву і знищити віру. Сьогодні вони використовують Інтернет.
Деяка інформація про Церкву, якою б вона переконливою не здавалася, є просто неправдивою. Пам’ятаю, як у 1985 році в мій робочий кабінет у Флориді увійшов колега по роботі. У нього в руках була стаття з журналу Time із заголовком “Challenging Mormonism’s Roots (Оспорення основ мормонізму)”. В ній говорилося про недавно знайдений лист, нібито написаний Мартіном Гаррісом, зміст якого суперечив розповіді Джозефа Сміта про знаходження пластин Книги Мормона19.
Мій колега спитав мене, чи знищить ця нова інформація мормонську церкву. В статті наводилася цитата слів чоловіка, який говорив, що залишає Церкву через цей документ. Пізніше доповідалося й про інших людей, які залишили Церкву20. Я переконаний, що то було випробуванням їхньої віри.
Кілька місяців потому, експерти виявили (і підроблювач у цьому зізнався), що той лист від початку до кінця був підробкою. Я пригадую, як дуже сподівався, що ті, хто залишив Церкву через цей обман, зможуть знайти дорогу назад.
Дехто ставить свою віру під сумнів, коли знаходить висловлювання провідника Церкви, сказане десятки років тому, яке, здається, не відповідає нашій доктрині. Існує важливий принцип, який лежить в основі доктрини Церкви. Доктрина викладається всіма 15-ма членами Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох. Її не приховано у неясному висловлюванні з однієї промови. Істинні принципи викладаються часто і багатьма. Нашу доктрину знайти не важко.
Провідники Церкви є чесними, але недосконалими людьми. Пригадайте слова Моронія: “Не звинувачуйте мене через мою недосконалість, ані мого батька …; але краще складіть подяку Богові за те, що Він явив вам наші недосконалості, щоб ви могли навчитися бути мудрішими за нас”21.
Джозеф Сміт сказав: “Я ніколи не казав вам, що я досконалий; але в одкровеннях … немає помилок”22. Чудеса Бога в історії й долі Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів стануть зрозумілим лише, якщо подивитися на них крізь призму духовного дослідження. Президент Езра Тефт Бенсон сказав: “Кожна людина зрештою має покластися на віру, і тоді вона повинна встояти”23. Не дивуйтеся, якщо це станеться з вами!
За визначенням, випробування—випробовують. Можливо будуть: біль, збентеження, безсонні ночі та мокрі від сліз подушки. Але наші випробування не повинні приводити до духовної смерті. Вони не повинні відводити нас від наших завітів або від домашніх для Бога.
“Пам’ятайте, … що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”24.
Подібно до того, як під дією сильного вогню залізо перетворюється на сталь, коли ми залишаємося вірними під час важкого випробування нашої віри, ми духовно очищуємося і зміцнюємося.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон пояснив, про що він дізнався завдяки особистому випробуванню: “І хоча тоді мені було нелегко, коли зараз я озираюся назад, моє серце сповнюється вдячності за те, що мої проблеми не вирішувалися миттєво. Той факт, що я був змушений звертатися до Бога по допомогу майже щодня протягом довгих років, навчив мене, як справді молитися і отримувати відповіді на молитву, а також навчив мене вірі в Бога на практиці. Я пізнав мого Спасителя і мого Небесного Батька у такий спосіб і такою мірою, як не міг би пізнати інакше, або це могло зайняти набагато більше часу. … Я навчився довіряти Господу всім своїм серцем. Я навчився ходити з Ним кожного дня”25.
Петро сказав, що цей досвід є “дорогоцінніш[им] за золото”26. Пророк Мороній додав, що доказ прийде після того, як буде “випробувано вашу віру”27.
Я почав з історії про сім’ю Мерріот. Минулого тижня ми з Кеті приєдналися до них біля могили Джорджії. Минуло десять років. Члени сім’ї і друзі говорили про свою любов до Джорджії і згадували її. Там були білі, наповнені гелієм, кульки, щоб вшанувати її життя. Зі сльозами на очах, мати Джорджії з ніжністю говорила про те, як зростали її віра і розуміння, а батько Джорджії тихо розповів мені про отриманий ним в обіцянні “доказ”.
Разом з вірою приходять випробування віри, які зміцнюють віру. Втішливе запевнення Господа пророку Джозефу Сміту також є обіцянням і вам в часи випробування вашої віри. Ці слова звернені до кожного з нас: “Тримайся, … не бійся, … бо Бог буде з тобою на віки вічні”28. Про це я складаю своє священне свідчення в ім’я Ісуса Христа, амінь.