Вірою все здійснюється

Старійшина Маркус Б. Неш

Сімдесятник

Віра допоможе нам безпечно піднятися євангельською стежкою, здолати всі випробування смертного життя і повернутися в дивовижної краси присутність нашого Небесного Батька.

Не так давно кілька членів нашої сім’ї Неш піднялися на верхівку гори Уайна-Пікчу—високий пік, який прилягає до стародавніх руїн міста інків Мачу-Пікчу в горах Перу. Це був дуже крутий підйом; ми бачили такий вид, від якого перехоплювало подих; а ще—раптові обриви. На жаль, деякі мандрівники втратили життя, коли падали з тієї вузької крутої стежки. Відтоді, щоб уникнути цих трагедій, до суцільної скелі вздовж схилу гори Уайна-Пікчу були прикріплені міцні троси. Ми трималися за ці троси під час підйому і завдяки їм змогли безпечно дістатися верхівки, звідки відкривався неймовірний краєвид!

Як і дорога на Уайна-Пікчу, наша земна подорож є крутим і важким підйомом, для успішного сходження яким потрібна допомога нашого Небесного Батька. З цієї причини Він встановив принципи і обряди євангелії, щоб привести нас до Спасителя і Його рятівної сили¹. Перший з цих принципів—віра в Господа Ісуса Христа². Вона схожа на троси на Уайна-Пікчу: якщо віра міцно і надійно прикріплена до “каменя нашого Викупителя”³, вона допоможе нам безпечно піднятися євангельською стежкою, здолати всі випробування смертного життя⁴ і повернутися в дивовижної краси присутність нашого Небесного Батька. Все здійснюється вірою⁵.

Віра є принципом як дії, так і сили⁶. Вона “не означає мати досконалі знання про щось; тому, якщо [ми маємо] віру, [ми] сподіваємося на те, чого не видно, але що є істинним”⁷. Вона є впевненістю⁸ від Духа і з’являється через пізнання, яке в свою чергу спонукає нас до дії⁹: до наслідування прикладу Спасителя, до молитви і дотримання Його заповідей, навіть у часи жертвування і випробувань¹⁰. Віра приносить нам силу Господню, яка—серед іншого—проявляється надією на все добре¹¹; чудесами, які підтверджують нашу віру¹² та божественним захистом у духовних і мирських справах¹³.

Життя Енн Роулі, жінки-піонерки з ранньої доби Церкви, демонструє те, яке добро несе в наше життя вияв віри. Вдова з Англії, сестра Роулі виявила свою віру тим, що відгукнулася на заклик пророка збиратися в Сіоні. Вона була членом групи з ручними візками на чолі з Уіллі, яка в дорозі потрапила в глибокі снігові замети восени 1856 року. Дійшло до того, що семеро її дітей в буквальному розумінні були виснажені від голоду. Вона писала: “Мені було боляче дивитися на своїх дітей, які голодували. … Ставало темно, а на вечерю нічого не було. Я попросила про Божу допомогу, як я завжди робила. Я стала навколішки і згадала про два черстві сухаря, які … залишилися з подорожі морем. Вони були невеличкими і такими твердими, що їх не можна було розламати. Звичайно, цього було недостатньо, щоб нагодувати 8 людей, але ж і 5 буханок та 2 риб було недостатньо, щоб нагодувати 5000 людей. Та завдяки диву Ісус це зробив. Значить, з Божою допомогою немає нічого неможливого. Я знайшла сухарі і поклала їх у чавунну каструлю, залила водою і попросила про Боже благословення. Тоді я накрила каструлю кришкою і поставила на вогонь. Коли трохи згодом я підняла кришку, то побачила, що в каструлі було повно їжі. Ми сім’єю стали на коліна і подякували Богу за Його благодать. Того вечора моя сім’я мала достатньо їжі”¹⁴.

Енн Роулі жила за євангелією, приносячи велику особисту жертву. Вона потребувала допомоги і попросила її в молитві. Завдяки своїй вірі вона була сповнена надії і дивовижним чином одержала їжу для своєї сім’ї. Господь також благословив її силою терпіння “у вірі до кінця”¹⁵, яка має вічне значення. Незважаючи на непевне майбутнє, вона не запитувала, як вона буде годувати своїх дітей наступного дня; натомість вона терпляче покладалася на Господа¹⁶ і просувалася вперед з надією—саме так, як співається у прекрасному гімні:

О Ясне Світло, променем Своїм Веди мене!
Чорніє ніч, далеко рідний дім; Веди мене!
Я не прошу видінь небесних слав,
Світи, щоб я ішов і не упав17.

Ми також можемо виявляти таку віру в Господа, вірити і довіряти, що наш дорогий і незмінний Бог¹⁸ благословить нас Своєю дивовижною силою, яка відповідатиме нашим обставинам і Його розкладу. Тоді ми також побачимо прояв руки Бога в нашому житті.

Господь заповідає нам: візьміть “щит віри, яким ви зможете погасити всі вогненні стріли злочестивих”¹⁹. Сатана буде використовувати такі знаряддя, як сумніви, страх або гріх, щоб спокусити нас облишити віру і втратити захист, який вона пропонує. Розглянемо ж окремо кожен із цих викликів, спрямованих проти віри, щоб ми могли розпізнати спокуси ворога і не зважати на них²⁰.

По-перше, зневіра в Господа чи Його євангелію спричинить наш опір Духові Бога²¹. Господня протиотрута для сумнівів є простою. Як проголосив цар Веніямин: “Віруйте в Бога; віруйте, що Він є, і що Він створив усе, і на небесах, і на землі; віруйте, що Він має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі; віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти”²².

Якщо через зневіру або сумніви ваша віра починає хитатися, пам’ятайте, що навіть давні апостоли благали Господа: “Додай Ти нам віри”²³. Тримаючи в голові те, що віра і обмірковування є необхідними напарниками, подумайте над такою аналогією: віра і обмірковування—як два крила літака. Обидва важливі для підтримки польоту. Якщо, на ваш погляд, здається, що обмірковування суперечить вірі, зупиніться на мить і згадайте, що наше бачення є надто обмеженим у порівнянні з баченням Господа²⁴. Не відкидайте віру, як ви б не від’єднували крило від літака в польоті. Натомість зрощуйте насіння віри і дозвольте надії, яка є її похідною, стати якорем вашої душі—і вашого обмірковування²⁵. Саме тому нам заповідано “шукати старанно … через навчання і також через віру”²⁶. Пам’ятайте: віра передує чудесам і спричиняє чудеса, щодо яких у нас немає прямого пояснення на основі власного досвіду, як, зокрема, появі повної каструлі їжі з двох маленьких сухариків або простому терпінню у вірі всупереч усім негараздам²⁷.

По-друге, страх відволікає нас від віри в Спасителя і підриває її. Якось уночі під час шторму апостол Петро дивився на Господа і йшов по воді—доки не відвернув свій погляд і, “бачачи велику бурю, злякався”, а тоді почав потопати в штормовому морі²⁸. Він міг би продовжувати йти, якби не злякався! Замість того, щоб перейматися в нашому житті шаленим вітром і хвилями та боятися їх, Господь запрошує нас: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”²⁹.

По-третє, гріх послаблює присутність Духа в нашому житті, а без Святого Духа нам бракуватиме духовної витримки, на яку б ми спиралися і виявляли віру. Найкраще виявляти нашу віру в тому, щоб “не торкатися злого дару, ані чогось нечистого”³⁰ та бути “старанними у дотриманні всіх … заповідей, щоб … ваша віра не підвела вас, і щоб ваші вороги не перемогли вас”³¹. Якщо гріх заплямував ваше життя, я запрошую вас виявити “віру в покаяння”³², і Спаситель, завдяки Спокуті, очистить і зцілить ваше життя.

Брати і сестри, Господь, згідно з нашою вірою, виконає Свої обіцяння і допомагатиме нам долати всі щоденні труднощі³³. Він робив це для Енн Роулі і зробив це для Свого народу в усіх країнах, в усі часи і в усіх поколіннях. Завдяки тому, що Він—“Бог чудес” і “не змінюється”, Він благословить кожного з нас надією, захистом і силою згідно з нашою вірою в Нього³⁴. Непохитна віра в Ісуса Христа—як троси на стежці гори Уайна-Пікчу—закріпить нас і дорогих нам людей до “каменя нашого Викупителя” і Його незрівнянної сили спасати³⁵.

Президент Томас С. Монсон сказав: “Майбутнє таке ж яскраве, як і ваша віра”³⁶. Я свідчу про цю величну обнадійливу істину і запрошую кожного з нас непохитно просуватися вперед з вірою в Господа, “без жодного сумніву”³⁷. Я знаю, що Спаситель живий, Він є “творцем і виконавцем [нашої] віри”³⁸ та “тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”³⁹. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.