Господь вас не забув
Лінда Ш. Рівз
Другий радник у генеральному президентстві Товариства допомоги
Наш Небесний Батько і наш Спаситель, Ісус Христос, знають і люблять нас. … Ми можемо відчути Їхню любов і співчуття у наших стражданнях.
Зустрічаючись із сестрами по всьому світу, ми вражені силою ваших свідчень. Багато хто з вас належить до першого чи другого покоління членів Церкви. Ми бачимо багато сестер, які служать у багатьох покликаннях, подорожують на великі відстані, щоб відвідати церкву, і жертвують, щоб укласти священні храмові завіти і дотримуватися їх. Ми шануємо вас. Ви піонери Господа у наші дні!
Недавно ми з моїм чоловіком Мелом познайомилися з гідом-волонтером по імені Моллі Лентал, коли відвідували музей в Австралії. Ми дізналися, що у Моллі, чудової жінки віком за 70, немає дітей і вона ніколи не виходила заміж. Вона була єдиною дитиною своїх батьків, які вже багато років як померли. Її найближчими родичами були два кузени, що жили на іншому континенті. Раптом мене охопив Дух, Який засвідчив мені майже так, наче до мене промовляв Небесний Батько: “Моллі не самотня! Моллі—Моя дочка! Я її Батько! Вона дуже важлива дочка в Моїй сім’ї і вона ніколи не сама!”
Одна з моїх улюблених історій із життя Спасителя—це історія про Лазаря. В Писаннях сказано, що “Ісус любив Марту, і сестру її [Марію], і [їхнього брата] Лазаря”1. Ісусу передали, що Лазар дуже захворів, але Ісус не прийшов негайно; Він затримався ще на два дні, кажучи, що “ця недуга … на Божу славу,—щоб Син Божий прославився нею”2.
Почувши, що Ісус мав прийти, Марфа “побігла зустріти Його”3, і розповіла Йому про те, що сталося. Лазар “чотири вже дні … у гробі”4. Горюючи, Марфа побігла додому, щоб сказати Марії про прихід Господа5. Пригнічена горем Марія підбігла до Ісуса, впала біля Його ніг і заплакала6.
Нам сказано, що “Ісус, як побачив, що плаче [Марія], … то в дусі розжалобився та й зворушився Сам”, і запитав, де його поклали.
“Говорять Йому: Іди Господи, та подивися!”7
Потім ми читаємо слова, які в Писаннях є одними з найбільш жалісливих і сповнених любові: “І закапали сльози Ісусові”8.
Апостол Джеймс Е. Талмейдж написав: “Вигляд двох жінок, яких так сильно охопило горе … змусив Ісуса страждати [разом з ними], і тому він у дусі розжалобився і був глибоко схвильований”9. Цей випадок свідчить про жалість, співчуття і любов, які наш Спаситель, і наш Небесний Батько відчувають до кожного з нас кожного разу, коли нас обтяжують страждання, гріх, лихо та болі життя.
Дорогі сестри, наш Небесний Батько і наш Спаситель, Ісус Христос, знають і люблять нас. Вони знають, коли ми відчуваємо біль чи страждання будь-якого роду. Вони не кажуть: “Нічого страшного, що ти зараз відчуваєш цей біль, бо дуже скоро усе поверне на краще. Ти будеш зцілена чи твій чоловік знайде роботу, чи твоя заблудла дитина повернеться”. Вони відчувають глибину нашого страждання, і ми можемо відчути Їхню любов і співчуття у наших стражданнях.
Алма свідчив:
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.
І Він візьме на себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, … щоб Він міг знати, … як допомогти Своєму народові в його недугах”10.
Коли ми цікавимося, чи знає нас Спаситель і наш Небесний Батько, або наскільки добре Вони знають нас особисто, ми можемо згадати слова Спасителя, сказані Оліверу Каудері:
“Якщо ти бажаєш додаткового свідчення, розкинь розумом про ту ніч, коли ти волав до Мене у своєму серці, щоб ти міг знати про істинність цього”11.
Раніше Спаситель казав йому, що “нема нікого, крім Бога, хто б знав твої думки й наміри твого серця”12.
Спаситель нагадав Оліверу, що Він знав кожну подробицю тієї молитви благання—і пам’ятав—і той момент, і ту ніч.
Багато років тому мій чоловік сильно захворів на рідкісне захворювання. Проходили тижні, і по мірі того, як його хвороба загострювалась, зростало й моє переконання, що він помирав. Я ні з ким не ділилася своїми страхами. У нас була велика молода сім’я і вічний шлюб, в якому була любов, і думка про втрату мого чоловіка і необхідність самій ростити своїх дітей наповнювала мене самотністю, відчаєм і навіть гнівом. Мені соромно визнати, що я відійшла від мого Небесного Батька. Я не молилася днями; я припинила планувати; я плакала. Зрештою я усвідомила, що не зможу витримати це сама.
Вперше за багато днів я стала на коліна і вилила своє серце моєму Небесному Батькові, молячи про прощення за відхід від Нього, розповідаючи Йому про найглибші почуття свого серця, і зрештою волаючи, що якщо Він хотів від мене саме цього, я це зроблю. Я знала, що у Нього має бути план для нашого життя.
І у той час, як я продовжувала на колінах виливати своє серце, мене охопило найприємніше і найспокійніше почуття любові. Відчуття було таке, наче мене вкрили ковдрою любові. Я наче відчувала слова Небесного Батька, як Він промовляє: “Це все, що Мені треба було знати”. Я вирішила, що ніколи більше не відвернуся від Нього. Поступово і чудесним способом стан здоров’я мого чоловіка став покращуватися, доки він не одужав зовсім.
Багато років потому ми з чоловіком стояли на колінах біля нашої 17-річної доньки і благали в молитві, щоб вона жила. На цей раз відповідь була—ні, але те саме відчуття любові і спокою, який наш Спаситель пообіцяв нам, було таким же сильним, і ми знали, що навіть хоча Небесний Батько і кликав її додому, усе буде добре. Ми пізнали, що означає—покласти свої тягарі на Господа, знати, що Він любить нас, і має до нас співчуття у наших стражданнях і нашому болі.
Один з найчудовіших моментів Книги Мормона, пов’язаних із стосунками батька і сина,—це свідчення Алми молодшого своєму сину Геламану. Алма описував “невимовний жах”, який він відчув, коли уявив свій прихід у присутність Бога, щоб бути судимим за свої численні гріхи. Відчуваючи тягар усіх своїх гріхів протягом трьох днів і трьох ночей, він покаявся і молив Спасителя змилостивитися над ним. Він описав Геламану “гостру і солодку” радість від того, що його “більше не мучила згадка” про його гріхи. Замість відчуття “невимовного жаху” від думки про появу перед троном Бога, Алма побачив видіння “Бога, Який сидів на Своєму престолі”, і проголосив: “моя душа палко бажала бути там”13.
Чи не такими є наші почуття, мої дорогі сестри, коли ми каємося й обдумуємо любов, милість і вдячність, які ми відчуваємо до нашого Небесного Батька і нашого Спасителя—що ми також “палко бажаємо бути там” і знову відчути обійми Їхніх люблячих рук?
Так само, як Господь свідчив мені, що Він не забув Свою дорогоцінну дочку Моллі Лентал, я свідчу, що Він не забув вас! Якими б не були ваші гріх, слабкість чи біль, через які б випробування чи боротьбу ви не проходили, Він знає і розуміє все, саме у ці моменти. Він любить вас! І Він пронесе вас крізь ці моменти, так само як Він зробив це з Марією і Марфою. Він заплатив ціну, щоб знати, як Йому підтримати вас. Перекладіть ваші тягарі на Нього. Розкажіть вашому Небесному Батькові про свої почуття. Розкажіть Йому про ваш біль і страждання. І потім віддайте їх Йому. Вивчайте Писання щодня. В них ви також знайдете велику втіху і допомогу.
Наш Спаситель запитав:
“Бо чи може жінка забути своє немовля, не пожаліти сина утроби своєї? Так, вони можуть забути, але Я не забуду тебе …
на долонях Своїх я накреслив тебе”14.
“Я наказав, щоб ніхто з вас не йшов геть, але, швидше Я наказав, щоб ви приходили до Мене, щоб ви могли відчути і побачити; саме так ви робитимете для світу”15.
Це наш обов’язок. Ми маємо самі відчути і побачити і потім допомогти усім дітям Небесного Батька відчути і побачити і знати, що наш Спаситель узяв на Себе не лише усі наші гріхи, але також наші болі, страждання і лиха, щоб Він міг знати, що ми відчуваємо, і як утішити нас. Я свідчу про Нього в ім’я Ісуса Христа, амінь.