Гімн у соборі
У вересні 2004 р. разом зі своїми двома онуками Джимом і Аріанною я поїхав до Нідерландів на святкування 60-річниці звільнення Голландії під час Другої світової війни. Взяти участь у святкуванні нас запросила Голландська історична група, оскільки мій брат Еван, другий пілот бомбардувальника В-24, загинув під час визволення країни у 1944 р.
Приїхавши до Голландії, ми поїхали до Гоммерсума, що знаходиться неподалік кордону з Німеччиною, щоб взяти участь у церемонії освячення меморіального знаку на тому місці, де розбився літак мого брата. Отець Герард Тюрінг, один з організаторів події, і я виступили під час церемонії, після чого 17-річна Аріанна заспівала національний гімн Сполучених Штатів “The Star-Spangled Banner”, а 15-річний Джим підняв американський прапор.
Після того я сказав отцю Тюрінгу, що хотів би побувати на месі, присвяченій звільненню країни, яка мала відбутися наступного дня в його церкві в Оостерхаусі. Він тепло сприйняв нашу зацікавленість і запросив прийти. Після цього я набрався сміливості й сказав, що Аріанна, з якою ми поговорили раніше, хоче заспівати під час зборів.
Здивований, він запитав: “А що вона заспіває?”
“Я Божеє дитя”1,—відповів я.
Цей хороший, добрий чоловік подумав якусь мить, а потім сказав: “Усі ми діти Бога. Нехай співає”.
Коли наступного ранку ми прибули на месу, присвячену звільненню, у церкві було повно людей. Посеред служби отець Тюрінг запросив Аріанну вийти і заспівати. Він провів її вперед і сказав: “А зараз мормонська дівчина з Юти заспіває нам пісню”.
Без усякого музичного супроводу Аріанна почала співати. Її голос відлунював у високій стелі собору, а коли прихожани почали розуміти втішаючі слова гімну, на їхні очі навернулися сльози.
Коли збори закінчилися, багато з присутніх висловили Аріанні свою вдячність і любов за її спів. Та подія нагадала нам, що всі ми—незалежно від раси, релігії, мови—є дітьми Бога.