Не просто хліб і вода
Маючи благословення причащатися щонеділі, ми можемо ставитися до причастя, як до чогось звичного, оскільки так часто його приймаємо. Як нам бути більш вдячними за цей священний обряд? Юнаки з Другого приходу Белгрейд, кіл Боузмен у шт. Монтана, діляться своїми думками.
Брек і Джейк Халгрени та Майкл і Еван Ромрелли хочуть пам’ятати про Спасителя і робити все можливе, щоб Його Спокута діяла в їхньому житті. Як і кожен з нас, приймаючи причастя, вони отримують таку нагоду. Це дає можливість поклонятися Спасителю і вдосконалюватися. А коли юнаки допомагають під час причастя, вони застосовують своє священство, щоб служити іншим.
Відчувати благоговіння під час причастя
Ці юнаки також знають, яким важливим є причастя для членів приходу. Тому вони серйозно ставляться до своїх обов’язків у священстві. Про що вони думають, коли розносять причастя членам приходу? 16-річний Джейк вдячний за можливість служити. “Приходить розуміння, що ти є представником Господа”,—каже він.
Його 18-річний брат Брек каже: “Як священик я намагаюся переконатися, що все роблю правильно. Але я також намагаюся думати про Спокуту. Щотижня ви маєте неймовірну можливість покаятися у гріхах перед початком нового тижня і працювати над тим, над чим ще потрібно працювати. Це прекрасна нагода отримати духовний заряд”.
17-річний Майкл також думає про Спасителя: “Одна з найсильніших складових мого свідчення—про Спокуту Ісуса Христа. Я можу згадувати допущені помилки, але знаю, що за умови покаяння ті помилки буде скасовано завдяки Йому. Кожного разу, коли ми причащаємося, я згадую про Спокуту”.
Бути гідними
Вони розуміють, що дуже важливо бути гідними носіями священства. Брек каже, що мати священство—це привілей. “Я вбачаю в цьому великі можливості. Ти слідкуєш за своїми вчинками протягом тижня. І це дійсно допомагає”.
15-річний Еван: “Знання того, що я маю священство, допомагає мені вибирати правду протягом тижня. Тоді я можу бути гідним, щоб допомагати під час причастя”.
Вчитися благоговінню
Ці юнаки навчалися благоговійному ставленню до причастя ще з дитинства. Їхні батьки просили їх бути зосередженими під час рознесення причастя. Це відчуття вони зберегли до підліткових років. Майкл каже: “Я не можу навіть передати, наскільки важливим для мене є причастя. Причастя символізує тіло і кров Господа. Ми беремо на себе Його ім’я. Ми йдемо і проголошуємо Його євангелію і намагаємося бути хорошим прикладом. Якби не Ісус Христос, ми не могли б повернутися до Небесного Батька. І причастя нагадує нам про це”.
Вони також навчилися благоговійному ставленню до причастя, спостерігаючи, як носії Ааронового священства разом з їхніми старшими братами виконують обов’язки у священстві. Еван, наприклад, пам’ятає, як його старший брат, який зараз служить на місії в Бразилії, розмовляв з ним про причастя, священство та на інші євангельські теми.
Старші брати Брека також були для нього гарним прикладом. “Я завжди дивився на них, коли вони готували причастя”,—каже Брек.
Майкл згадує повчання своєї матері: “Вона наголошувала, що причастя—це головне, заради чого ми ходимо до церкви. У нас є причастя, щоб нагадувати про Спокуту”.
Спокута Ісуса Христа була актом служіння, що впливає на всю людську сім’ю. Носії Ааронового священства у міру своїх сил служать у приходах чи філіях, допомагаючи готувати й розносити причастя з благоговінням і живучи так, щоб бути гідними приймати його.