Нові друзі

Дейв Дж. Грін, Англія, Сполучене Королівство

За кілька років після місії я переїхав до міста, де нікого не знав. Я пішов до інституту, сподіваючись, що знайду там нових друзів і почну спілкуватися з іншими молодими дорослими у цьому місті, як це було колись.

Однак спочатку мені було важко. Ніхто не ставився до мене погано, але нічого й не відбувалося. Інколи я почував себе самотньо і відокремлено від людей, які між собою були знайомі здавна. На противагу, я швидко знайшов хороших друзів поза Церквою.

Іноді здавалося, що легше було не ходити до інституту, ніж ходити туди. У мене не було машини, тож кожного тижня, щоб дістатися інституту, мені доводилося йти пішки або їхати на велосипеді. Я повсюди знаходив хороших друзів, з якими мав спільні інтереси. Крім того, я вже закінчив кілька курсів інституту релігії і отримав диплом.

Однак коли я думав про всі ті причини, щоб не ходити, то пам’ятав, як у минулому навчання в інституті й друзі, з якими я там познайомився, сприяли моєму духовному зростанню. Інститут поглибив моє свідчення й допоміг краще зрозуміти Господній план для мене. Я вирішив ходити до інституту і радий, що зробив це. Поступово упродовж того року я знайшов хороших друзів в інституті. Я отримував запрошення на заходи і з часом брав у них більш активну участь.

Спочатку було важко ходити до інституту релігії в новому місці, але оскільки я продовжував ходити, незважаючи ні на що, то отримав багато духовних благословень і знайшов багато друзів, чого не відбулося б, якби я прийняв інше рішення.