Показ талантів
“Милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре” (Мороній 7:47).
Клас, до якого ходила Марі в Початковому товаристві, їхав до притулку для літніх людей. Вона дивилася у вікно автомобіля, сподіваючись, що дівчатка не помітять сльози в її очах.
Коли сестра Гібсон запропонувала влаштувати показ талантів на день проведення заходів, усім ця ідея дуже сподобалася. Кожна з дівчаток взялася планувати, яким талантом вона поділиться. Марі намагалася, але їй нічого не спадало на думку.
Кілька дівчаток грали на піаніно. Ще одна грала на скрипці, інша співала. Ще одна дівчинка читала вірш, який сама написала, а Шеллі, найкраща подруга Марі, збиралася зробити сальто. Андреа не виступала, але вона зробила печиво, щоб роздати всім після концерту.
Чим більше Марі думала про показ талантів, тим сильніше була переконана, що у неї немає жодного таланту. Вона навіть не розуміла, навіщо приїхала. Сестра Гібсон намагалася втішити її, сказавши, що вона просто ще не розкрила в собі дуже особливий талант, який Небесний Батько дав їй. Але Марі було важко в це повірити. Вона не вважала, що вміє щось добре робити.
У кімнаті, де відбувався концерт, було тихо. Повсюди були літні люди, і через це Марі почала ще більше нервувати. Вона не знала, що їм сказати і як поводитися. Здавалося, що й інші дівчатка почувалися так само. Вони стояли групкою, сором’язливо озираючись навколо, поки сестра Гібсон не показала, куди сідати.
Коли почалася програма, Марі все ще почувалася ніяково. Потім, відразу після того як перша дівчинка зіграла на піаніно, Марі почула, як хтось позаду неї закашляв. Марі обернулася і побачила сиву жінку, тіло якої здригалося, коли вона кашляла.
Марі перестала думати про себе і почала непокоїтися про ту жінку. Вона тихенько витягнула з кишені цукерку і підійшла до жінки. Дівчинка поклала свою руку на плече жінки й дала їй свій маленький подаруночок. Коли зморшкувата рука взяла цукерку й жінка посміхнулась у відповідь, Марі відчула щастя й спокій.
Вона залишалася біля жінки до кінця програми. Дівчинка тримала її за руку й іноді пояснювала, що відбувається. Так приємно було робити щось хороше для іншої людини, і вона забула про свої погані думки.
Коли настав час прощатися, жінка обійняла Марі й прошепотіла: “Дякую, що поговорила зі мною. У тебе справжній талант дарувати людям любов”.
По дорозі до церкви Марі відчувала вдячність, бо дізналася, що і в неї також є талант. Коли вона служила іншим, то відчувала любов Небесного Батька і допомагала іншим також відчути Його любов. Це дуже особливий дар.
Ілюстрації Брендона Дормена