Місія надії на Гаїті
Місіонерський дух сильно палає у цій острівній країні, а підростаюче покоління має рішучість підтримувати його горіння.
18-річний Дюве Демосфен і 19-річний Робенсон Марсель Ларок Джин—найкращі друзі. І вони сподіваються дружити й надалі. Завжди.
“Ми жили по сусідству і разом грали в баскетбол,—розповідає Робенсон.—Я приєднався до Церкви, коли мені було 16 років, а через якийсь час запропонував Дюве ходити туди разом зі мною. Я багато молився і був наполегливим. А тепер—погляньте на нього. Він—сильний член Церкви. Я пишаюся ним”.
“Робенсон запрошував мене багато разів,—розповідає Дюве,—і з часом я прийняв запрошення. Він завжди говорив такими піднесеними словами, що складалося враження, що він усе розуміє. Тому його запрошення не викликало занепокоєння. Воно було надзвичайним. З часом місіонери почали проводити зі мною уроки, і я приєднався до Церкви, коли мені було 17”.
Ідеал
Це—ідеальний спосіб виконання місіонерської роботи: друзі діляться євангелією з друзями і рекомендують своїх знайомих місіонерам, які будуть їх навчати. “Спочатку я привів одну людину до Церкви. Зараз нас двоє, і ми продовжуємо цю роботу разом,”—каже Робенсон. Внаслідок їхніх зусиль один зі старших братів Дюве і ще один друг також приєдналися до Церкви. З одного стало двоє, а з двох—чотири.
Робенсон і Дюве з Центрального приходу Північного колу в Порт-о-Пренсі—уособлюють приклад того, що відбувається з місіонерською роботою на Гаїті, оскільки місіонерів з інших країн було евакуйовано в 2005 році через політичну нестабільність. Гаїтянська місія в Потр-о-Пренсі почала шукати внутрішні резерви і знайшла їх. Сьогодні на Гаїті служать лише гаїтянські місіонери, а підлітки не дочекаються, коли зможуть вирушити на місію. Навіть ще до того, як їх покличуть місіонерами повного дня, вони вже намагаються проповідувати своїм сусідам і друзям.
“Повсюди, де ви побачите Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів на Гаїті, знайте, що серед членів—лише гаїтянці—каже 18-річна Фера Джин-Баптист, молода жінка, яка також ходить до Центрального приходу.— Розуміння того, що ми несемо відповідальність за майбутнє Церкви—служить прекрасною мотивацією для молоді”.
“Юнаки і дівчата в Церкві відчувають спонукання йти за Спасителем,—каже Наталі Ла-Герр, 17-річна подруга Фери з того ж приходу.—Ми хочемо ходити Його шляхами, щоб бачити, як Його робота просувається вперед. І ми сповнюємося радості, коли бачимо, як на Гаїті працюють гаїтянські місіонери. Вони сповнені енергії та радості, а після місії розповідають нам, який це був для них добрий досвід. Потім вони запрошують нас отримати той самий досвід і сьогодні ж почати ділитися євангелією зі своїми друзями”.
Вона розповідає, що молоді жінки не мають таких самих обов’язків, які мають молоді чоловіки-носії священства—служити на місії повного дня. “Але ми бачимо, як багато благословень приходить до тих, хто служить. Ви можете благословляти інших, а це зміцнює вас. Ви стійкіше зносите випробування, з якими стикаєтеся у житті, і краще розумієте євангелію. Це показує, що ви справжній учень Христа, що ви—Його свідок і що ви наслідуєте Його приклад”.
Надія
“Тут, на Гаїті, є великі перспективи для Божого царства,—розповідає Г. Гаммальд Франсільйон, президент Північного колу в Порт-о-Пренсі.—Молодь має високу мотивацію служити на місії. Це бажання формується ще в роки зростання і йому віддається перевага навіть перед вступом до коледжу. Коли ви побачите на вулиці місіонерів, лише запитайте, і вони вам скажуть, що відклали навчання через покликання виконувати Господню роботу”.
Він розповідає про благословення, які отримує його сім’я завдяки тому, що дружина служила на місії. Він каже, що сильніші сім’ї і сильніші провідники—це безпосередні плоди місіонерського служіння. “Уявіть,—каже він,—яку Церкву ми матимемо тут через 15–20 років, якщо так багато гаїтянців служить на місії на Гаїті”. За його словами, члени Церкви “відчувають любов і підтримку багатьох людей—пророка і генеральних авторитетів, а також колишніх місіонерів з інших країн, які служили тут у минулому. Але зараз місіонери на 100 відсотків гаїтянці, включаючи президента місії Фушарда П’єра-Но, колишнього місіонера, який служив на Гаїті близько 10 років тому”.
Майбутнє
Дехто вважає, що Церква в цій країні, мабуть, потерпає без допомоги ззовні. “Але я ніколи [з цього приводу] не хвилювався,—каже старійшина Дж. Генрі Майкл, місіонер, який служить у Гаїтянській місії Порт-о-Пренс.—Церква ніколи не зазнає невдачі. Вона є Церквою Ісуса Христа, тому вона не може зазнати невдачі”.
Натомість, за словами Дюве, Церква на Гаїті зростатиме відповідно до того, як люди усвідомлюватимуть радість, яку приносить євангелія. “Я по-справжньому вдячний за те, що Робенсон розповів мені про євангелію,—каже він,—тому я хочу ділитися євангелією з іншими. Минулого тижня я запитав у себе, чи знав раніше, якою є радість. А сьогодні, навіть незважаючи на те, що у мене немає всіх матеріальних благ, які я хотів би мати, я завжди почуваю душевний спокій. Я дуже сподіваюсь на те, що мої стосунки з Небесним Батьком стануть ще ближчими”.
“Я вже намагаюся бути місіонером,—каже Робенсон.— Щодня я маю у своєму рюкзаку кілька примірників Книги Мормона, щоб дарувати їх комусь. Багато людей знають, що я належу до Церкви, і я з радістю ділюся своїм свідченням. Місія повного дня буде прекрасною нагодою служити Богові, служачи Його дітям. Я дуже хочу поїхати на місію”.
Дюве каже, що він часто розмовляє з колишніми місіонерами. “Вони розповідали мені, як Господь зміг благословити людей за допомогою місіонерів, і я також хочу служити, щоб нести ці благословення іншим людям. Вони розповідали, як жили на місії, як їм це подобалося. І після повернення з місії вони показують гарний, гідний приклад. Я хочу бути таким, як вони”.
А що у майбутньому? “У Небесного Батька є свій план для Гаїті,—каже Дюве.—Він дає можливість членам Церкви у цій країні стати сильними. Гаїтянці вчать гаїтянців, і це нас благословить”.
Робенсон невдовзі отримає своє покликання на місію, і він сподівається, що його покличуть служити на Гаїті. Дюве не збирається відставати і також сподівається служити на своїй рідній землі. Але вони знають, що де б не служили—на Гаїті чи в якійсь іншій країні,—у них буде ще більше друзів у Церкві, а їхня дружба триватиме. Тому що коли ви друзі в євангелії, ви друзі на всю вічність.
Надія розквітає для молодих святих останніх днів, таких як Робенсон Джин, Дюве Демосфен, Наталі Ла-Герр і Фера Джин-Баптист, які вірять у те, що євангелія може змінити не лише їхнє життя, але і їхню країну. Гаїтянські святі останніх днів усміхаються і готуються до майбутнього на пагорбі в Порт-о-Пренсі, де землю було освячено для проповідування євангелії по всій країні.
Вгорі: Президент місії зі своєю дружиною розмовляють зі старійшинами, які служать в офісі місії. Президент П’єр-Но заохочує молодих святих останніх днів почати ділитися євангелією вже зараз. “Ви вже місіонери”,—каже він. Зверху: Президент Північного колу Порт-о-Пренс Г. Франсільйон проводить час разом із дружиною і дітьми. Він каже, що Церква рясно благословляє життя молоді.
Молодь на Гаїті бере активну участь в уроках Товариства молодих жінок і кворумів священства. Вони не лише пам’ятають обіцяння, дані під час хрищення, але і кожного дня живуть відповідно до тих обіцянь.
Фотографії Річарда М. Ромні