Навчатися з радістю
“Прагніть знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118).
Рассел акуратно поклав у портфель два олівці й зошит. Він причесав волосся і пересвідчився, що його одяг має гарний вигляд. Обійнявши на прощання маму, він побіг на зупинку автобуса. Хлопчик згорав від нетерпіння, чекаючи на автобус. Він радів тому, що вперше іде до школи.
Кожного року Рассел дивився, як старші брати й сестри ішли на зупинку автобуса, який відвозив їх до школи. Він так хотів поїхати з ними. Навіть більше того, він так хотів вивчати те, що вивчали вони. Він хотів більше дізнатися про динозаврів. Він хотів знати, як працює поїзд. Він хотів навчитися читати. Він знав, що йому сподобається у школі.
Учителька Рассела, пані Вільсон, посміхнулася йому, коли він заходив у клас. Вона показала Расселу його парту. Вона також показала, куди повісити портфель.
“Може, ми почнемо вивчати динозаврів”,—подумав Рассел.
“Ласкаво просимо до школи,—сказала пані Вільсон.— Спочатку ми познайомимося і кожен щось розповість про себе”.
Рассел насупився. “Ну що ж, нам слід познайомитися,—подумав він.— Може, після того ми перейдемо до динозаврів”.
Коли настала черга Рассела назвати себе, він сказав: “Я—Рассел. Мені подобається вивчати все, а особливо поїзди й динозаврів”.
“Чудово, Расселе”,—сказала пані Вільсон. Рассел посміхнувся. Він був упевнений, що невдовзі його навчатимуть про поїзди й динозаврів.
Але так не сталося. Спочатку вони поїли і погралися геометричними фігурами у формі кругів, трикутників і квадратів.
“Пані Вільсон, а коли ми будемо вивчати поїзди і динозаврів?”— запитав Рассел.
“Не зараз, Расселе,—сказала вона.— Зараз ми прочитаємо оповідання”.
“Про динозаврів?”
“Ні, Расселе”.
Після оповідання їх навчали абетці. А потім настав час іти додому.
Рассел був дуже сердитий.
Він насуплено дивився у вікно автобуса. Від зупинки він добіг додому і влетів у двері. Прибігши у свою кімнату, він з головою накрився ковдрою.
Увійшла мама і поклала руку на голову Рассела. “Як минув перший день у школі?”—запитала вона.
“Жахливо. Я ніколи нічому не навчуся, і я туди більше не піду. Все що ми робили, так це гралися фігурами й читали оповідання”.
“Ну, Расселе, це ж лише твій перший день”,—сказала мама.
Рассел сів і поглянув на маму. “Я хочу, щоб нас навчали про динозаврів, і поїзди, і читати—і вже зараз”.
Мама сіла поруч з Расселом на ліжку. “Ти не можеш вивчати все і відразу. Навчання потребує часу. І чим більше ти вивчиш зараз, тим більше зможеш дізнатися в майбутньому”.
“Що ти маєш на увазі?”—запитав Рассел.
“Спочатку тобі потрібно вивчити абетку, а потім ти навчишся читати. І тобі слід спочатку навчитися читати, перш ніж ти зможеш прочитати про те, що тебе цікавить”,—сказала вона.
Рассел замислився. Мабуть, крім динозаврів і поїздів треба вивчати й інші речі. “Думаю, завтра треба буде ще раз піти до школи”,—сказав він.
Мама посміхнулася у відповідь.
“Але ж матусю, ми зможемо в бібліотеці взяти книгу про динозаврів?”
“Впевнена, що зможемо”.
Ілюстровано Джимом Медсеном