Послання Першого Президентства
Навчати істинній доктрині
Ще до того, як світ було створено, відбулася війна між світлом і темрявою, між добром і злом. І та битва все ще триває, а кількість жертв збільшується. У кожного з нас є члени родини, яких ми любимо, але вони відчули на собі удари руйнівника. Він хоче всіх Божих дітей зробити нещасними. Багатьом з нас довелося провести безсонні ночі. Ми намагалися докладати всіх зусиль, щоб позитивно вплинути на людей, які потрапили в небезпечну ситуацію. Ми любили їх. Ми показували найкращий приклад. Ми благали про них у молитвах. Ще в давнину мудрий пророк порадив застосовувати іншу силу, яку ми, часом, недооцінюємо, а, отже, і не використовуємо повною мірою.
Алма очолював народ, якому загрожував знищенням жорстокий ворог. Оскільки небезпека наблизилася впритул, у нього не було можливості вдатися до всіх засобів, тож слід було вибирати. Алма не міг побудувати укріплення, підготувати армію або зробити зброю. У нього була єдина надія на перемогу—заручитися підтримкою Бога. А для цього, як він знав, його народові потрібно покаятися. Отже, він вирішив спочатку вплинути на їхній дух: “І ось, оскільки проповідування Слова мало велику силу вести людей робити те, що було справедливим—так, це мало сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше, що траплялося з ними—тому Алма подумав, що було б доцільно, аби вони випробували силу слова Бога” (Алма 31:5).
Відкрити розум і серце
Слово Бога—це вчення, яке викладав Ісус Христос як особисто, так і через Своїх пророків. Алма знав, що слова вчення мають велику силу. Вони можуть відкривати розум людини, даючи можливість побачити духовні речі, невидимі для фізичних очей. Вони можуть відкривати серце, наповнюючи його почуттям Божої любові й любові до істини. У 18-му розділі Учення і Завітів Спаситель вказував на обидва джерела сили—відкривати очі й відкривати серце,—навчаючи тих, кого Він запрошував до місіонерського служіння. Слухаючи ці слова, згадайте юнака у вашій сім’ї, який вагається, готуючись до місії. У цих віршах Учитель навчає двох Своїх слуг. Він також показує, як ви можете навчати Його доктрині того юнака, якого так любите:
“І тепер, Олівере Каудері, Я кажу тобі, а також Девідові Уітмеру як заповідь: бо знайте, Я заповідаю всім людям усюди покаятися, і Я кажу вам, саме так, як Павлові, Моєму апостолові, бо вас покликано саме тим покликанням, яким його було покликано.
Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога” (УЗ 18:9–10).
Спочатку Господь каже, як довіряє їм. Потім Він привертає їхні серця до Себе, кажучи, як сильно Вони з Батьком люблять кожну душу. Після цього Він переходить до основних засад Свого вчення. Він описує, як сильно ми маємо Його любити:
“Бо знайте, Господь, Викупитель ваш, перестраждав смерть у плоті; отже, Він перестраждав біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися і прийти до Нього.
І Він воскрес з мертвих, щоб привести всіх людей до Себе, за умов покаяння.
І якою великою є Його радість від тієї душі, що кається!” (УЗ 18:11–13).
Виклавши вчення про Свою місію, щоб відкрити їхні серця, Господь дає заповідь: “Отже, вас покликано сповіщати покаяння цьому народові” (УЗ 18:14).
І після всього Він відкриває їхні очі, даючи можливість зазирнути за завісу. І їм, і нам Він дає можливість побачити своє майбутнє, описане у величному плані спасіння, яке всі ми можемо мати. Він розповідає нам про чудове товариство, гідне того, щоб віддати за нього все, що ми маємо:
“І якщо буде так, що вам доведеться трудитися всі ваші дні, сповіщаючи покаяння цьому народові, і ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька!
І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до Мене в царство Мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до Мене!” (УЗ 18:15–16).
У тих кількох уривках Він викладає вчення, щоб відкрити наші серця для Його любові. І Він навчає, щоб відкрити наші очі, й ми побачили духовну реальність, невидиму для розуму, не просвітленого Духом Істини.
Як ми маємо навчати
Необхідність відкрити очі й серце є визначальною в процесі викладання доктрини. Учення набуває силу тоді, коли Святий Дух підтверджує його істинність. Ми робимо все можливе, щоб ті, кого ми навчаємо, змогли отримати ледь чутну підказку спокійного тихого голосу. Для цього необхідно мати хоча б якусь віру в Ісуса Христа. Це, щонайменше, потребує хоч невеличкого смирення, готовності підкоритися волі Спасителя. Можливо, людина, якій ви хочете допомогти, не має багато з вищеназваного, але ви можете підживлювати її бажання повірити. Більше того, ви можете покладатися на ще одну силу вчення: істина приготує собі шлях. Лише від слухання слів вчення у серці може з’явитися зернятко віри. І навіть крихітне зернятко віри в Ісуса Христа запрошує Духа.
Нам легше слідкувати за власною підготовкою. Ми бенкетуємо словом Бога, що міститься в Писаннях, і вивчаємо слова сучасних пророків. Ми постимося і молимося, щоб Дух перебував з нами і з тією людиною, яку ми навчаємо.
Оскільки нам потрібна підтримка Святого Духа, то слід бути завбачливими та обережними й не виходити за рамки істинного вчення. Святий Дух є Духом Істини. Ми відчуватимемо Його, якщо не будемо вдаватися до здогадок і особистих тлумачень. Іноді цього важко уникнути. Ви любите людину, на яку хочете вплинути. Можливо, вона не сприйняла вчення, якому її досі навчали. Виникає спокуса вдатися до чогось новенького або сенсаційного. Але Святий Дух буде нашим напарником, лише якщо ми старанно навчаємо істинній доктрині.
Один з найпевніших способів уникнути навіть найменшого викривлення вчення—викладати просто. У простоті—безпека. І ви майже нічого не втратите. Ми знаємо це завдяки тому, що Спаситель наказав нам викладати найважливіші вчення малим дітям. Прислухайтеся до Його заповіді: “І знову, якщо батьки мають дітей у Сіоні або в будь-якому з його колів, які організовано, і не вчать їх розуміти вчення про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення й дар Святого Духа рукопокладанням у віці восьми років, гріх буде на головах батьків”(УЗ 68:25).
Ми можемо навчити навіть дитину розуміти вчення Ісуса Христа. Отже, з Божою допомогою ми можемо викладати вчення про спасіння дуже просто.
Починайте з раннього віку
Ми маємо найбільше можливостей з підростаючим поколінням. Найкращий час для навчання—це раннє дитинство, коли діти ще несприйнятливі до спокус смертельного ворога і вир їхньої особистої боротьби з труднощами ще не заглушив слова істини.
Мудрі батьки ніколи не пропустять нагоди зібрати дітей разом і навчати їх вченню Ісуса Христа. Такі моменти випадають дуже рідко в порівнянні із зусиллями супротивника. На кожну годину, відведену для навчання доктрині, в житті дитини випадають сотні годин послань і зображень, що заперечують або відкидають спасительні істини.
Питання не повинно стояти так: надмірна втома не дає підготуватися до викладання вчення і, мабуть, краще просто погратися з дитиною, а то вона подумає, що ми надто багато повчаємо. Питання має стояти так: “Хоча у нас так мало часу й можливостей для розмови, чого саме я можу навчити дитину? Які вчення зміцнять її, якщо доведеться протистояти нападкам на віру, а це неодмінно колись станеться?” Можливо, дитина запам’ятає саме ті слова, які ви скажете сьогодні. А сьогоднішній день так швидко промайне!
Роки минають, ми намагаємося якнайкраще навчати, але хтось із дітей не зважає на повчання. Це сумно. Однак те, що розповідається про сім’ї в Писаннях, дає нам надію. Згадайте Алму молодшого і Еноша. У скрутну годину вони згадали вчення Ісуса Христа, про яке розповідали їхні батьки (див.Eнош 1:1–4; Aлма 36:16–19). Це врятувало їх. Ваші діти пам’ятатимуть те священне вчення, з яким ви до них звернетеся.
Тривалі наслідки навчання
У ваш розум можуть закрастися два сумніви: ви можете сумніватися, чи знаєте вчення досить добре, щоб викладати його, і дивуватися, чому не бачите позитивних наслідків, якщо ви вже почали навчати дітей.
У моїй родині є історія про молоду жінку, яка мала сміливість навчати доктрині, будучи новонаверненою. Вона не мала високої освіти. І те, що її навчання ще й досі триває, додає мені сил терпляче чекати на результат моїх власних зусиль.
Мері Боммелі була моєю прапрабабусею. Я ніколи її не бачив. Цю історію вона переповіла своїй онучці, а та її записала.
Мері народилася в 1830 році. Місіонери навчали її сім’ю у Швейцарії, коли їй було 24 роки. Вона все ще жила з батьками, і, щоб підтримати сім’ю, яка мала маленьку ферму, пряла і продавала тканину. Почувши вчення про відновлену євангелію Ісуса Христа, сім’я зрозуміла, що воно було істинним. Усі охристились. Братів Мері було покликано на місію, і вони пішли, не взявши ні грошей, ні торбини. Решта членів сім’ї продали майно, щоб вирушити до Америки, де збиралися святі.
Але грошей для всіх бажаючих їхати не вистачало. Мері погодилася залишитися, бо вважала, що ткацтвом зможе прогодувати себе й заощадити на квиток. Вона поїхала до Берліна і жила з жінкою, яка найняла її ткати тканину для своєї сім’ї. Мері жила в кімнаті для прислуги, а ткацький верстат встановила у вітальні.
На той час у Берліні проповідування вчення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів переслідувалося законом. Однак Мері не могла тримати в собі добру новину. Господиня дому і її подруги збиралися навколо ткацького верстату, щоб послухати, як навчає швейцарська дівчина. Вона розповідала про те, як Небесний Батько та Ісус Христос явилися Джозефу Сміту, про те, як приходили ангели, і про Книгу Мормона. Коли вона дійшла до книги Алми, то навчала про воскресіння.
Це негативно вплинуло на якість тканини. За тих часів багато дітей помирало в дуже ранньому віці. У жінок, що збиралися навколо ткацького верстата, смерть забирала дітей, а у декого навіть кількох малюків. Коли Мері навчала істині про те, що малі діти будуть спадкоємцями целестіального царства і що ті жінки зможуть знову бути з ними і зі Спасителем та Небесним Батьком, по обличчях жінок котилися сльози. Мері також плакала. Ті сльози зволожували тканину, яку ткала Мері.
Але вчення, викладені Мері, призвели до ще більших ускладнень. Хоча Мері просила жінок не розповідати про те, що вона казала, вони розповідали. Вони ділилися ученням радості зі своїми друзями. Отож одного разу вночі у двері постукали. То була поліція. Мері забрали до в’язниці. По дорозі вона запитала у поліцейського ім’я судді, перед яким мала постати наступного ранку. Вона запитала, чи має він сім’ю, чи є хорошим батьком і хорошим чоловіком. Поліцейський посміхався, коли описував суддю, який був дуже мирською людиною.
У в’язниці Мері попросила олівець і папір. Вона написала судді листа. Вона писала про воскресіння Ісуса Христа, як про нього йдеться у Книзі Мормона, про духовний світ і про те, як довго судді доведеться думати про своє життя і зважувати його, перш ніж постати перед останнім судом. Вона написала, що знає, як багато йому потрібно каятися про те, що завдасть духовних страждань його рідним, а йому принесе глибокий смуток. Вона писала всю ніч. Вранці вона попросила поліцейського віднести її листа судді. Він так і зробив.
Пізніше суддя викликав поліцейського до себе. Лист, написаний Мері, був безперечним доказом того, що вона навчала євангелії і, таким чином, порушувала закон. Однак незабаром поліцейський повернувся до камери, де перебувала Мері. Він сказав, що всі звинувачення скасовано і що вона вільна. Її проповідування доктрини відновленої євангелії Ісуса Христа достатньою мірою відкрило очі й серця, щоб кинути її за це до в’язниці. А виголошене судді вчення про покаяння вивело її з в’язниці.1
Спрямовувати нащадків
Учення Мері Боммелі зворушило не лише жінок навколо ткацького верстата і суддю. Мій батько, її онук, перед смертю розмовляв зі мною упродовж ночей. Він говорив про радість зустрічей, які невдовзі чекали на нього в духовному світі. Я майже бачив яскраве сонячне світло і усмішки в раю, бо він говорив про це з такою упевненістю.
Якось я запитав у нього, чи є щось, у чому йому потрібно покаятися. Він посміхнувся, і, злегка засміявшись, сказав: “Ні, Геле. Я каявся упродовж усього життя”. Учення про рай, яке Мері Боммелі викладала тим жінкам, було реальним для її онука. І навіть застереження, звернене до судді, змінило життя мого батька на краще. Навчанню Мері Боммелі ніколи не буде кінця. Запис її слів пошле істинне вчення поколінням її ще ненароджених нащадків. Оскільки вона вірила, що навіть новонавернений знає учення достатньо, щоб викладати його, розум і серце її нащадків буде відкрито і їх буде зміцнено в боротьбі.
Ваші нащадки навчатимуть доктрині одне одного, бо ви це робили. Вчення не лише відкриває розум для духовних речей і серце для любові Божої. Коли те вчення приносить радість і мир, воно також має силу відкривати вуста. Як і ті жінки в Берліні, ваші нащадки будуть не в змозі утримати в собі добру новину.
Я вдячний, що живу в часи, коли ми й наші сім’ї маємо повноту відновленої євангелії. Я вдячний Спасителю за місію любові до нас і за слова життя, дані нам. Я молюся, щоб ми могли ділитися цими словами з близькими нам людьми. Я свідчу, що Бог, наш Батько, живий і любить всіх Своїх дітей. Ісус Христос—це Його Єдинонароджений Син у плоті й наш Спаситель. Я знаю, що Він воскрес, і я знаю, що ми можемо очиститися через послух законам і обрядам євангелії Ісуса Христа.
Ілюстровано Майклом Т. Мальмом
Фотографія Крістіни Сміт