Чи слід мені залишити навчання заради місії?
У 1992 році я закінчив школу і відразу ж подав документи для служіння на місії повного дня. Чекаючи на покликання, я вступив на медичний факультет одного з найкращих університетів Нігерії.
Прийом на медичний факультет у Нігерії проводиться на конкурсній основі, і відновити навчання, перервавши його, неможливо. Коли на мене почали тиснути друзі і сім’я, переконуючи відмовитися від покликання на місію, я пояснив, що взяв на себе зобов’язання служити і з нетерпінням чекав, коли зможу його здійснити ще з того часу, як шість років тому приєднався до Церкви. Я був упевнений, що зможу відновити навчання на медичному факультеті після місії, але багато людей казали, що я пошкодую про своє рішення.
Я вдячний домашнім учителям, членам сім’ї і друзям у Церкві, які підтримали моє рішення служити на місії. Відвідування семінарії, вивчення Писань і застосування євангелії в житті дали мені змогу відстояти свої переконання.
На місії я встановлював цілі й старанно працював. Через два роки мене з почестю відкликали. Господь благословляє колишніх місіонерів, але Він не обіцяє, що їх обійдуть випробування. Для нігерійських колишніх місіонерів цими випробуваннями є безробіття і відсутність коштів на навчання.
Перші три роки після місії я три рази намагався здавати вступні іспити на медичний факультет, але так і не зміг відновити навчання. Увесь той час я не міг знайти роботу. Виникала спокуса повірити в те, що дехто з друзів і членів сім’ї були праві, і що я зробив помилку, відмовившись від навчання на медичному факультеті.
Під час місії я навчився розділяти свої тягарі з Господом, тож віддав своє життя в Його руки. Як тільки я це зробив, життя почало змінюватися на краще, хоча не в тому напрямку, який я передбачав.
Однієї пісної неділі я вирішив поститися і щиро молити Господа про допомогу. Того ж вечора у мої двері постукали. Я відчинив і був здивований, побачивши свого знайомого, з яким познайомився півроку тому під час курсів підготовки охоронців. Він сказав, що звільнилося місце охоронця в компанії, в якій працює його старший брат, і їм терміново потрібна людина на це місце. Я—єдиний, кого він міг згадати.
Наступного ж дня мене прийняли на роботу. Той надзвичайний випадок став підтвердженням, що Небесний Батько не залишив мене і я мав Йому довіряти. А та робота відкрила можливість до отримання інших посад.
Божественні благословення не вимірюються лише успіхами в мирському житті. Упродовж років після місії я долав труднощі, щоб здобути фінансову стабільність, але Господь благословив мене духовно. У патріаршому благословенні було сказано, що я маю одружитися і що у мене буде можливість здобути вищу освіту. І я її здобув.
Хоча мені так і не вдалося вступити до медичного факультету, я здобув ступінь з бухгалтерії та математики. Згодом Господь благословив мене матеріальною стабільністю, і я зміг одружитися.
Якщо ми служимо почесну місію, Господь зобов’язаний благословити нас у намаганнях отримати вищу освіту. Ніде юнак або дівчина не набуде більшого досвіду, знання і благословень, ніж на місії повного дня.