У пошуках віри на кінцях землі
Місто Ушуайя, Аргентина, може й розташоване на краю землі, але для тих, хто прийняв тут євангелію, воно стало початком нового життя.
Маяк Les Éclaireurs височіє, як вартовий, на малесенкому острівці у холодних водах протоки Бігль. З французької мови Les Éclaireurs перекладається як “розвідник” або “освітлювач” і зі свого віддаленого поста він випромінює сполохи світла кожні 10 секунд.
За 5 морських миль (9 км) на північ знаходиться найпівденніше місто Аргентини, Ушуайя, розташоване в крайній точці архіпелагу Вогняна земля. За 90 миль (145 км) на південь знаходиться мис Горн, а далі—льоди Антарктиди.
Для тих, хто в цій місцевості, яку місцеві мешканці називають “краєм землі”, приєднався до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Les Éclaireurs служить символом відновленої євангелії. Подібно до маяка євангелія є дороговказом, що вивів їх з духовної темряви світу й привів до берегів віри й товаришування.
Я знайшов відповіді
Гільєрмо Хав’єр Лейва згадує біль, спричинений розлученням у 2007 році. Він мав знайти собі житло і вже не міг кожного вечора повертатися додому до свого маленького сина Хуліана. Він відчував порожнечу й самотність.
“Я був дуже нещасний,—розповідає він,—і в часи глибокого смутку звертався до Бога”.
Гільєрмо почав молитися, щоб отримати відповіді й допомогу. “Я сказав: “Батьку, я не гідний, щоб Ти увійшов у мій дім, але лише Твого слова буде достатньо, щоб зцілити мене”.
Відповідь на ту молитву невдовзі надійшла, коли двоє юнаків у білих сорочках і краватках зупинилися, щоб поговорити з ним, коли він грався зі своїм сином біля нового помешкання.
“Один з них привітався зі мною і запитав, чи я вірю,—згадує Гільєрмо.— Я сказав, що вірю, але не є найкращим християнином. Потім він запитав у мене, чи буду читати я книгу, яку він дасть мені. Я відповів, що буду”.
Коли Гільермо почав читати вірші з Алми 32, які підкреслили для нього місіонери, він сказав: “Я відразу ж відчув велику радість у своїй душі, якої вже давно не відчував. Та книга зворушила моє серце. Я не міг відірватися від книги”.
Гільєрмо вже не ходив до церкви, в яку ходив раніше, але сказав місіонерам, що зовсім не збирається знову христитися. Однак він радо з ними зустрічався і читав усі уривки з Книги Мормона, які вони його просили читати.
Читаючи, він відчував смуток разом з Нефієм, коли дізнався, як цей пророк сумував “через спокуси і гріхи, які так легко обплутують мене” (2 Нефій 4:18). “Я знав, що також грішу,—розповідає Гільєрмо,—і через це мені було погано на душі”.
Коли він читав, то відчував, що знаходить порятунок від темряви й розпачу і виходить до “світл[а] слави Бога” (Алма 19:6).
І коли він читав про завіт хрищення, який пояснювався біля вод Мормона, то зрозумів, як важливо отримати хрищення відповідним повноваженням священства. “Якщо я погодився, що насіння є добрим, то що я маю “проти того, щоб бути хрищеним в ім’я Господа”? (Мосія 18:10),—запитував він себе.
“Кожного разу, коли я читав, то відчував мир і знаходив відповіді,—розповідає Гільєрмо.— Я зрозумів, що Книга Мормона була словом Божим, про яке я просив у молитвах”.
Після хрищення, яке відбулося в березні 2009 року, Гільєрмо відчув духовне відродження і отримав оновлену надію на майбутнє. “Хрищення було шансом почати все спочатку,—каже Гільєрмо.— Я змінив своє життя. Зараз я дуже щасливий. Я знаю, що це істинна Церква Ісуса Христа і що Бог відповідає на молитви, бо Він відповів на мою найважливішу молитву, яку я коли-небудь промовляв”.
Нам потрібна Церква
Ще дитиною Аманда Робледо не могла знайти духовного втішення від фізичного болю, який вона переживала після смерті матері. А її чоловік Рікардо не міг знайти відповіді на гострі запитання стосовно релігії, які виникли після смерті брата.
Одне з тих запитань було таким: “Чи є на землі церква, яка дотримується вчень Ісуса Христа?” Пошуки такої церкви і відповідей на свої запитання зрештою підготували їх до прийняття відновленої євангелії.
Під час своїх досліджень подружжя відвідувало різні деномінації і досліджувало різні релігійні вірування. Вони шукали церкву, яка не лише відповідала б ученням Христа, але і зміцнила б їхню сім’ю.
“То був важкий час для нашої сім’ї,—пригадує Аманда, і ми знали, що нам потрібна церква, яка допоможе нам”.
На початку 1990-х років сім’я Робледо разом зі своїми чотирма дітьми переїхала з Мендоси, що на північному заході Аргентини, до Ушуайї. Коли через два роки вони познайомилися з Церквою, то відразу ж відчули, що і дух, і учення місіонерів повного дня є чимось особливим.
Аманда трохи знала про святих останніх днів. “І те, що я чула, не було хорошим”,—каже вона. Але і вона, і Рікардо, і діти сприймали те, чого їх навчали.
“Я відчувала Духа, коли місіонери нас навчали,—каже їхня донька Барбара, якій у той час було 11 років.— І мені подобалося, коли вони навчали, що ми можемо молитися всією сім’єю”.
За словами Рікардо, бесіди з місіонерами, читання Книги Мормона і відвідування церкви містили відповіді на всі запитання, які сім’я шукала: хрищення, доземне життя, божественність Христа, безсмертя людини, євангельські обряди, шлюб і вічна природа сім’ї.
Коли сім’я Робледо дізналася, що вони можуть бути разом навіки,—це стало вінцевим вченням відновленої євангелії.
“У ту ж мить я навернувся,—каже Рікардо, який охристився менше, ніж за три тижні після першої бесіди і зараз служить другим радником у президентстві округу.— Я так страждав, коли в 49 років втратив брата, але я зрозумів, що можу повернути його, виконавши для нього храмову роботу. Це запевнення принесло мені мир і щастя”.
Аманда, яка охристилася трохи пізніше з одним із синів, розповідає: “З дитинства у мене не було матері. Я завжди думала, що втратила її, і це завдавало мені сильного болю. Але коли місіонери розповіли нам, що сім’ї можуть бути разом навіки, це по-справжньому зворушило моє серце. Так чудово думати, що я знову побачу її”.
Після того як Рікардо і Аманда уклали шлюб на вічність у храмі в Буенос-Айресі, Аргентина, їхні діти були до них запечатані. Запечатування всією сім’єю, виконання обрядів за багатьох померлих родичів і служіння трьох їхніх дітей на місії повного дня принесли Рікардо й Аманді велику радість.
“Одне з найбільших благословень, яке ми отримали як члени Церкви,—каже Аманда,—це те, що наші діти слухаються Бога”.
Початок усього
Марселіно Тоссен вірив у Бога, читав Біблію і любив поговорити про релігію, тож коли одного теплого січневого дня 1992 року місіонери повного дня постукали у двері його квартири, він запросив їх увійти. Те рішення змінило його життя.
“Старійшина Занні і старійшина Холлз діяли за спонуканням від Духа,—згадує Марселіно.— Навіть до закінчення тієї першої бесіди старійшини сказали йому, що він охриститься у Церкві, і навіть назвали йому точну дату хрищення.
“Я не збираюся христитися,—почав заперечувати Марселіно.— Я лише хочу з вами поговорити”.
Місіонери дали йому Книгу Мормона і попросили прочитати кілька віршів і помолитися того ж вечора про послання, яке в них міститься. Він це зробив і нічого не відчув.
Однак під час наступних бесід старійшина Занні запитав його: “Чи дозволите ви, щоб ми помолилися, аби ви могли запитати Небесного Батька, чи те, чого ми вас навчаємо, є істиною?”
Марселіно сказав, що під час молитви його серце запалало. Нічого подібного раніше з ним не відбувалося. Він навіть не зміг закінчити своєї молитви і підвівся з колін.
Старійшина Занні запитав у Марселіно, чи той відчував щось під час молитви. Коли Марселіно відповів заперечно, місіонер сказав: “Я дуже сильно відчував Духа. Дивно, що ви нічого не відчували”.
Коли Марселіно зізнався у своїх почуттях, тоді старійшини прочитали уривок з Учення і Завітів і розповіли, що коли Господь хоче, аби ми дізналися про істинність чогось, Він пошле спокій або зробить так, що наше серце почне палати зсередини [див. УЗ 6:23; 9:8]. Той день став для Марселіно переломним моментом.
З того часу Дух працював з ним і свідчив про істину під час багатьох духовних переживань. “Я знову відчував те палання, коли був один у своїй квартирі,—розповідає Марселіно.— Коли я відкривав вікно, то бачив неподалік старійшин, які на розі навчали людей про Церкву. Я міг відчувати, коли вони були неподалік, і почав серйозно ставитися до того, чого вони мене навчали”.
Коли Марселіно почав ходити до церкви, його там тепло прийняли. Невдовзі, 22 квітня, він охристився—саме в той день, який назвали йому місіонери за три місяці до того. Сьогодні, після дев’яти років служіння президентом округу Ушуайя, він служить другим радником у президентстві Північної місії в Буенос-Айресі.
“Коли ми читаємо, що Господь “розсилатиме [Своє] слово до кінців землі” [УЗ 112:4], це про Ушуайю,—каже президент Тоссен.— Ушуайя є кінцем землі. Але для таких, як я, хто знайшов тут євангелію, воно є початком усього. Тут ви знайдете маяк на краю світу. Але саме тут я знайшов віру і маяк Господа”.
За допомогою Книги Мормона Бог відповів на найважливіше запитання, яке мав Гільєрмо Лейва (вгорі по центру), який служить президентом філії в Ушуайї. Вгорі справа: маяк Les Éclaireurs і фотографії Ушуайї.
Справа: для Аманди і Рікардо Робледо (з дочками Барбарою та Іреною) знання про те, що їхня сім’я може бути разом навіки, стало вінцевим ученням, яке допомогло їм прийняти відновлену євангелію.
Можливо, Ушуайя знаходиться на краю землі, але для таких, як Марселіно Тоссен, які знайшли тут віру, “це початок усього”.
Фотографії Майкла Р. Морріса; карта © iStockphoto.com