Прикладмоєї мами
Ілюстрація Брайяна Колла
Я з грюкотом поставила тарілку в посудомийну машину і розплакалася від розпачу.
“Ерін, ти можеш іти поплавати з друзями в басейні,—сказав тато.— Ти можеш трохи відпочити”.
“Це тут ні до чого!”— вигукнула я і вибігла з кімнати.
Я була так роздратована не через купання з друзями в басейні у Адріани. Мама й молодша сестра захворіли на пневмонію. Увесь останній тиждень ми з татом піклувалися про них і намагалися дати лад домашньому господарству, що означало: готувати їжу, прибирати, купувати продукти, прати й возити ще двох моїх сестер, коли було потрібно.
Усе це притупляло моє постійне занепокоєння і страхи. Я переживала за свою сім’ю і нервувала через те, що невдовзі поїду навчатися в коледжі. Тож я намагалася себе чимось зайняти, щоб забути про страхи. Я навіть думала не піти до Адріани, однак була стомлена, і після думки про безтурботний вечір, про час, проведений з друзями в басейні, я вже не могла стримувати свої почуття. Я вибухнула і зірвала своє роздратування на татові.
Якийсь час я проплакала у своїй кімнаті. Потім, почуваючи себе винною, я пішла нагору, щоб побачити, чи не потрібно щось мамі або Еббі. Я побачила, що мама дає ліки сестрі, яка горіла від жару. Мама й сама важко дихала і вже кілька днів була прикута до ліжка. Ми з татом умовляли її лягти. Ми сказали, що самі попіклуємося про Еббі. Та вона не слухала.
“Зі мною все гаразд. Ви обоє ідіть трохи поспіть,—сказала вона.— Я потрібна Еббі”.
Я намагалася не плакати, дивлячись, як мама втішає мою 10-річну сестру. Вона поміряла їй температуру, допомогла лягти в ліжко, потім лягла поруч з нею і обняла її тремтяче тіло. Еббі перестала стогнати і заспокоїлася біля мами.
Мама вперше у житті була настільки хворою. Пізніше через пневмонію її поклали на кілька днів у лікарню. Однак у найтяжчий момент вона забула про себе. Замість того, щоб скаржитися на свою хворобу, вона змогла полегшити біль своєї дочки.
Я вже уявляла себе мученицею, бо того вечора мала залишатися вдома, щоб допомагати. Натомість мені стало соромно через свою нестриманість; мене упокорила мамина поведінка. Спостерігаючи за нею, я знала, що вона зробить усе можливе, аби допомогти моїй сестрі й мені.
Того вечора я відчула її любов і захотіла бути такою, як вона. Я прийняла рішення показувати своїм рідним, що я завжди буду поряд, коли вони будуть мене потребувати, незалежно від того, яких особистих жертв це вимагатиме.