Зціленняприхованих ран
Майже всі підлітки в наш час матимуть безпосередній контакт з порнографією до того часу, коли їм виповниться 18 років. Батьки, ось що ви можете зробити.
У великій битві за місто Куменій Геламан розповідає про 2060 юних воїнів, які “боро[лися] найвідчайдушніше” зі своїми ворогами (Aлма 57:19). І хоча “не було жодної душі серед них, яка б загинула” у тій битві, “і також жодної душі не було серед них, яка б не мала багато поранень” (Aлма 57:25). Багато з цих воїнів, які були ще в підлітковому віці, мали настільки важкі поранення, що вони знепритомніли через втрату крові.
Ці молоді воїни боролися в битві, в якій їхні батьки не могли брати участь замість них, і вони билися, тому що на їхнє суспільство було вчинено напад. Подібна руйнівна війна зараз точиться навколо сучасних підлітків, і причини її такі ж самі. Як колись народ Аммона, сучасні батьки так само не можуть битися в духовних битвах замість своїх дітей. Але вони можуть навчитися розпізнавати духовні рани, яких завдає ця війна, та озброїти своїх дітей знанням і засобами, які їм будуть необхідні для того, щоб вижити.
Давайте поглянемо фактам у вічі
Деякі дослідження показують, що майже 100 відсотків сьогоденних підлітків будуть бачити порнографічні зображення до того часу, коли вони закінчать середню школу, і більшість тих зображень вони побачать в Інтернеті, коли дитина виконує домашні завдання1. За статистикою на 2008 рік приблизно 9 з 10 юнаків і приблизно третина дівчат казали, що дивилися порнографію2. Середній вік, коли вони наражаються на порнографічні зображення, залишається однаковим: 11 років. Ми сподіваємося, що ці показники менші для тих, хто має в житті євангелію, але дослідження показують, що святі останніх днів “нічим не відрізняються, коли йдеться про поширення або масштаби залежностей, пов’язаних з сексом”3. На жаль, питання вже не полягає в тому, чи наші діти відчують на собі вплив порнографії, а воно стоїть так: коли—і як вони будуть їй протистояти. Ми дійсно можемо очікувати, що багато молодих людей зазнають ран у цій битві. Але це не означає, що вони загинуть.
Намагаючись захистити своїх дітей, батьки можуть заплутатися в тому, як використовувати технології, аби зробити Інтернет безпечним у домі. Марк Батлер, професор з питань сімейного життя з Університету Бригама Янга, визнає необхідність захисту наших домівок і сімей, але в той же час додає, що ці “технологічні рішення є лише початком відповіді. Найважливішим щитом буде той, який ми помістимо на наших серцях, і цей духовний щит формується і потовщується вдома”4. Хоча блокування й правила користування комп’ютером вдома є важливими і корисними, залежність від порнографії часто розвивається поза домом: у публічних бібліотеках, в домі друзів або в місцях, де є WiFi. Там доступ до Інтернету може мати менше перепон.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, учив: “[Було прийнято] рішення про введення більшої кількості суворіших законів. Можливо, це відверне когось від безпринципного поводження, однак решта лише стане більш винахідливою у своєму обмані. Ніколи не буде можливо створити настільки досконалі закони, щоб вони передбачали кожну ситуацію і запобігали їй. … У кінцевому результаті, лише внутрішній моральний компас, який має кожна людина, може ефективно справлятися з основними причинами, а також з симптомами занепаду в суспільстві”5. Зрештою, найкращим захистом, який ви можете прищепити молоді—це бажання жити чеснотно.
Ознаки наявності залежності
Неможливо неправильно поводитися зі своїм тілом, при цьому не завдаючи шкоди своєму духові. І таке пошкодження завжди залишає духовні шрами.
Спостережливі батьки можуть виявити залежність від порнографії, звернувши увагу на наступні ознаки. Застереження: ці ознаки не обов’язково вказують на залежність від порнографії. Якщо в поведінці ваших підлітків ви бачите подібні прояви, вони можуть вказувати на глибшу проблему, ніж зловживання шкідливими речовинами, залежність від порнографії, грубе ставлення з боку однолітків чи щось інше. Якою б не була причина, ви можете скористатися цими ознаками, як сигналом, аби розпочати задушевну відкриту розмову зі своїми дітьми.
Занижена самооцінка
Молодь, яка бореться із залежністю від порнографії, часто відчуває сором. Це підриває сили і занижує самооцінку. Деякими ознаками заниженої самооцінки є погана успішність у навчанні, небажання брати участь у заходах і нехтування правилами здорового життя та сну.
Небажання спілкуватися з іншими
Залежність від порнографії розвивається в атмосфері таємничності, і ви можете спостерігати, що ваш підліток все більше уникає сімейних заходів та спілкування з іншими людьми. Це найпоширеніша ознака проблеми з порнографією. Підлітки, які проводять незвично багато часу у своїй кімнаті за зачиненими дверима і які усамітнюються від інших людей—не обов’язково є сором’язливими. Навіть коли ці підлітки опиняються серед людей, їм часто важко взаємодіяти з іншими. Усамітненість стає ще більш вираженою, коли залежність поглиблюється, а підлітки часто виявляють роздратування, коли хтось порушує їхній особистий простір. У людей, які страждають від порнографії, розвивається викривлене бачення своєї особистої гідності й чеснот інших людей, і вони віддаляються від тих людей, які, на їхню думку, є більш чеснотними, оскільки самі вони почуваються негідними, присоромленими і лицемірними.
Депресія
Депресія—це двоcічне лезо, бо вона може бути як симптомом, так і поштовхом до залежності. Якщо людина довгий час перебуває у стані відчаю, її світосприйняття є незмінно негативним і вона визнає свою безпорадність—усе це може бути ознаками депресії. Підлітки, які жартують на тему самогубства, перебувають у депресії. Серед інших ознак депресії такі: переїдання або недоїдання, безсоння або надмірне спання та фізичне виснаження—по суті це те, що можна вважати ненормальною поведінкою.
Іншими ознаками захоплення порнографією є такі: підвищена дратівливість, нечесність, гордовитість і дискомфорт або нудьгування в ситуаціях, де відчувається Дух.
Ми не можемо перерахувати всі ознаки залежності від порнографії. Батьки можуть найкращим чином оцінити, чи належним чином їхні діти озброєні проти порнографії, якщо вони будуть відкрито розмовляти з ними про сексуальність і їхнє емоційне та духовне здоров’я.
Моя дитина має залежність. І що тепер робити?
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Яким би не було порочне коло залежності, завжди є надія” завдяки Спокуті Ісуса Христа6.
У своїй основі “всі залежності утруднюють подолання життєвих негараздів”,—каже професор Батлер. Діти, які не навчилися справлятися з почуттям вини, сорому, смутку чи болі, часто ставатимуть жертвою залежностей, аби подолати свої негативні емоції. Навіть менш серйозні емоційні стани, такі як стрес, нудьгування або самотність, можуть призвести до різних залежностей, якщо дитина не розуміє, як з ними справлятися.
Батьки можуть допомагати своїм дітям розвивати здорові навички подолання емоційних стресів, самостійно моделюючи такий вид поведінки. Наступні запитання можуть допомагати вам оцінювати своє вміння долати стреси: Чи усамітнюєтеся ви, коли у вас стрес, втома або розпач? Чи ви вдаєтеся до розваг, аби уникати проблем, замість того, щоб їх вирішувати? Чи показуєте ви, що найкращий спосіб вирішення проблем—це покладатися на Небесного Батька, Спасителя і наші стосунки з іншими людьми?
Діти мають навчитися розпізнавати ознаки духовних ран, таких як смуток, провина і біль, аби вони могли перетворити свій біль на повчальний досвід. Емоційний біль не є поганим. Алма молодший описує біль за гріхи як “гострий” і “гіркий” (Aлма 36:21); Петро “гірко заплакав” після того, як зрадив Спасителя (Лука 22:62); а Зизром мучився “через його злочестивість” (Aлма 15:3). Ви можете допомогти своїм дітям навчитися ставитися до болю не як до страшного почуття, якого слід уникати, а як до вчителя, який може спрямувати до надзвичайного зростання. Алма, Петро і Зизром—усі скористалися болем за свої гріхи як стимулом до покаяння, і вони стали відданими посланцями євангелії. Ваш приклад і провід може допомагати дітям засвоїти цінність покаяння в процесі подолання залежності.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, навчав: “Існує важлива різниця між смутком через гріх, який веде до покаяння, і смутком, який веде до розпачу.
Апостол Павло навчав, що “смуток для Бога чинить каяття на спасіння, … а смуток світський—чинить смерть” [2 Коринтянам 7:10; курсив додано]. Смуток для Бога надихає на зміни і надію через Спокуту Ісуса Христа. Світський смуток пригнічує нас, гасить надію і переконує ще глибше поринути у спокусу. …
Справжнє покаяння—це трансформація, а не тортури чи мука. Так, щире жалкування і справжні докори сумління через непослушність часто є болісними і дуже важливими кроками у священному процесі покаяння. Але коли провина викликає ненависть до самого себе чи не дає піднятися знову, вона скоріше заважає нашому покаянню, ніж сприяє йому”7.
Ваші діти будуть у змозі вистояти, залікувавши духовні рани, якщо матимуть бачення і надію на чеснотне життя. Це бачення розвивається завдяки щоденній палкій молитві і щирому вивченню Писань8. Професор Батлер радить батькам: “Силою свого прикладу створюйте захоплююче бачення радості, миру і щастя, яке приносить чеснотне життя. Між бажанням мати чеснотне життя і його досягненням пролягає довгий шлях, але бажання є зародковим сіменем”. Потрібен буде час, аби виникло бажання розвивати чесноти. “Тілесна людина—це дуже стійке створіння, і для її подолання часто доводиться витрачати багато часу”,—каже професор Батлер. І хоча слово залежність не знімає відповідальності за вибір, це означає, що більш закоренілі звички часто вимагають терплячого і наполегливого втручання (такого, як церковна програма подолання звичок) для їхнього подолання.
Надія—попереду
Подібно до воїнів Геламана, наша молодь часто з “велик[ою] мужн[істю]” протистоїть злу (Aлма 56:45). Так само як воїни з Книги Мормона покладалися на віру своїх батьків, ми також можемо передавати свої свідчення і відданість євангелії, аби наші молоді люді могли сказати: “Ми не сумнівались, що наші матері [і батьки] знали це” (Aлма 56:48). Господь пообіцяв: “Я битимуся у ваших битвах” (УЗ 105:14). Якщо наші молоді люди будуть виявляти віру в Спокуту Ісуса Христа, вони стануть “сильними і [Бог надасть ] їм рятівну силу” (1 Нефій 1:20).
Правила користування комп’ютером у сім’ї є важливими, але ми загрузнемо в дозволах і заборонах, коли йтиметься про безпеку користування Інтернетом.
Ми повинні передати молоді своє свідчення й відданість євангелії.
Якщо наша молодь виявлятиме віру в Спокуту Ісуса Христа, вони зможуть зцілитися від духовних ран.
Фотоілюстрація diawka/iStock/Thinkstock
Фрагмент картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофман, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.