Робота зі спасіння Tоді й тепер
Старійшина Л. Уітні Клейтон
З президентства сімдесятників
П’ять обов’язкових кроків проведення роботи зі спасіння не є новими в цьому розподілі. Їх викладали й застосовували за часів Книги Мормона.
Кажучи про останні дні та про дану через одкровення істину, яка потім заповнить світ, Нефій пророкував, що люди “прийдуть до пізнання свого Викупителя і найточніших подробиць Його вчення, щоб вони могли знати, як прийти до Нього і бути спасенними” (1 Нефій 15:14; див. також Moйсей 7:62). На виповнення Нефієвого пророцтва Церква сьогодні прагне допомогти чоловікам і жінкам по всьому світу дізнатися про Спасителеве вчення і жити за ним, аби вони могли прийти до Господа і йти шляхом спасіння.
Сучасні пророки і апостоли навчають нас, що “членів Церкви Ісуса Христа послано “трудитися в Його винограднику для спасіння душ людських” (УЗ 138:56). Ця робота зі спасіння включає в себе місіонерську роботу членів Церкви, утримання навернених, активізацію малоактивних членів Церкви, храмову і сімейно-історичну роботу та навчання євангелії1.
З Книги Мормона ми бачимо, що члени Церкви в давнину також приділяли особливу увагу “місіонерській роботі членів Церкви, утриманню навернених, активізації малоактивних членів Церкви, храмовій і сімейно-історичній роботі та навчанню євангелії”. Той факт, що ці основні обов’язки членів Церкви залишаються незмінними впродовж усіх розподілів часу, є важливим свідченням, яке підтверджує, що Бог—незмінний, що Він любить всіх Своїх дітей, де б і коли б вони не жили.
Місіонерська робота
Книга Мормона чітко навчає доктрині, яка є основою місіонерської роботи. Наприклад, Нефій Писав, що “якщо ви будете слідувати за Сином з щирими намірами в серці, не чинячи лицемірства й обману перед Богом, але із справжнім бажанням, каючись у своїх гріхах, засвідчуючи перед Батьком, що ви бажаєте взяти на себе ім’я Христа, хрищенням—так, слідуючи за Господом і вашим Спасителем у воду, згідно з Його словом, знайте, тоді ви отримаєте Святого Духа; так, тоді прийде хрищення вогнем і Святим Духом” (2 Нефій 31:13; див. також 3 Нефій 11:31–40; 27:13–22).
Отже, не дивно, що існують зворушливі історії про місіонерську роботу в Книзі Мормона. Наприклад, кожен із синів Мосії відмовився бути царем нефійців, а натомість вони вирушили в землю Нефія проповідувати євангелію ламанійцям, які були запеклими ворогами нефійців. Їхня місія тривала приблизно 14 років і тисячі навернених приєдналися до Церкви. (Див. Мосія 22:28–9; Алма 1:17–27).
Наслідуючи приклад місіонерської роботи у Книзі Мормона, Церква в наш час докладає небачені за всю свою історію зусилля в цьому напрямку.
Утримання навернених
Нефій також писав про те, що треба заохочувати нових членів Церкви залишатися активними в євангелії, аби вони могли отримати вічне життя.
“Після того, як ви ступили на цю тісну і вузьку путь, я спитаю вас, чи все зроблено? Слухайте, я скажу вам: Ні; бо ви б не зайшли так далеко, якби це не було через слово Христа з непохитною вірою в Нього, покладаючись повністю на заслуги Того, Хто владний спасати.
Отже, ви повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя” (2 Нефій 31:19–20).
Провідники Церкви у часи Книги Мормона вдавалися до особливих кроків, аби допомагати новим членам Церкви залишатися на прямій і вузькій путі. Оскільки Мороній бачив наші дні та знав, що ми будемо мати подібні випробування (див. Moрмон 8:35), він включив у свій літопис деякі з тих заходів, які допомагали новим членам Церкви залишатися вірними своїм завітам:
“А після того як їх приймали до хрищення, і вони приймали його і очищалися силою Святого Духа, їх зачисляли до людей церкви Христа; і їхні імена брали, щоб їх можна було пам’ятати і насичувати добрим словом Бога, щоб утримувати їх на правильному шляху, щоб утримувати їх постійно пильними до молитви, покладаючись тільки на заслуги Христа, Який був творцем і виконавцем їхньої віри.
І церква збиралася разом часто, щоб поститися, і молитися, і розмовляти один з одним про благополуччя своїх душ” (Moроній 6:4–5).
Сучасна Церква дотримується моделей утримання навернених, які описано у Книзі Мормона, під час рад приходів, на кворумах священства та в інших організаціях2.
Активізація малоактивних членів Церкви
Під кінець свого служіння Алма відчув великий смуток за духовне благополуччя групи людей, які відкололися від Церкви і називали себе зорамійцями. У Книзі Мормона сказано, що “його серце знову почало відчувати великий жаль через беззаконня людей.
Бо це було причиною великого смутку для Алми—дізнатися про беззаконня серед його народу; отже, його серце було надзвичайно засмученим, бо Зорамійці відділилися від Нефійців” (Aлма 31:1–2).
Алма організував спробу повернути зорамійців. Він обрав вірних соратників і молився за себе й за них, просячи Бога “заспоко[їти] … їхні душі в Христі”, дати їм силу зносити труднощі, пов’язані з їхніми трудами, і забезпечити їм “успіх у приведенні [зорамійців] знову до [Батька] через Христа” (Алма 31:32, 34). Потім він дав своїм соратникам благословення священства, і вони почали трудитися (див. Aлма 31:36).
Коли воскреслий Господь особисто служив людям у Баунтіфулі, Він навчав Своїх обраних учнів постійно намагатися рятувати тих, хто зійшов з прямого і вузького шляху. Він сказав: “Бо таким ви продовжуватимете проповідувати; бо ви не знаєте, може вони повернуться, і покаються, і прийдуть до Мене з щирими намірами в серці, і Я зцілю їх; а ви будете знаряддям принесення їм спасіння” (3 Нефій 18:32).
У наш час ті зусилля, які докладає Церква, аби відновити віру в серцях менш активних членів Церкви, є відображенням учень Спасителя і пророків, записаних у Книзі Мормона.
Храмова і сімейно-історична робота
Після того як нефійці відділилися від ламанійців, вони побудували храм. Нефій записав: “І я, Нефій, побудував храм; і я спорудив його подібним до храму Соломона, але він не був побудований з такої великої кількості дорогоцінних матеріалів; бо їх не можна було знайти на цій землі, отже, його не можна було побудувати подібним до Соломонового храму. Але спосіб спорудження був подібний до храму Соломона; і майстерність була надзвичайно витонченою” (2 Нефій 5:16).
У Книзі Мормона записано, що Яків, цар Веніямин, Алма і Амулек—усі вони навчали у храмі (див. Кн. Якова 1:17; Moсія 1:18; Aлма 16:13). У книгах Алми і Геламана є згадування про багато храмів серед народу (див. Aлма 16:13; Геламан 3:9).
Спаситель обрав храм у Баунтіфулі як місце Своєї появи після Його Воскресіння серед нефійців і ламанійців, які вижили (див. 3 Нефій 11:1). Він також переконався, що людям викладали вчення стосовно сімейної історії. Він цитував слова Малахії про появу Іллі в останні дні, кажучи:
“Ось, Я надішлю тобі Іллю-пророка перед пришестям великого і жахливого дня Господа;
І він поверне серця батьків до дітей, а серця дітей—до їхніх батьків, щоб Я не прийшов і не вразив землю прокляттям” (3 Нефій 25:5–6).
У Книзі Мормона часто згадується про ведення сімейної історії. Легій послав своїх синів знову до Єрусалима здобути пластини з латуні, на яких містився “літопис Юдеїв, а також родовід [його] предків” (1 Нефій 3:3). У книзі Етера подано імена правителів, які приходили на зміну один одному, і, якщо це було потрібно, згадувалися їхні брати й діти, таким чином показуючи, що серед людей велися докладні сімейно-історичні записи.
Ініціативи Церкви у сфері будівництва храмів та ведення сімейної історії відповідають вченням Книги Мормона.
Навчання євангелії
Євангелія Ісуса Христа викладається упродовж усієї Книги Мормона. Мабуть, ці слова Нефія передають дух того сповненого віри вчення і його священної мети: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26).
Багато величних учень Книги Мормона містяться у словах, якими батьки звертаються до своїх дітей. Згадайте Легія, який навчав Якова про “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11), або Алму, який навчав Коріантона, що “злочестивість ніколи не була щастям” (Aлма 41:10), або юних воїнів, які “були навчені своїми матерями, що якщо вони не сумніватимуться, Бог визволить їх” (Aлма 56:47).
П’ять обов’язкових кроків проведення роботи зі спасіння не є новими в цей останній розподіл часів. Їх викладали і за ними жили за часів Книги Мормона, і вони завжди були складовою “найточніших подробиць [Христового] вчення” (1 Нефій 15:14).
Ілюстровано Деном Берром