У що ми віримо
Любіть ближнього свого, як самого себе
“Прокидаючись кожного ранку, візьмімо зобов’язання з любов’ю і добротою реагувати на все, що може статися з нами”. Президент Томас С. Монсон
Коли учитель Закону запитав Ісуса, котра заповідь найбільша, Він міг вибрати будь-яку із багатьох заповідей зі Старого Завіту, із закону Мойсея або із десяти заповідей. Натомість Він звів усі заповіді до цих двох:
“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
Це найбільша й найперша заповідь.
А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:37–39).
Як навчав президент Томас С. Монсон на останній генеральній конференції, дотримання однієї заповіді допомагає нам дотримуватися іншої: “Ми не можемо по-справжньому любити Бога, якщо не любимо тих, з ким разом долаємо земний шлях. Так само ми не можемо повною мірою любити ближніх, якщо не любимо Бога, Батька всіх нас. … Усі ми є духовними дітьми Небесного Батька і, як такі, є братами і сестрами. Якщо ми будемо пам’ятати цю істину, любити всіх Божих дітей стане легше” (“Любов—це суть євангелії”, Ліягона, трав. 2014, с. 91).
Процес розвитку милосердя—Христової любові до інших людей—покращить наші стосунки, допоможе нам віддано служити і підготуватися до вічного життя (див. Мороній 10:21). Милосердя—духовний дар, про який ми можемо молитися і заради якого жити; він “дар[ований] усім, хто є істинними послідовниками … Ісуса Христа” (Мороній 7:48). Воно є “іще краща путь” (1 Коринтянам 12:31), про що говорив апостол Павло і воно є добрим, терплячим, покірним, смиренним, сповненим надії та щедрим (див. 1 Коринтянам 13).
Життя є ідеальною лабораторією для розвитку милосердя. Вчення Спасителя, названі Золотим правилом, можуть скеровувати наші дії: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви” (Maтвій 7:12). Усі ми не досконалі, але все ж усі ми бажаємо, аби до нас ставилися добре, не зважаючи на наші недоліки.
Розгляньте ці вчення від президента Монсона щодо різних способів, завдяки яким ми можемо показувати любов до інших:
“Найбільші можливості виявляти свою любов ми маємо в стінах наших домівок.
Коли нам необхідно комусь докоряти, після того необхідно виявляти ще більше любові” (див. УЗ 121:43).
Прощення має іти пліч-о-пліч з любов’ю. … Звинувачення роз’ятрюють рани. Лише прощення їх зцілює.
Є багато способів показати свою любов: усмішка, помах руки, добре слово, комплімент.
Інші прояви можуть бути менш помітними, наприклад: виявити зацікавленість до того, що людина робить, навчати певного принципу з добротою і терпінням, відвідувати тих, хто хворіє або вже не може виходити з дому”.
З виступу “Любов—це суть євангелії”, Ліягона, трав. 2014, сс. 91–94.
Ілюстрації Девіда Хаббена