Я почув дітей

Джой Кромар, шт. Каліфонія, США

Клінічна депресія—це те, що я ніколи не хотіла б пережити ще раз. Але через 12 років після того як я звільнилася від неї, вона повернулася.

Я була налякана і збентежена. Я ставила запитання Небесному Батькові й молилася, щоб мати силу подолати своє випробування. Я також благала Його, щоб моя депресія не тривала п’ять років, як це було минулого разу.

У нас з чоловіком було 3 дітей: двоє синів і дочка, які благословили нас 13 онуками. Знаючи, в якому я розпачі, моя дочка попросила всю сім’ю в один з днів поститися і молитися. Усі онуки віком від 1 до 10 років хотіли молитися за бабусю, а троє, які охристилися, хотіли поститися. Якою втіхою було знати, що мій чоловік, діти і онуки поститимуться і молитимуться за мене.

Наступного дня, коли я прокинулася після денного сну, почуття депресії не здавалося настільки сильним. Ще через день я відчула ще більше полегшення. На п’ятий день моя депресія зовсім зникла. Того вечора, коли я думала, як це диво могло статися, голос торкнувся моєї душі і сказав: “Я почув дітей”. Небесний Батько почув їх у їхній невинності і відповів на молитви, сповнені смирення, віри і любові.

Спаситель навчав:

“Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти,—не ввійдете в Царство Небесне!

Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім” (Maтвій 18:3–4).

Я написала своїм онукам і подякувала, що вони за мене постилися і молилися. Я сказала їм, як сильно їх люблю. Я сказала їм, що Небесний Батько почув їх і відповів на їхні молитви.

У мірі того, як мої онуки продовжували зростати в євангелії, я сподіваюся, що вони пам’ятатимуть цей час, коли Небесний Батько сказав їхній бабусі: “Я почув дітей”. І я сподіваюся, що той випадок зміцнить їхнє свідчення і допоможе їм стати сильними в євангелії.

Усі онуки віком від 1 до 10 років хотіли молитися за бабусю, а троє, які охристилися, хотіли поститися.