Наші домівки, наші сім’ї
Піст і молитва за Емму
Автор живе в Столичному регіоні Данії.
Після того як моя донька випала з вікна, я думала, що наші найгірші побоювання підтвердилися.
Зображення © iStock/Thinkstock
Усією сім’єю ми щойно повернулися з чудової відпустки. Після обіду я дозволила двом нашим дітям—чотирирічному Маркусу і трирічній Еммі—погратися у спальні, що знаходилася на другому поверсі нашої квартири, розташованої на четвертому поверсі. У Данії вікна відкриваються назовні. Зазвичай вікна зачинені, але ми трохи відкрили їх на час відпустки, аби в квартирі була вентиляція повітря, поки ми подорожували.
Коли я мила посуд, то раптом відчула, що сталося щось дуже погане. Я бігла у вітальню, а Маркус біг сходами вниз. Він кричав від переляку, кажучи, що Емма випала з вікна—вікна, розташованого на висоті 12 метрів над асфальтованим тротуаром. Я побігла сходами вниз, кілька разів голосно викрикуючи Еммине ім’я. Я побачила свою маленьку донечку, яка лежала на асфальті, ніби вона вже нежива. Її тіло було повністю обм’яклим, коли я піднімала її, і я подумала, що це є підтвердженням моїх найгірших побоювань. Мій чоловік, який побіг за мною на вулицю, взяв її на руки і відразу ж дав благословення священства.
Швидко прибула невідкладна допомога, і ми з Маркусом молилися, поки парамедики допомагали Еммі. Невдовзі всі ми в машині швидкої допомоги прямували до лікарні.
Поки ми були у відділенні інтенсивної терапії, до нас швидко приїхали родичі, аби надати підтримку. Маркус поїхав додому зі своїми двоюрідними братами і сестрами, а ми з чоловіком залишилися, ще не знаючи, в якому стані перебуває Емма.
Після, як нам здавалося, безкінечного очікування, нарешті вийшов один з лікарів і розпитав про подробиці нещасного випадку. Як правило, падіння з такої висоти спричиняє внутрішні пошкодження і дає дуже невеликий шанс на виживання. У Емми був перелом тазу і струс мозку, але подряпини були лише на шкірі. Лікар сказав, що, мабуть, її впіймав ангел.
Хоча те, що Емма вижила, було дивом, вона все ще не приходила до свідомості через травму голови. Мій чоловік разом з двома друзями ще раз благословив Емму. У тому в благословенні їй було обіцяно повне одужання без будь-яких тривалих наслідків, і що це стане позитивним досвідом у її житті. Я відчула безмежну вдячність за силу священства. Усі мої благання, з якими я зверталася всю ніч, були почуті.
Емма вийшла з коми через чотири дні. Упродовж тих чотирьох днів друзі, члени Церкви та інші постилися і молилися за неї. Я відчувала навколо себе молитви вірних святих, які зміцнювали мене і мою сім’ю. Я відчувала, ніби Небесний Батько огорнув мене Своїми руками і сповнив втіхою.
Наш кіл оголосив піст за день до її пробудження. Ми впевнені, що Небесний Батько почув наші молитви і що Еммине пробудження було прямим наслідком посту. З того часу Емма швидко одужувала. Через 5 днів вона промовила перше слово після нещасного випадку, а через 9 днів її виписали з лікарні. 5 тижнів вона провела в інвалідному візку, а потім почалася фізіотерапія.
Приблизно через місяць після нещасного випадку у мене раптово розболілася спина через те, що я піднімала Емму. Мене охопило відчуття не лише фізичного, але і духовного безсилля. Як же я зможу далі про неї піклуватися?
Однієї ночі почуття безсилля стало просто нестерпним. Я вийшла з дому і знайшла лавочку в парку, де молилася Небесному Батькові приблизно годину. Вперше у житті я відчула, як мене огорнула дивовижна сила Спасителевої Спокути. Увесь біль і смуток, які я несла на собі, було забрано; після тієї молитви всі тягарі було піднято з моїх плечей. Емма все ще залишалася у візку, а я лікувала спину, але у мене з’явилися сили йти вперед.
Через рік Емма могла бігати, сміятися, розповідати історії і мислити, як і належить чотирирічній дитині.
Ми знаємо, що є люблячий Небесний Батько, Який дбає про нас і знає кожного з нас. Він знає, через які труднощі ми проходимо. Я ніколи не зможу поставити під сумнів ті дива, які Він дає нам завдяки молитві, посту і благословенням священства.